Тема 8. Пізнавальні можливості учнів, їх діагностика й розвиток на уроках історії

(4 год.)

Мета: ознайомитися з основними прийомами діагностування пізнавальних можливостей учнів, застосовуючи знання із загальної й вікової психології у практиці навчання історії в школі, визначити основні прийоми розвитку пізнавальних можливостей учнів, формувати вміння складати пам’ятки з розвитку тих чи інших пізнавальних можливостей учнів.

План

1. Характеристика, діагностика і шляхи розвитку пізнавальних процесів учнів: пам’яті, уваги, уяви, сприймання, мислення, мовлення.

2. Діагностика індивідуальних властивостей та емоційно-вольових характеристик особистості (темперамент, характер, воля).

Реферати:

1. Розвиток пам’яті учнів на уроках історії

2. Розвиток уваги учнів на уроках історії

3. Розвиток уявлення учнів на уроках історії

4. Розвиток сприймання учнів на уроках історії

5. Розвиток мислення учнів на уроках історії

6. Розвиток мовлення учнів на уроках історії

Питання для самостійної роботи:

1. Індивідуальні властивості учнів та їх вплив на пізнавальну діяльність учнів на уроках історії

2. Пізнавальні стани учня та спроби впливу на них на уроках історії.

Література:

1. Баханов К.О. Методичний посібник з історії України. 7 клас. Традиції та інновації у навчанні історії в школі. – К., 2000.

2. Баханов К.О. Традиції та інновації у навчанні історії в школі. Дидактичний словник-довідник. – Запоріжжя, 2002.

3. Беркинблит М., Петровский А. Фантазия и реальность. – М., 1968. – С.12-40, 60-87, 119-127.

4. Возрастные и индивидуальные различия памяти. – М., 1967.

5. Гильбух Ю.З. Как учиться и работать эффективно. – К., 1993. – С.9-11.

6. Кон И.С. Психология старшеклассника / И. С. Кон – М.: Просвещение, 1982.

7. Крутецкий В.А., Лукин И.С. Психология подростка. – М. 1959. – С.153-161.

8. Лурия А.Л. Маленькая книжка о большой памяти. – М, 1968.

9. Пометун О. Компетентнісний підхід у сучасній історичній освіті /О. Пометун // Історія в школах України. – №6. – 2007. – С.3–12.

10. Сизон В. Увага до уваги або кілька порад молодому вчителю, як мобілізувати увагу учнів 5-8 класів // Історія в школах України. – 1996. - № 2. С.36-38.

11. Фридман Л.М., Пушкина М.А., Каплунович И.Я. Изучение личности учащегося и ученического коллектива. – М., 1988. – С.79-113.

12. Хуторской А.В. Развитие одаренности школьника. Методика продуктивного обучения. – М., 2000.

Методичні рекомендації

Це семінарське заняття є найскладнішим через те, що потребує перенесення знань і вмінь, отриманих студентами з курсів загальної та вікової психології, в умови навчання конкретному предмету – історії. Такий аспект мало досліджений у методиці, до того ж ускладнює підготовку до заняття й відсутність у студентів достатнього досвіду спілкування з учнями різних вікових груп. Тому преш за все необхідно звернутися до психологічної літератури (переважно практикумів) й виписати основні характеристики пізнавальних процесів та їх вплив на навчання учнів. Ознайомитися з якомога більшою кількістю способів діагностування ступенів розвитку пізнавальних процесів, вибрати те, що найкраще підходить до застосування під час навчання історії. Доопрацювати їх відповідно до особливості предмету під час навчальної практики або у власній групі на семінарському занятті з історичної дисципліни. Визначити особливості розвитку психічних процесів у учнів різних класів. Ознайомитися за допомогою літератури з основними прийомами розвитку пізнавальних процесів учнів, створити їх номенклатуру (перелік). Запропонуйте варіанти застосування цих прийомів на уроках історії. Напишіть поради вчителю щодо розвитку в учнів того чи іншого пізнавального процесу та пам’ятку для учня щодо самостійного розвитку пам’яті, уваги, уявлення, сприймання, мислення, мовлення.

Алгоритм повного виступу має бути таким:

“________ (наприклад, пам’ять) – це ______________.

Розрізняють ________.

Для учнів _______ віку притаманні такі її особливості _____________.

Існують такі способи діагностики ____________________.

Для використання в практиці навчання історії більше підходять ________.

Прийоми ______________ були застосовані нами __________________ і показали, що в учнів __________________.

З цього можна зробити висновок, що слід звернути увагу на __________.

Існують різні способи розвитку в учнів __________.

Для покращення в учнів _______ вчителю можна скористатися 1) __________, 2) ________________, 3) _________________ ...

Учневі для того, щоб покращити власну ________ слід дотримуватися таких правил 1. _______, 2. ___________. 3.________.”

