2. Природнича географія: теоретичні основи, структура

1. Фізична і природнича географії

Традиційно цю книгу можна було б назвати “Фізична геогра­фія Поділля". Звично, не викликає запитань, проте не відповідає істині.Термін “фізична (від грецького ркузікоз — природний, в розумінні натуральний) географія” вперше введений в українсь­ку географічну літературу в 1910 р. П. Броуновим [і], використо­вується протягом XX століття широко, але неоднозначно і не зав­жди вдало. Фізична географія — це наука, що вивчає географічну оболонку та її ландшафтні комплекси в їх натуральному стані. До останнього часу це підтверджувалося науковими працями більшості українських фізикогеографів. Людина як складова частина природи та її господарська діяльність в процес фізико-географічних дослід­жень не включалися. Не випадково, що в основних монографічних виданнях, підручниках та навчальних посібниках з фізичної географії України, окремих її регіонів, характеристика природи (компонентів і ландшафтних комплексів) дана не з врахуванням їх дійсного (су­часного) стану, а майже в натуральному вигляді.

Сьогодні не викликає сумніву той факт, що в Україні, а тим більше в межах Поділля, не залишилося жодного куточка, де збе­реглася незаймана природа. Господарська діяльність людей не тільки змінила натуральні природні компоненти, але докорінно пе­ребудувала їх, а інколи змінила “образ” і “суть” окремих природ­них регіонів. Яскравий приклад—Подільські товтри. Географічні, ландшафтні, екологічні та інші проблеми, що виникають при цьому, можна вирішити, тільки вивчаючи історію природи і господарської діяльності людини як єдине ціле. Фізичній географії це не під силу. Цим повинна займатися природнича географія — наука, що вивчає географічну оболонку та її ландшафти в їх сучасному, зміненому гос­подарською діяльністю людини, стані. Тому, крім натуральних при­родних компонентів і комплексів, об'єктом досліджень стають лю­дина, історія господарського використання нею природних ресурсів та ландшафтних комплексів, їх сучасний стан.

2. Структура та основні рівні природничої географії

Як і фізична, природнича географія вивчає природу на двох ріннях — географічному і ландшафтному (мал.З). Проте геогра­фічний рівень природничої географії значно складніший, і фізич­на географія входить сюди на правах окремої частини. Крім неї, /іаний рівень включає в себе історичну і антропогенну географії. Кони тісно взаємопов'язані й органічно доповнюють одна одну. У межах географічного рівня фізичній географії відводиться особлива роль. Вона представляє “натуральну” основу природничої географії і вивчає незмінені докорінно людиною природні компоненти. Істо­рію їх господарського освоєння та формування сучасних особливос­тей розглядає історична географія. Антропогенна географія вивчає питання впливу людини на безкомплексну природу, її окремі ком­поненти. Фізична, історична та антропогенна географії мають свої об'єкти, предмети та методи досліджень. Об'єднує їх кінцева мета та іеторико-географічний підхід до вивчення природних компонентів.

Мал. 3. Структура, рівні пізнання та предмет вивчення природничої географії

ТРАДИЦІЙНЕ

ЛАНДШАФТОЗНАВ­

СТВО

Ландшафтний рівень формують традиційне (натуральне), істо­ричне та антропогенне ландшафтознавства. Традиційне ландшафто-

ФІЗИЧНА 1	Л ІСТОРИЧНА	**	АНТРОПОГЕННА
(НАТУРАЛЬНА) 1 ГЕОГРАФІЯ І	Л ГЕОГРАФІЯ		ГЕОГРАФІЯ

знавство вивчає натуральні або докорінно не змінені людиною ландшафтні комплекси. Особливості їх господарського освоєння протягом історії розвитку суспільства розглядає історичне ландшаф­тознавство. Антропогенне ландшафтознавство вивчає докорінно змінені людиною ландшафтні комплекси — антропогенні ландшафти. Традиційне, історичне та антропогенне ландшафтознавства — підроз­діли, складові частини ландшафтної географії. Вони теж мають свої об’єкти, предмети і методи досліджень та об'єднуючий історико-лан- дшафтний підхід в досягненні кінцевої мети.

За ступенем розвитку та складністю рівні природничої гео­графії відрізняються між собою. Якщо науки географічного рівня уже пройшли значний шлях розвитку, мають власні структурні розділи — галузі, то ландшафтний рівень, за виключенням тради­ційного ландшафтознавства, знаходиться на стадії становлення і наукових пошуків. Незмінним залишається тільки основне завдан­ня природничої географії, яке ще наприкінці 80-х років XIX ст. сформулював О. Краснов: “...дати читачу зв'язок між історією земної кулі та явищами життя, які тепер на ній відбуваються" [2].

Відповідно до структури природничої географії і її взаємозв'яз­ків з ландшафтною географією сформувалася структура і взаємоз­в'язки між природними компонентами і ландшафтними комплекса­ми (мал.4). Єдине ціле аналогічно проявляється у складових час­тинах. Природний компонент і ландшафтний комплекс як загальні поняття та їх структурні частини будуть розглянуті у розділах “Фізична географія Поділля” і “Антропогенна географія Поділля”. Тут тільки відмітимо, що антропогенні компоненти і ландшафти за своєю суттю такі ж природні, як і натуральні. Вони відрізняються між собою тільки походженням і особливостями розвитку. Тому вирази типу “природно-антропогенний ландшафт”, “природно-ант­ропогенний процес” і т.п. — звичайна тавтологія, яка свідчить про небажання авторів вникнути в суть основ вчення про антропогенні ландшафти.

Розвиток природничої географії, особливо в сучасних умовах, зіткнеться з проблемою засмічення наукоподібними, беззмістовни­ми термінами, невиправданим ускладненням мови наукових пуб­лікацій. Нестримно бурхливий розвиток наук про Землю уже пе­ретворив у нашій свідомості землю в ґрунтознавство і геологію, повітря — в метеорологію, води — в гідрологію, природу — В фізичну географію. Мабуть, сьогодні географічні науки зобов’я­зані знову зблизити людей із природою в її нероздільно-цілісно­му стані, повинні навчити їх, особливо молоде покоління, нази­вати речі своїми іменами. Праці В. Докучаєва, С. Рудницького, Г. Танфільєва, К. Геренчука, О. Маринича — зразок поєднання

Мал. 4. Структура і взаємозв'язок між природними компонентами і ландшафт­ними комплексами

науковості, доступності та оригінальності краси опису природи. Засилля іноземних слів, пишномовних речень їм не притаманне. Бе­зумовно, що поява нових термінів і понять, своїх чи запозичених з інших наук, — процес об'єктивний. Проте безпідставне захоплен­ня ними не прикрдшає природничу географію.