43.Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків підприємства.

Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків являють собою систему методів мінімізації їхніх негативних наслідків, що обираються і здійснюваних у рамках самого підприємства.

Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання наступних основних методів.

1. Запобігання ризику ( відмовлення від здійснення фінансових операцій, рівень ризику по яких надмірно високий, відмовлення від використання У високих обсягах позикового капіталу, відмовлення від надмірного використання оборотних активів у низько ліквідних формах, відмовлення від використання тимчасово вільних грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях.

2. Лімітування концентрації ризику. Система фінансових нормативів, що забезпечують лімітування концентрації ризиків (граничний розмір (питома вага) позикових коштів, використовуваних у господарській діяльності, мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі, максим. розмір товарного або споживчого кредиту, наданого одному покупцеві, максим. розмір вкладення коштів у цінні папери одного емітента тощо)

3. Хеджування. В залежності від використовуваних видів похідних цінних паперів розрізняють наступні механізми хеджування фінансових ризиків: з використанням ф’ючерсних контрактів, з використанням опціонів, з використанням операції „своп".

4. Диверсифікованість. (видів фінансової діяльності, валютного портфеля підприємства, депозитного портфеля, кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, диверсифікованість програми реального інвестування.)

5. Розподіл ризиків. Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків заснований на частковому їхньому трансферті (передачі) партнерам по окремих фінансових операціях: між учасниками інвестиційного проекту, між підприємством і постачальниками сировини і матеріалів, між учасниками лізингової операції, між учасниками факторингової операції.

6. Самострахування (внутрішнє страхування) (формування резервного (страхового) фонду підприємства, формування цільових резервних фондів, формування резервних сум, фінансових ресурсів у системі бюджетів, що доходять різним центрам відповідальності, формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів по окремих елементах оборотних активів підприємства, нерозподілений залишок прибутку, отриманої в звітному періоді.)

7. Інші методи внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків. (забезпечення зажадання з контрагента по фінансовій операції додаткового рівня премії за ризик., одержання від контрагентів визначених гарантій, скорочення переліку форс-мажорних обставин у контрактах з контрагентами, забезпечення компенсації можливих фінансових утрат по ризиках за рахунок системи штрафних санкцій, що передбачається)

44. Форми та види страхування фінансових ризиків підприємства

Найбільш складні та небезпечні за своїми фінансовими наслідків ризики використання капіталу, що не піддаються нейтралізації за рахунок внутрішніх її механізмів, підлягають страхуванню.

Страхування ризиків використання капіталу є захист майнових інтересів підприємства при настанні страхової події спеціальними страховими компаніями (страховиками) за рахунок грошових фондів, що формуються ними шляхом отримання від страхувальників страхових премій (страхових внесків).

Загалом, на ринку страхових послуг пропонуються такі види страхування фінансових ризиків: (1) страхування кредитів (товарних, експортних тощо); (2) страхування інноваційних ризиків; (3) страхування депозитних ризиків; (4) страхування відповідальності; (5) страхування на випадок не досягнення планового рівня рентабельності та інші.

Стратегія нейтралізації фінансових ризиків на противагу пасивній стратегії (стратегії уникнення ризиків) реалізується на основі сукупності спеціальних методів та фінансових технологій, зокрема: диверсифікація фінансових ризиків; хеджування фінансових ризиків та, безпосередньо, страхування фінансових ризиків, в межах чого можна виділити (1) самострахування та (2) комерційного страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній).

45. Призначення фінансової звітності підприємства та її склад.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить Інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності й фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність має задовольнити інтереси користувачів - юридичних і фізичних осіб, яким потрібна інформація про діяльність підприємства для прийняття правильних рішень.

Складові річної фінансової звітності: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал.

Склад фінансової звітності підприємства

Баланс

Звіт про фінансові результати

Звіт про рух грошових коштів

Звіт про власний капітал

Примітки

Фінансові звіти дають змогу не тільки оцінити ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, а й вивчити і проаналізувати механізми управління власним капіталом і прибутком, що завжди важливо для акціонерів підприємства, його потенційних інвесторів і партнерів по бізнесу. Фінансові звіти відображають поточний фінансовий стан і фінансово-господарську діяльність підприємства або результати його минулої діяльності та фінансовий стан протягом попередніх періодів. Однак за їх допомогою можна не тільки зробити висновки про діяльність підприємства в минулому, а и оцінити перспективи розвитку та розробити заходи, спрямовані на підвищення ефективності його діяльності в майбутньому. Це свідчить про те, що фінансова звітність є необхідною і важливою складовою інформаційного забезпечення як фінансового менеджменту в цілому, так і окремих його розділів, зокрема фінансового аналізу, фінансового планування та прогнозування.

46. Оцінка фінансової звітності як основа прийняття управлінських рішень.

Головним призначенням фінансової звітності підприємства є одержання інформації, яка дає достовірне й повне уявлення про майновий і фінансовий стан компанії.

основною вимогою до складання звітності э відображення інформації таким чином, щоб, не порушуючи принципів існуючого податкового законодавства, мінімізувати податкову базу.

Зараз, відповідно до НСБО, для прийняття економічних рішень до складу фінансової звітності, яка цілком характеризує фінансовий стан підприємства, відносяться:

баланс; звіт про фінансові результати; звіт про рух коштів; звіт про власний капітал; примітки до звітів.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал і звіт про рух коштів, складаються зі статей, які об'єднані у відповідні розділи.

Варто пам'ятати, що для того, щоб оцінити ефективність діяльності компанії, необхідно виявити й пояснити взаємозв'язок між компонентами фінансових звітів.

Двома найбільш розповсюдженими методами аналізу фінансової інформації є: вертикальний аналіз і аналіз коефіцієнтів.