Під час виконання цього завдання варто використовувати визначення з дидактичного словника-довідника К.О. Баханова [2, С.60-61, С.84-85]. Наприклад:

«ПАМ'ЯТЬ - психофізичний процес запам'ятовування, зберігання і подальшого відтворення людиною її досвіду. В пам'яті розрізняють такі основні процеси: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування. Розрізняють пам'ять короткочасну, яка зберігає матеріал нетривалий термін, і довгочасну, яка розрахована на тривалий термін зберігання інформації, часто невизначений. Іноді ще визначають оперативну пам'ять, яка розрахована на зберігання матеріалу певний термін і посідає проміжне місце між довгочасною і короткочасною пам'яттю. Виділяють також рухову, зорову, слухову, словесно-логічну, емоційну, а також дотикову, нюхову і смакову пам'ять. За характером участі волі у запам'ятовуванні і відтворенні матеріалу розрізняють довільну і мимовільну пам'ять. Поширеними прийомами розвитку пам'яті учнів у процесі навчання є:

- Підсилення мотиваційної сторони навчання шляхом підкреслення позитивних і негативних наслідків запам'ятовування навчального матеріалу.

- Активізація уяви учнів шляхом надання матеріал, що вивчається, яскравої, незвичної форми.

- Максимальне скорочення інформації, яку необхідно запам'ятати;

- Визначення внутрішніх зв'язків матеріалу (змістовних, структурних, асоц­іативних).

- Використання асоціацій (порівняння невідомих образів із вже відомими, або протиставлення нових образів старим).

- Створення опорних сигналів.

- Записування основних думок у вигляді плану, конспекту, тез (мінімальний обсяг при максимумі інформації).

- Використання мнемотехніки (мистецтва запам'ятовувати), яка полягає в обранні ефективних для себе прийомів групування інформації (наприклад, накладання інформації на мотиви різних пісень).

- Регулярне повторення (із свідомим підключенням зорової пам'яті).

- Постійне пригадування матеріалу.

- Надання учням рекомендацій щодо самостійного тренування пам'яті.

- Профілактика забування за допомогою чіткого дотримання режиму розумової праці.

- Проведення заучування перед сном.

- Чергування матеріалу для запам'ятовування з різних предметів; перерви між запам'ятовуванням тем і розділів.

- «Надмірне» заучування, тобто продовження повторення після того, як учень здатен відтворити матеріал.

УВАГА — зосередженість діяльності суб'єкта в певний проміжок часу, на якому-небудь реальному або ідеальному об'єкті (предметі, події, образі тощо).

Розрізняють мимовільну у вагу, яка не пов'язана із свідомими вольовими зусил­лями і довільну, пов'язану із свідомою постановкою мети і вольовими зусиллями.

Основними характеристиками уваги є зосередженість, стійкість, котрі стосуються глибини, тривалості та інтенсивності психічної діяльності; переведеність, тобто швидкий перехід від однієї діяльності до іншої і перенесення уваги з об'єкта на об'єкт; обсяг, тобто кількість об'єктів, котрі людина здатна сприй­мати при миттєвому пред'явленні.

Для підсилення уваги учнів на уроці вчителям необхідно:

- створити гігієнічні умови для заняття (освітлення, тепловий режим тощо);

- максимально усунути суттєві зовнішні подразники;

- чітко визначити мету і хід заняття, приділяючи особливе значення початко­вому організаційному етапу;

- досягти чіткого режиму і ритму роботи;

- використовувати наочність і допоміжні засоби навчання;

- слідкувати за яскравістю мови, уникати монотонності мовлення;

- урізноманітнювати види діяльності під час навчання;

- постійно контролювати уважність учнів на уроці;

- тримати в полі зору учнів з нестійкою розпорошеною увагою;

- знайомити учнів із правилами зосередження уваги. Для самоорганізації уваги учням необхідно:

- спланувати заняття таким чином, щоб під час роботи ніщо не відвертало їх увагу;

- приступати до роботи після того, як відповідним чином упорядковано робоче місце;

- максимально мобілізувати волю на виконання завдання, краще скласти план роботи, яку передбачається виконати;

- передивитися попередній матеріал і у разі необхідності ліквідувати суттєві прогалини у знаннях;

- якщо є хвилювання, тривога або сторонні думки, краще зайнятися конспек­туванням або читанням вголос і після концентрування уваги повернутися до читання про себе;

- знайти оптимальний темп читання;

- чергувати читання з обмірковуванням і переказом або іншими видами діяль­ності, щоб уникнути монотонності;

- контролювати переведення уваги вольовими зусиллями;

- при відволіканні повертатися на те місце, на якому було переведено увагу;

- слідкувати за нормальним освітленням температурою і регулярними перервами у заняттях».