4.1 Характеристика процесу прийняття рішень

Прийняття рішень людиною полягає в генерації можливих альтернатив рішень, їх оцінки та вибору найкращої альтернативи. Прийняти «правильне» рішення означає вибрати таку альтернативу на множині можливих, яка в максимальному ступені сприяє досягненню поставленої мети. При виборі альтернативи необхідно враховувати велику кількість суперечливих вимог, тобто оцінювати варіанти рішень за багатьма критеріями. Іншою особливістю прийняття рішень є невизначеності, які поділяються на три класи: невизначеності, що пов’язані з неповнотою знань щодо проблеми; неточне розуміння своїх цілей людиною, що приймає рішення; невизначеність реакції оточуючого середовища на прийняте рішення. Ці невизначеності не дозволяють точно сформулювати метод прийняття рішень.

Процес прийняття рішень доцільно розглядати як композицію трьох множин :

H= , (4.1)

де – сукупність операцій інформаційної підготовки;

– стан вибору рішення;

– дія, що веде до його реалізації.

Інтерактивна процедура прийняття рішень за допомогою СППР являє собою циклічний процес взаємодії людини і комп’ютера. Цикл складається з фази аналізу та постановки задачі для комп’ютера, що виконує людина, і фази оптимізації і пошуку рішення, що виконує комп’ютер.

СППР виконує такі функції: 1) допомагає людині оцінити ситуацію, вибрати критерії та оцінити їх пріоритети; 2) генерацію можливих рішень (сценарії дії); 3) оцінювання сценаріїв та вибір найкращого з них; 4) забезпечує постійний обмін інформацією про хід прийняття рішень та допомагає узгодити групові рішення; 5) моделює рішення, що приймаються; 6) виконує динамічний комп’ютерний аналіз можливих наслідків рішень, що приймаються; 7) виконує збір даних щодо результатів реалізації прийнятих рішень та оцінку результатів; 8) на основі аналізу результатів прийнятих рішень та оцінки їх ефективності виконує донавчання. Подібна структура дозволяє уявити ПЕОМ та людину як двох партнерів, що одночасно беруть участь у вирішенні задачі.

СППР можуть бути зосередженими (локальними) та розподіленими. Зосереджені СППР являють собою систему, що встановлена на одній ПЕОМ.

Можливі такі типи зосереджених СППР:

а) рішення в автоматичному режимі приймає СППР, що складається з одного вузла;

б) рішення приймає спеціаліст, який має у своєму розпорядженні СППР (прикладом такої СППР може бути система, що керує рухомим об’єктом ).

Просторові і функціонально розподілені СППР складаються з локальних СППР, що розташовані у зв’язаних між собою вузлах обчислювальної мережі (топологія зірки) . При цьому кожна локальна СППР може незалежно вирішувати свої особисті задачі, але для вирішення загальної проблеми необхідно об’єднання їх локальних можливостей та узгодження часткових рішень. Розподілені СППР реалізовано у системах управління повітряним рухом. В майбутньому диспетчерський центр управління (ДЦУ) на залізничному транспорті доцільно формувати на структурі розподілених СППР.