1. Період зародження наукових основ комплексного вивчен­ня природи (друга половина XIX — початок XX ст.)

У середині XIX ст. у Східну Європу проникають та інтенсивно розвиваються капіталістичні форми господарювання. Необхідність в широкому використанні різноманітних природних ресурсів привела до їх детального вивчення. У цьому відношенні яскравим прикла­дом для Поділля е історія дослідження і використання фосфоритів. Формуються і помітно переважають галузеві — геолого-геоморфо- логічні, гідрологічні, кліматичні, грунтознавчі та геоботанічні напря­ми географічних досліджень.^I

Диференціація географії на окремі галузі приводить до її час­ткового занепаду. Проте уже наприкінці XIX ст. в Харківському (1889 р.), Київському (1904 р.), Новоросійському (1905 р.), Одесь­кому університетах були організовані кафедри географії та етног­рафії. Крім цих кафедр, природу центральних та східних районів Поділля вивчали природознавчі товариства, комітети і кабінети, що об'єднували природознавців регіону [2]. Західні райони Поділля в цей час входили до складу Польщі. Тут уже в 1882 р. при Львівському університеті був створений Інститут географії, який очолив географ і геоботанік Антоній Реман (1840-1917 рр.).

Розвитку комплексних природничих досліджень на Поділлі сприяли земські експедиції, проведені в 1882-1916 рр. під керів­ництвом В. Докучаева — “геолога та ґрунтознавця за своїми служ­бовими обов'язками, фізико-географа, ландшафтознавця — за по­глядами на природу” [20]. В. Докучаев та його учень Н. Набоких першими розпочали комплексні дослідження ґрунтів Поділля: їх генезису, залежності від рельєфу, а також впливу на них господарсь­кої діяльності людини, розробили ряд практичних рекомендацій щодо відновлення родючості ґрунтів [9,21]. Н. Набоких відкрив та описав новий тип сірих лісових ґрунтів, вказав на порушення зонального розповсюдження чорноземів на Поділлі, склав першу карту ґрунтів Подільської губернії.

По суті, комплексні природничі дослідження в західних ра­йонах Поділля вели польські і чеські вчені В. Шафер, М. Раци- борський, Е. Волощак, В. Павловський, А. Златник та інші. Особ­ливу групу праць цього часу складають багатотомні географічні словники. Наприклад, чотирнадцятигомний польський словник “51о\мпік §еодгаПсгпу. \Varschawa. 1880-1895. — Т.1,— XIV”.

Комплексний підхід до вивчення природи, в т.ч. і Поділля, почи­нає переважати наприкінці XIX ст. у працях С. Рудницького,

11 Тутковського, Г. Танфільєва. У 1897 р. Г. Танфільєв публікує пра­цю "Фізико-географічні області Європейської Росії”, де вперше на­мічає природні зони в межах Руської рівнини [39]. Проблемам при- 1>одно-географічного районування присвячене його 4-х томне видан­ня "География России, Украиньї и прилегающих к ним с запада тер- риторий” [33]. Тісне поєднання природничих досліджень для госпо­дарських потреб і теоретичних розробок комплексного підходу до вивчення природи (основ ландшафтознавства) та фізико-географіч­ного районування — характерна ознака розвитку природничої гео- і рафії Поділля наприкінці XIX — початку XX ст.ст.