XII хні XIV XV XVI XVII XVIII XIX XX XX СтолН

— Центральне Поділля — — — Тернопільське Придністров'я

Подільське Побужжя Південне Поділля

Мал. 9. Інтенсивність формування салитебних ландшафтів у різних фізико-географічних областях Поділля (за Л. Воролай. М. Куницею, 1952)

нараховувалось всього 5170 чол., в Меджибізькому — 2050, Летичівському — 750, у Зіньківському — 1550, в Хмільницькому 2135. На південь від сучасного м. Бар лежали безлюдні, незаселеї землі [ 191.

У другій половині XVI — на початку XVII ст. кількість ті тарських набігів зменшується. У проміжках між ними йде відб; дова міст і сіл. Браття Каріотовичі “посекши лес оумуровал городъ Каменець, а с того все городи Полоцкия оумуровали и вс землю Подольскую осели” [44]. Уже в 1566 році зростає кількіс

ті' і'лі'ння та відроджується господарство в Летичівському та і і лрокостянтинівському старостатах. У 1583 р. в Подільському * нараховувалось 66 міст і містечок [14]. Проте півден­

ні' і чідні райони Поділля були ще майже безлюдні. В інвентарі Ріпницького замку за 1604 р. згадується лише одне село Вишня (Ні садиб) в “Звенигородській пустелі” (AQAD. Архів скарбу ко­ронного, VI, № 4, арк. 4).

Посилення феодально-кріпосницького гніту, активізація націо- нініі.іт-визвольного руху українського народу та окупація Туреч­чиною значної частини Поділля (1672-1699 рр.) не сприяли про- інн .їм заселення регіону наприкінці XVII — середині XVIII ст. Із Поділля населення частково мігрує в Лівобережну Україну і Ро- ііі" <Спустошується та знищується велика кількість фільварків,

11'і, містечок і міст. Місто Ямпіль (Вінницька обл.) з великого на- t и чсного пункту перетворилось в невеличке село. Вінниця в цей час ніс і цінувалась декілька разів. Проте були і винятки. А. Баранович пін іп.ніає, що в Брацлавському воєводстві (з 1686 по 1711 роки нИіірлльна зона між Росією і Польщею) у другій половині XVII ст. Луно (і міст з населенням більше 6 тис. чол., 16 міст — більше І im . 8 міст — більше 2,4 тис.чол. [5]. Саме в цей час у південно- ШІдпих районах Поділля сформувалось 45 відсотків всіх сучасних Нйі єдиних пунктів [21].

Ішенсивний розвиток капіталістичних відносин у країнах Захід­нім і зі ропи та їх проникнення на Правобережну Україну, багатство природних ресурсів і наявність вільних для поселення земель без підмін податків сприяли заселенню території Поділля наприкінці XVIII га у XIX ст. У 1776 році в Подільському воєводстві проживало Rill) гне. чол., середня щільність — 32 чол. на 1 кв.км. [36,38]. Мини па феодальних містечок і міст, у яких були слабо розвинуті jiRMrr.no і торгівля, не витримують конкуренції і перетворюються у «мчимні села з сільськогосподарською спеціалізацією.

Реформи в 1848 р. в західних районах Поділля, що входили до 1-й нішу Польщі, та в 1861 р. в центральних і східних районах (вхо­пили до складу Росії) спричинили бурхливий розвиток капіталізму. ІІііміто зростає інтенсивність заселення. Так, в середині XIX ст. Й Подільській губернії було 112 містечок, 1418 сіл, 520 слобід і МйЙ/ишів (тимчасове або сезонне поселення), 21 хутір. Загальна йілі.кіс і ь населення 1530321 чол., щільність — близько 50 чол. на І ин км. 156]. За даними перепису 1897 р. в межах Поділля вже про- йціпіідо 3031513 чол., з них у селах — 92,3 відсотки.

Перша світова і громадянська війни послабили розвиток сеч литебного процесу, привели до розорення та знищення значної] кількості населених пунктів. З 1916 по 1920 роки населення Поділі ля скоротилося на 200 тис. чоловік (з 2,9 до 2,7 млн.чол.) [21]. З

Таблиця №