Біржове котирування цін

Загальні положення

Котирування цін - це підвищення цін по угодах, укладених на біржі, вироблене котирувальною комісією з установленої методики, на основі зведень про ціни. Ціни котировки носять довідковий характер і служать орієнтиром для продавців і покупців у призначенні своїх (бажаних) цін. Котировка ні в якому разі не є заздалегідь установленою формою угод для даних біржових зборів (за винятком відповідних видів угод на термін); це - інформація про ціни і кон’юнктуру ринку попереднього періоду біржової торгівлі, необхідна для правильного визначення ринкової ситуації на біржі.

Котирування цін виводиться на засіданні котирувальної комісії і відображається в біржовому бюлетені.

Котирування цін може виражатися такими способами:

• реєстрацією фактичних цін угод;

• установленням типової (довідкової) ціни.

Реєстрація фактичних цін угод як котирування

характерна для сформованого ринку з постійними цінами, в умовах якого ціни окремих угод практично відповідають дійсному співвідношенню попиту та пропозиції. Встановлення типової (довідкової) ціни виробляється при нестабільному ринку, коли ціни товарів мають значну амплітуду коливань.

При цьому котирування може мати наступний вид:

1. вказівка граничного коливання цін, коли дається найбільша (максимальна) і найменша (мінімальна) ціна угоди даного біржового дня (періоду);

2. позначення цін першої й останньої угоди дня (періоду), причому часто відзначається тільки ціна останньої угоди дня, що вважається ціною співвідношення попиту та пропозиції на даний товар в умовах кон'юнктури даного дня;

3. позначення цін першої й останньої угоди дня з вказівкою проміжних переломів у динаміці цін протягом дня, тобто моментів, коли ціна змінює напрямок - підйом змінюється падінням і навпаки;

4. комбіноване сполучення максимальної і мінімальної цін угод з цінами початку і кінця біржового дня (періоду);

5. відображення максимальної і мінімальної ціни і виведення типової (довідкової) ціни угоди.

На основі останнього і будується дана методика організації біржового котирування. Це зв'язано з нестабільністю і нерозвиненістю нашого ринку, де вільні ціни угод можуть, істотно відхилятися від ціни попиту та

пропозиції на даний товар. Крім того, є великі розходження в умовах реалізації товарів (терміни, франко і т.д.), характерні для ринку нашої країни, тоді як на Заході ці умови практично уніфіковані. Саме цими умовами і визначений вибір пропонованої методики котирування цін. З розвитком ринку і стабілізацією цін результати окремих угод прийдуть в відповідності з реальною ринковою кон'юнктурою, ціни угод будуть близькі до рівноважних ринкових цін. Тоді необхідність виведення типової (довідкової) ціни стане зайвою, для котировки буде достатнім фіксування фактичних цін угод. Методика її проведення може бути змінена і приведена у відповідність з кожним із представлених вище видів котировки. Вихідним матеріалом для котирування цін за даними заявок на здійснення угоди й укладених контрактів служать:

• дата здійснення біржової операції;

• найменування товару;

• інформація про контрагентів угоди (продавця і покупця): назва і профіль фірми (фірм) або прізвище, ім'я, по батькові контрагентів;

• інформація про ціни, по яких вони бажали б придбати (продати) даний товар ("ціна продавця" і "ціна покупця" вказуються в заявках);

• ціна угоди;

• обсяг партії;

• умови розрахунку: негайно чи через певний строк;

• умови транспортування (франко);

• умови на біржі, при яких була укладена угода (кон'юнктура ринку - у цілому за даними заявок, контрактів,

65

інформаційного табло).

Ці зведення надходять у розпорядження котирувальної комісії за підсумками реєстрації укладених угод і реєстрацій попиту та пропозиції в реєстраційному бюро, у інформаційно- довідковому відділі й у брокерських конторах біржі. Дані збираються за період з моменту виходу попереднього біржового бюлетеня і до засідання котирувальної комісії.

На підставі отриманої інформації до біржового бюлетеня виводяться:

1. типові умови реалізації (обсяг партії, умови розрахунку і т.д.);

2. ціна продавця - верхня і нижня межі:

3. ціна покупця - верхня і нижня межі;

4. ціна угоди - верхня і нижня межі рівнів цін закінчених

угод;

5. типова довідкова ціна;

6. кон'юнктура (настрій) ринку.

Верхня і нижня межі цін продавців і покупців через відсутність даних, - у заявках клієнтів ці ціни не завжди вказуються, - можуть не обчислюватися. Крім того, котирувальна комісія має право виключати окремі значення цін продавців, покупців і угод, що не відображають кон'юнктуру даного дня (періоду). Максимальне і мінімальне значення цих трьох видів цін для кожного товару (групи товарів) заносяться в біржовий бюлетень.

Типова (довідкова) ціна - ціна, що відображає кон'юнктуру ринку даного дня (періоду) по даному товарі. Це найбільш реальна ціна в силу виключення впливу випадкових ціноутворюючих факторів. Це ціна переважної реалізації. При

великій кількості угод типова ціна береться як середня від цін угод, тому що за законом великих чисел відхилення будуть взаємно компенсуватися. Визначення типової (довідкової) ціни по малому числу угод - важкий процес, що вимагає високої компетенції котирувальної комісії. Вона повинна виводитися з обліком усіх ціноутворюючих факторів (співвідношення попиту та пропозиції, кількості учасників, умов розрахунку і транспортування і т.д.), ґрунтуючись на відповідності типової (довідкової) ціни минулого біржового дня (періоду) цінам знову укладених угод. Тому при відсутності необхідної інформації типова ціна не виводиться.

Типова (довідкова) ціна відображає вартість одиниці товару при типових обсягах продажів і умовах реалізації.