Форми об’єднання підприємств
Асоціація
– найпростіша форма договірного
об’єднання підприємств з метою постійної
координації господарської діяльності
Корпорація
– договірне об’єднання господарських
суб’єктів на засадах інтеграції та
виробничих інтересів з делегуванням
їх окремих повноважень
Консорціум
– тимчасове статутне об’єднання
промислового і банківського капіталу
для реалізації певної підприємницької
ідеї, інвестиційного проектування
Концерн
– об’єднання підприємницьких структур,
що характеризується органічним
поєднанням власності та контролю,
найчастіше з використанням принципу
диверсифікації виробництва
Картель
– договірне об’єднання підприємств
(фірм) переважно однієї галузі для
здійснення спільної комерційної
діяльності – регулювання збуту
виготовленої продукції
Синдикат
– організаційна форма існування
різновиду картельної угоди, що передбачає
реалізацію продукції учасників через
створюваний спільний збутовий орган
або збутову мережу одного з учасників
об’єднання
Трест
– монополістичне об’єднання підприємств,
що раніше належали різним підприємцям,
в єдиний виробничо-господарський
комплекс
Фінансові
(промислово-фінансові) групи
– об’єднання юридично та економічно
самостійних підприємств (фірм) різних
галузей народного господарства
Холдинг
– організаційна форма об’єднання
інвестиційних ресурсів; утворення, яке
безпосередньо не займається
виробничо-господарською діяльністю,
а спрямовує свої фінансові кошти на
придбання контрольного пакету акцій
інших підприємств
Рис. 1.9. Найбільш поширені форми добровільних об’єднань
підприємств та організацій
В Україні поряд із добровільними створюються та функціонують так звані інституціональні об’єднання, до яких належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торгівельні та інші подібні об’єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), продукування, реалізації та після продажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання.
1.4. Середовище господарювання підприємств.
Класифікація середовища функціонування підприємства та його окремих складових представлена на рис. 1.10.
Середовище господарювання підприємства
Внутрішнє
середовище -
сукупність чинників, що створюються і
контролюються підприємством
- виробничий
потенціал підприємства;
- кадрово-управлінський
потенціал;
- конкурентоспроможність
продукції і конкурентний потенціал;
- організація
маркетингу і збуту;
- фінансовий стан;
- мотиваційні
механізми;
- соціальна
ефективність тощо
Зовнішнє
середовище - чинники
і умови, що перебувають поза підприємством
та існують незалежно від нього, але
впливають або можуть впливати на його
функціонування
- постачальники;
- посередники;
- споживачі;
- конкуренти;
- фінансово-кредитні
установи;
- державні органи
Мікросередовище
– середовище прямого впливу на
підприємство
- економічні;
- демографічні;
- політичні
- природні
(екологічні);
- науково-технічні;
- міжнародне
довкілля
Макросередовище
– середовище непрямого (опосередкованого)
впливу на підприємство
Рис. 1.10. Класифікація середовища функціонування підприємства
Висновки. У результаті засвоєння матеріалу теми «Ринкова система господарювання. Підприємство – основна її ланка» студент повинен знати основні ознаки ринкової економіки, визначення поняття «підприємство», вміти охарактеризувати основні завдання, напрями діяльності, види та форми об’єднань підприємств, а також визначити структуру та середовище функціонування підприємства.