- •Тема 4. Виробнича програма підприємства
- •4.1. Зміст, завдання і місце виробничої програми в системі господарських планів підприємства
- •4.2. Ресурсне обґрунтування виробничої програми
- •Розрахунок потреби у додаткових виробничих потужностях
- •4.3.Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •4.4. Контроль виконання виробничої програми підприємства
- •Тема 5. Виробнича потужність підприємства
- •5.1. Поняття, види та чинники формування виробничої потужності підприємства
- •5.2. Методичні принципи розрахунку виробничої потужності підприємства
- •5.3. Використання виробничої потужності підприємства
- •Розділ 3. Ресурсне забезпечення діяльності підприємства тема 6. Ресурсний потенціал підприємства
- •6.1. Поняття та види економічних ресурсів
- •6.2. Поняття потенціалу і ресурсного потенціалу підприємства
- •6.3. Складові ресурсного потенціалу підприємства
- •6.4. Структура ресурсного потенціалу підприємства
- •6.5. Чинники рівня використання ресурсного потенціалу підприємства
- •6.6. Основні напрямки підвищення ефективності ресурсного потенціалу підприємства
- •Тема 9. Фінансові ресурси (капітал) підприємства
- •9.1. Фінанси підприємства: економічна сутність, формування та функціонування.
- •9.2. Фінансові ресурси та джерела їх формування
- •9.3. Фінансова діяльність підприємства
- •9.4. Капітал, як складова ресурсів підприємства: сутність та класифікація
- •9.5. Кредитування: поняття, принципи, причини.
- •9.6. Банківське кредитування.
- •9.7. Небанківське кредитування
- •Тема 11. Доходи та цінова політика підприємства
- •11.1. Доходи підприємства та їх класифікація
- •11.2. Сутність, механізм формування та фактори впливу на доходи від операційної діяльності підприємства
- •11.3. Цінова політика підприємства
- •11.4. Планування доходу (виручки) від реалізації продукції підприємства.
- •11.5. Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності та інші доходи
- •Тема 12. Фінансові результати діяльності підприємства
- •12.1. Характеристика фінансової діяльності підприємства
- •Джерела фінансування підприємства
- •12.2.Фінансовий план підприємства
- •12.3. Поняття та місце прибутку в системі економічних показників діяльності підприємства.
- •12.4. Види і фактори формування прибутку підприємства
- •17.3.Прибуток і дохід як основні показники фінансових результатів діяльності підприємства
- •12.5. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції
- •12.6. Показники рентабельності та фактори, що їх визначають
- •12.7. Використання чистого прибутку підприємства
- •Розділ 5. Інтегральна оцінка стану підприємства тема 13. Ефективність діяльності підприємства та методичні засади її оцінки
- •13.1. Економічна сутність ефективності виробництва, господарської діяльності підприємства
- •13.2. Види ефективності та їх характеристика
- •13.3. Система показників ефективності виробництва, діяльності підприємства
- •13.4. Основні чинники та напрями зростання ефективності виробництва
- •Тема 14. Фінансово-майновий стан підприємства та методи його оцінки
- •14.1. Необхідність здійснення оцінки фінансово-майнового стану підприємства
- •14.2. Прийоми та методи аналізу фінансово-майнового стану підприємства
- •14.3. Інформаційне забезпечення оцінки фінансово-майнового стану підприємства.
- •14.4. Показники оцінки фінансово-майнового стану підприємства
- •14.5. Комплексна оцінка фінансово-майнового стану підприємства
13.3. Система показників ефективності виробництва, діяльності підприємства
Проблема підвищення ефективності виробництва (діяльності) полягає в тому. щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) – трудових, матеріальних і фінансових – досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва і прибутку (доходу).
Таким чином, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва стає зростання продуктивності й суспільної (живої і уречевленої) праці, яка відображається в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та будь-якої іншої діяльності суб’єктів господарювання.
При формуванні системи показників ефективності діяльності суб’єктів господарювання дотримуються таких основних принципів:
забезпечення органічного взаємозв’язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;
відображення ефективності використання кожного із видів застосованих ресурсів;
можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (організації);
здійснення провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробничої діяльності.
Важливо правильно сформулювати критерій, який має найповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.
На основі зазначених вище принципів побудована система показників ефективності виробництва, яка включає кілька груп:
узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяльності);
показники ефективності використання праці (персоналу);
показники ефективності використання виробничих (основних та оборотних) фондів;
показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій).
