Характер територіального розміщення поселень в округах Подільської губернії в 1925 р. [45]

Адміністративні округи	Площа, що приходилась на одне поселення {кв.км.)	Середня людність одного населеного пункту (чол.)	Кількість поселень на 100 кв.км.
1. Проскурівський	12,3	1210	8
2. Кам’янецький	12,3	1217	8
3. Вінницький	14,4	1251	8
4. Могилівський	16,0	1489	5-6
5. Тульчинський	21,1	1905	4-5
б. Гайсинський	23,0	1952	4
По губернії	15,7	1419	6

У західних районах Поділля спостерігалась масова міграція на< селения в Канаду, США, Південну Америку. Тільки за 1925-1928 роки з Тернопільського воєводства виїхало 80145 чол. [38,71]. У 30-х роках, внаслідок штучного голодомору, знищення та виселен- ня значного числа жителів Поділля в інші регіони, особливо Росію втрат у роки другої світової війни та зменшення у зв’язку з цим природного приросту, чисельність населення та ріст селитебних територій помітно скоротилися. Особливості заселення Поділля в 30-40-х роках, а також подальший розвиток населення та се­литебного процесу за останні десятиріччя показані в спеціальних багаточисельних дослідженнях. їх аналіз показує, що у після­воєнні роки, внаслідок збільшення кількості поселень та інтенсив­ного розвитку селитебного процесу з межах Поділля сформува­лись локальні області та регіональні системи розселення, помітне зросли їх площі та ускладнилась внутрішня структура [21].

2. Основні етапи господарського освоєння літогенної основи

і пізнього палеоліту (40-35 тис. років тому) і до теперішньо-

псу процес господарського освоєння літогенної основи Поділля

|иі шивався прискореними темпами. Вирішальну роль у ньому відігра­ші видобуток корисних копалин, різні види будівництва (селитеб- ів , промислове, гідротехнічне, дорожнє) та військові дії. Найбільш мирінні зміни літогенної основи пов'язані з гірничодобувною про­мисловістю. У тій чи іншій мірі розробляються всі види корисних їмиі.ілин Поділля. Частина з них — фосфорити, кремінь, гіпс — мшїжс відпрацьовані, вичерпані запаси торфу, в окремих областях (Вінницькій і Тернопільській) — вапняку, крейди і навіть піску. У іічігжності від видобутої сировини та її значення в господарському

І в історії освоєння мінеральних ресурсів Поділля можна

шпилити п'ять етапів [29,31 і.

Г.тап кременю (40 тис. років тому — кінець II тис. до н.е.).

Протягом цього надзвичайно довгого етапу камінь, а вірніше, кремінь, був основною сировиною для виготовлення знарядь праці ні іброї. Його наявність, в окремих випадках, визначала ступінь іш подарського освоєння людиною відповідних регіонів. “Кремне- ііін ні” відклади розповсюджені в західних районах Поділля, Се- |ігшіьому Придністров'ї, Товтрах і Кременецьких горах. Уже в іінлсоліті тут розпочинається експлуатація корінних родовищ кременю, формуються елементарні способи та прийоми ведення Нрішчних розробок. Широкого розповсюдження набуває мікролі­ти на і зароджується макролітична техніка. Це дало можливість ярчоологам виділити в мезоліті технокомплекси — територіально- іипологічні групи людей з однаковим виробництвом знарядь праці і променю [10].

У неоліті та епоху ранньої бронзи спостерігається розквіт "крем'яної індустрії” Поділля, особливо в Кременецьких горах та і ‘.ередньому Придністров'ї (мал.10). Це було зумовлено потребами псноєння лісових масивів під оранку, розширенням зв'язків з іншими племенами, а також накопиченням досвіду видобутку та обробітку кременю. Формуються центри “крем'яної індустрії” в околицях м Кременець Тернопільської області, с. Студениця Хмельницької області та в інших місцях, виготовляються великі крем'яні знаряддя

сокири, ножі, серпи тощо. Вироби з Подільського кременю були иі/іомі в Прикарпатті і майже по всій території Польщі, а також у При­балтиці. В епоху ранньої бронзи на Поділлі крем'яне виробництво,

поряд з землеробством та тваринництвом, стає однією з основних форм господарювання. Кремінь успішно конкурує з місцевою міддю, поплавка якої була надто важкою. Готові вироби з міді і бронзи

і.шозили в межі Поділля з металургійних центрів Чехії, Словаччи­ни іа Донбасу. Безумовно, що, крім кременю, протягом цього етапу нми господарських потреб використовувались інші види мінералів

і,і гірських порід, зокрема, кварцит, пісковик, вапняк, граніт, гли­ни і пісок.

Нидобуток корисних копалин навіть примітивною технікою привів до формування різнотипних гірничопромислових ландшаф­ти х комплексів, серед яких мали широке розповсюдження і збе­ри лися до наших днів три типи урочищ — ями-копальні, штольні пі крем’яні майстерні. З них найбільш оригінальними є штольні з тннібутку кременю. Вони приурочені до крутих схилів долин р. Лик гра та його лівих приток, балок і ярів, де кремінь виходив на по- игрхню у вигляді шарів або окремими конкреціями. На базі великих їйінльневих розробок формувалися центри “крем’яної індустрії”.

(Інші із них існував на Середньому Придністров'ї — г. Біла в око­лицях с. Студениця Хмельницької області. Кремінь тут видобували б !і тис. років тому. Сьогодні на південно-східному схилі г. Білої (береглося 9 розробок у вигляді печер. Безпосередньо біля штолень »ВИХОДИЛИСЬ місця (майстерні) первинної обробки кременю. В околи- Ии х г Студениці знайдено ще 8 пунктів з великим скопищем відщепів кременю. С. Бібіков вважає, що видобуток кременю штольневим імнгобом був широко розповсюджений у Придністров'ї [11].