При вертикальному аналізі компоненти фінансового звіту зіставляються із загальною сумою. Це відбувається, наприклад, тоді, коли дані статей виражені у відсотках до загальної суми щодо активів і доходів. Така інформація дуже корисна, тому що дозволяє керівництву відразу ж побачити можливі проблеми, такі, наприклад, як непропорційне зростання вартості реалізованої продукції у процентному вираженні відносно до доходу (виторгу) чи дебіторської заборгованості стосовно загальної суми активів.

Варто пам'ятати, що для того, щоб оцінити ефективність діяльності компанії, необхідно виявити й пояснити взаємозв'язок між компонентами фінансових звітів.

Двома найбільш розповсюдженими методами аналізу фінансової інформації є: вертикальний аналіз і аналіз коефіцієнтів.

При вертикальному аналізі компоненти фінансового звіту зіставляються із загальною сумою. Це відбувається, наприклад, тоді, коли дані статей виражені у відсотках до загальної суми щодо активів і доходів.

47. Баланс та його роль в фінансовому менеджменті.

Баланс – звіт по фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища, в якому воно функціонує.Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними є визначенням фінансового стану підприємства та змін у ньому, є: активи; зобов’язання; власний капітал.Активи і зобов’язання при їх аналізі не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу. Під час аналізу балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.Горизонтальний аналіз полягає у зіставленні фінансових даних підприємства за два періоди у відносному та абсолютному вимірюваннях.

48. Звіт про фінансові результати та його роль в фінансовому менеджменті.

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати роботи підприємства.Звіт про фінансові результати (форма № 2) складається з трьох розділів.

За звітом про фінансові результати визначають чистий прибуток (збиток) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Отже, процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділений на такі етапи:

1) визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

2) розрахунок валового прибутку (збитку);

3) визначення фінансового результату – прибутку (збитку) – від операційної діяльності;

4) розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;

5) визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування;

6) визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

У розділі II звіту про фінансові результати операційні витрати (на виробництво, збут, управління та інші операційні витрати) подаються в розрізі економічних елементів.

Доцільно здійснювати як горизонтальний, так і вертикальний наліз фінансових результатів роботи підприємства.

Горизонтальний аналіз дає змогу визначити приріст у звітному році порівняно з попереднім усіх складових прибутку підприємства.

49. Звіт про рух грошових коштів та його роль в фінансовому менеджменті.

Звіт про рух грошових коштів - це один з документів фінан­сової звітності підприємства, що характеризує надходження і ви­трати грошових коштів, пов'язаних з його діяльністю у звітному періоді. Звіт про рух грошових коштів суб'єкта господарювання є складовим елементом публічної фінансової звітності, регулярне оприлюднення якої є обов'язковими для усіх підприємств України і має на меті відобразити зміну грошових коштів суб'єкта господарювання протягом звітного періоду - їх надходження та вибуття. Звіт про рух грошових коштів суб'єкта господарювання регламентується положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №4 і являється національним аналогом Cash Flow Statement - форми публічної фінансової звітності, що складається суб'єктами господарювання відповідно до Inetrnational Accounting Standards (IAS) №7 або Generally Accepted Accounting Principles (GAAP). При цьому вважається, що основною метою формування Звіту про рух грошових коштів як частини публічної фінансової звітності являється необхідність представлення третім особам повної, правдивої та неупередженої фінансової інформації щодо діяльності суб'єкта господарювання протягом звітного періоду. Однак, поряд із вище означеними, Звіт про рух грошових коштів використовується і для потреб прогнозування та планування грошових потоків. За такому випадку даний документ слід розглядати не як форму публічної фінансової звітності, а як внутрішній фінансовий документ, що забезпечує зведення та узагальнення фінансових даних щодо основних бюджетів підприємства та формування прогнозного (планового) Звіту про рух грошових коштів, що відображає очікувану зміну величини грошових коштів суб'єкта господарювання в результаті надходження або вибуття грошових ресурсів при здійсненні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Суттєвою для адекватного сприйняття ролі та завдань формування, аналізу, прогнозування та планування Звіту про рух грошових коштів в рамках моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання являється необхідність визначення адекватної інформаційної бази формування Звіту про рух грошових коштів, а також ефективне структурування Звіту про рух грошових коштів та визначення сутнісного навантаження кожної статті такого Звіту.

50. Стратегічне фінансове планування на підприємстві.

Основним завданням стратегічного фінансового планування є визначення реальних шляхів досягнення фінансових цілей, сформульованих згідно зі стратегією загального розвитку підприємства. Мета цього планування — досягнення таких значень основних фінансових показників діяльності підприємства, які б відповідали базовим орієнтирам концепції розвитку, зафіксованій у стратегічних планах підприємства.

Стратегічне фінансове планування включає: визначення довгострокової стратегії фінансування, розроблення бюджету капітальних інвестицій, довгострокове фінансове планування.

Важливим етапом внутрішньофірмового стратегічного управ­ління фінансами є прийняття рішень про відповідність місії під­приємства можливостям інвестування.

Завдання стратегічного фінансового планування:

1. Визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей.

2. Налагодження перспективних фінансових взаємовідносин із суб‘єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами.

3. Фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу.

4. Вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних конкурентів, розроблення та вжиття заходів із забезпечення фінансової стійкості.

5. Розроблення способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств

Формування фінансової стратегії підприємства здійснюється у такій послідовності:

1. Визначення періоду реалізації стратегії.

2. Аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища діяльності підприємства.

3. Формування стратегічної мети фінансової діяльності.

4. Розроблення системи заходів із забезпечення реалізації фінансової стратегії.

5. Оцінка розробленої фінансової стратегії .