Групи, системи показників, що характеризують загальну ефективність використання окремих видів ресурсів, подано у табл. 13.1.
На практиці в процесі господарської діяльності часто виокремлюють також ефективність застосовуваних і споживчих ресурсівяк специфічні форми вияву загальної ефективності виробництва.
Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів (Езр)підприємства розраховують за формулою:
,
де Vчп – обсяг чистої продукції підприємства;
Чп– чисельність працівників підприємства;
Фос – середньорічний обсяг основних фондів за відповідною вартістю;
Фоб – вартість оборотних фондів підприємства;
Кпвп – коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національного доходу. Він застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічній чисельності працівників.
Узагальнюючим показником ефективності споживання ресурсівє показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво і збут виробів (рівень собівартості).
Таблиця13.1
Система показників ефективності виробництва первинних суб’єктів господарювання
Узагальнюючі показники |
Показники ефективності використання |
||
Праці (персоналу) |
Виробничих фондів |
Фінансових коштів |
|
Рівень задоволення потреб ринку Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів Прибуток на одиницю загальних витрат Рентабельність виробництва Витрати на одиницю товарної продукції Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва Народногосподарський ефект використання одиниці продукції |
Темпи зростання продуктивності праці Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці Відносне вивільнення працівників Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу Трудомісткість одиниці продукції Зарплатомісткість одиниці продукції |
Загальна фондовіддача (за обсягом продукції) Фондовіддача активної частини основних фондів Рентабельність основних фондів Фондомісткість одиниці продукції Матеріаломісткість одиниці продукції Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів |
Оборотність оборотних коштів Рентабельність оборотних коштів Відносне вивільнення оборотних коштів Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції) Рентабельність інвестицій Термін окупності вкладених інвестицій |
До узагальнюючих показників ефективності виробництва відносять показник частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Розрахунок його здійснюють за формулою:
,
де Чінт– частка приросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва;
∆Р3 – приріст застосовуваних ресурсів за певний період (розрахунковий рік), %;
∆Vв– приріст обсягу виробництва продукції за той самий період (рік), %.
Народногосподарський ефект використання одиниці продукції як узагальнюючий показник ефективності обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу) за відрахуванням вартості придбаної продукції виробничо-технічного призначення.
Розв’язанню відповідних соціальних проблем у процесі зростання виробництва має слугувати відповідна матеріально-фінансова база. З урахуванням саме цієї важливої обставини, кожне підприємство повинне відповідно оцінювати соціальну ефективність своєї діяльності. На сьогодні ще немає єдиної методики оцінювання соціальної ефективності діяльності підприємства, оскільки це достатньо складне питання.
Соціальну ефективність діяльності підприємства слід визначати на двох рівнях: локальному – на підприємстві (організації) стосовно міри задоволення конкретних соціальних потреб працівників; муніципальному та загальнодержавному – щодо соціального захисту людей і забезпечення соціальних потреб різних верств населення з боку місцевих органів влади і держави в цілому.
На локальному рівні важливе практичне значення має визначення рівня задоволення соціальних потреб працівників за рахунок фінансових коштів самого підприємства (організації). Обсяг і види соціальних потреб визначаються спільно колективним договором між адміністрацією підприємства і профспілковою організацією виходячи з економічних можливостей і ефективної діяльності підприємства.
Дуже важливим є оцінюванням соціальної ефективності, яке здійснюється на другому рівні за рахунок муніципального (місцевого) і загальнодержавного бюджетів, розмір яких формується під безпосереднім впливом податкових надходжень від суб’єктів господарювання. Соціальні заходи цього рівня охоплюють: установлення і регулювання мінімальної заробітної плати працівникам державних підприємств та організацій; встановлення і виплату пенсій, стипендій, допомоги багатодітним сім’ям, субсидій на житлово-комунальні послуги; індексацію заробітної плати й пенсій відповідно до динаміки зростання (зниження) роздрібних цін і тарифів; регулювання цін продажу на певні види товарів і вартості комунальних послуг; бюджетне фінансування державних підприємств та організацій невиробничої сфери; реалізацію муніципальних, регіональних і загальнодержавних соціальних програм тощо.
З метою оптимального задоволення соціальних потреб населення і працівників всіх сфер господарювання за основу беруться розроблені й науково обґрунтовані нормативи задоволення соціальних потреб.
