- •Римське право
- •Роль кодифікації Юстиніана.
- •Манципація.
- •Види володіння.
- •Умови вступу в шлюб.
- •Набуття та припинення права власності.
- •Поняття спадкування.
- •Відмінність римського цивільного права від римського приватного права.
- •Умови дійсності договору.
- •Право на чужі речі.
- •Види речей.
- •Зміст права власності.
- •Поняття речей.
- •Виникнення та припинення володіння.
- •Емфітевзіс.
- •Еманціпація.
- •Позовна давність.
- •Поняття прав власності.
- •Батьківська влада.
- •Суперфіцій.
- •Спадкування за законом.
- •Підстави припинення шлюбу.
- •Посесорний захист.
- •Новели Юстиніана.
- •Система державного суду.
- •Види зобов’язань.
- •Відмінність кодексу Юстиніана від сучасного кодексу.
- •Поняття володіння.
- •Іпотека.
- •Відмінність одностороннього правочину від одностороннього договору.
- •Відмінність реальних контрактів від концесуальних.
- •Негаторний позов.
- •Припинення зобов’язань.
- •Визначення римського цивільного права.
- •Спадкування за заповітом.
- •Часткова дієздатність.
- •Особливі засоби преторського захисту.
- •Джерела пізнання римського приватного права.
- •Види володіння.
- •Діяльність юристів – як джерело правоутворення.
- •Види речового права.
- •Підстави виникнення зобов’язань.
- •Види позовів.
- •2. Actio stricti juris (позов «суворого права») та actio bonae fidei (позов «доброї совісті»).
- •Поняття юридичної особи.
- •Поняття зобов’язального права.
- •Сторони у зобов’язанні.
- •Ознаки юридичної особи.
- •Види права власності.
- •Сервітут.
- •Спадкування за законом.
- •Інституції Юстиніана.
- •Види консесуальних контрактів.
- •Відмінність речового права від зобов’язального права.
- •Петіторний захист.
- •Система римського приватного права.
- •Засоби забезпечення зобов’язань.
- •Види реальних контрактів.
- •Предмет регулювання цивільно-правових відносин.
- •Обмежена дієздатність.
- •Поняття позову.
- •Суб’єкти римського цивільного права.
- •Поняття договору.
- •Предмет римського приватного права.
- •Поняття делікту.
- •Елементи кодифікації Юстиніана.
- •Джерела правоутворення.
- •Поняття зобов’язання.
- •Наслідки визнання набувача добросовісним і недобросовісним.
- •Віндикація.
- •Рецепція римського приватного права.
- •Поняття особи та суб’єкта права.
- •Застава.
- •Наслідки невиконання зобов’язання
Рецепція римського приватного права.
Рецепція римського приватного права – це важливе і складне явище суспільного життя, ланка, яка поєднує правовий розвиток Стародавнього світу, Середньовіччя і Нового часу.
Receptio - термін латинського походження, стосовно римського права означає відновлення дії, запозичення, переробка, засвоєння. Внаслідок рецепції римське право відродилось і вдруге підкорило світ.
Історично процес рецепції права відбувався поступово.
Перший етап рецепції характеризується переважно вивченням римського права в окремих міських центрах Італії. Для другого етапу типовим є розширення рецепції на території ряду держав і практичне застосування римського права в діяльності суддів-практиків. Третій етап - це більш повна переробка і засвоєння досягнень римського права. Треба мати на увазі, і це цілком ясно, що пристосування римського права до потреб практики частково мало місце і на першому етапі, а його вивчення - і на другому.
Початок рецепції відноситься до ХІ-ХІІ ст. Проте вже відомо, що дія римського права не припинялася. У кінці ХІ ст. у Болоньї засновано університет, який незабаром стає всесвітньо відомим центром відроджуваної юриспруденції. Юридична діяльність Болонської школи виявилася насамперед у викладанні римського права. Викладання полягало в читанні і коментуванні джерел, коментарі тлумачились викладачами і тлумачення під диктовку записувались слухачами. Такі тлумачення називаються г л о с а м и, тому звідси і сама школа називається школою глосаторів. Систематичний виклад усього цивільного права не був властивий школі.
Найбільшого обсягу рецепція досягла в Німеччині. У Швабському зерцалі 1275 року налічується близько 150 запозичень з кодифікацій Юстиніана. Зазнали впливу і такі пам’ятки німецького права, як Саксонське зерцало, Кароліна та ін. До кінця ХІХ ст. в Німеччині римське право було невичерпним джерелом і класичним зразком для створення норм німецького права. Зокрема, вплив римського права позначився на структурі німецького цивільного Уложення 1900 року. Його фундамент становило те німецьке право, в якому асимілювались досягнення римської правової форми. Та чи не найширше використали римське право укладачі класичного буржуазного кодексу Наполеона 1804 р. Кодекс, як і римське класичне право, містить чіткі, лаконічні формулювання, написаний простою мовою. Вирішуючи окремі питання права, зокрема права власності, договору, позовів, кодекс прямо повторює римське класичне право. Під час завойовницьких воєн у фургонах наполеонівської армії кодекс розвозили по всій Європі, він став частиною законодавства Рейнських провінцій а також Польщі, Італії, Болгарії, Швейцарії, Румунії, Греції та інших держав. Найважливіші його положення були відтворені правом багатьох латиноамериканських держав і навіть Японії.
Рецепційоване римське приватне право протягом тривалого часу було чинним у багатьох країнах Європи як загальне. Воно залишило глибокий слід у правосвідомості, цивільному законодавстві, в науці і практиці цивільного права.