21.4.2. Правове регулювання діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення

Реформування пенсійної системи України віднесено до пріоритетних завдань державної політики. Забезпечення економічної та фінансової стабільності, соціальної справедливості в пенсійному питанні вимагає запровадження в Україні багаторівневої пенсійної системи, елементи якої успішно апробовані впродовж багатьох років у розвинутих ринкових країнах.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р.²² система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень – це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Другий рівень – це накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень – це система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р.²³ недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

- пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

- страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

- банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновника (зборів засновників) та не мають на меті одержання прибутку на користь одноосібного засновника або для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої законом, забороняється.

За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди. Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Забороняється проводити реорганізацію будь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а також приєднання, злиття пенсійних фондів різних видів.

Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду. Відповідно до ст. 47 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» до складу активів пенсійного фонду належать активи в грошових коштах, активи в цінних паперах та інші активи згідно із законодавством.

Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором відповідно до вимог Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Пенсійні внески на користь учасника фонду сплачуються так званими вкладниками шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту. Вкладником фонду може бути:

- роботодавець учасника фонду;

- професійна спілка, об'єднання професійних спілок щодо своїх членів;

- сам учасник фонду;

- подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід і баба учасника фонду, діти подружжя учасника фонду, у тому числі усиновлені ним (нею) діти, батьки подружжя учасника фонду.

Ці внески накопичуються у недержавному пенсійному фонді і використовуються для формування пенсійних активів, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати на користь учасників.

Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про недержавне пенсійне страхування», що викладені у ст. 9 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Статут пенсійного фонду, а також зміни до нього затверджуються засновником (зборами засновників) пенсійного фонду. Приєднання до корпоративного пенсійного фонду роботодавця - платника пенсійного фонду не потребує внесення змін до статуту пенсійного фонду.

Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Також він не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених законом.

Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Порядок створення, функціонування та ліквідації пенсійних фондів, а також особливості їх реєстрації як фінансової установи визначаються Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду (рада фонду), що обирається засновником (засновниками) для здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішення основних питань його роботи. Рада фонду утворюється у кількості не менше п'яти осіб. З числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду простою більшістю голосів.

Недержавний пенсійний фонд повинен мати свого адміністратора, на якого покладається ведення персоніфікованого обліку учасників пенсійного фонду, укладання пенсійних контрактів від імені пенсійного фонду, забезпечення здійснення пенсійних виплат учасникам фонду, складення звітності у сфері недержавного пенсійного забезпечення, ведення бухгалтерського обліку, подання фінансової звітності пенсійного фонду відповідним органам виконавчої влади та раді пенсійного фонду, а також низка інших функцій згідно з умовами договору про адміністрування пенсійного фонду.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» адміністратором недержавного пенсійного фонду може бути:

- юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів (професійний адміністратор);

- юридична особа - одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду;

- компанія з управління активами.

Юридична особа, яка має намір провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів, повинна отримати в Нацкомфінпослуг України ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.

Надання послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів може поєднуватися лише з діяльністю з управління активами. Згідно зі ст. 34 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися компанією з управління активами, банком щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду у разі, якщо він не виконує функції зберігача цього фонду; НБ України щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду, а також професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами. Управління активами пенсійного фонду здійснюється на підставі ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів – діяльності з управління активами, яка видається НКЦПФР в установленому нею порядку. Здійснюється управління активами пенсійного фонду відповідно до умов договору про управління активами пенсійного фонду, укладеного в письмовій формі (вимоги до цього договору викладені у ст. 36 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення).

Важливу роль у діяльності недержавного пенсійного фонду грає зберігач. Ним, згідно зі ст. 44 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» може бути банк, який відповідає таким вимогам:

- має ліцензію НКЦПФР на провадження діяльності із зберігання активів пенсійних фондів;

- не є пов'язаною особою пенсійного фонду, з радою якого укладено договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, адміністратора, осіб, що здійснюють управління активами, засновників і аудитора такого фонду та їх пов'язаних осіб;

- не здійснює управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

- не є кредитором адміністратора або осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, з яким зберігачем укладено договір про обслуговування пенсійного фонду.

Зберігач пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня, крім вимог, визначених у ст. 44 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення, повинен мати регулятивний капітал у розмірі не менш як 500 мільйонів гривень.

Зберігач надає свої послуги на підставі договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем. Такий договір укладається в письмовій формі між радою пенсійного фонду і зберігачем відповідно до законодавства.

Обов'язками зберігача пенсійного фонду є відкриття та ведення рахунків пенсійного фонду, приймання, передача (переведення), облік та забезпечення зберігання цінних паперів, а також документів, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах, документів, пов'язаних з формуванням та використанням пенсійних активів, перевірка підрахунку чистої вартості активів пенсійного фонду і чистої вартості одиниці пенсійних внесків, здійсненого адміністратором та особою (особами), що провадить (провадять) діяльність з управління активами пенсійного фонду, перерахування пенсійних коштів, коштів для оплати послуг адміністратора, зберігача, винагороди особі, що провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду, аудитора (аудиторської фірми), оплати послуг осіб, які надають пенсійному фонду консультаційні та (або) агентські послуги, торговців цінними паперами та інших посередників, здійснення оплати витрат на перереєстрацію прав власності та оплати інших витрат тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» планові аудиторські перевірки діяльності пенсійних фондів, адміністраторів, компаній з управління активами, зберігачів, страхових організацій та банків, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення, проводяться не рідше ніж один раз на рік за рахунок юридичних осіб, що перевіряються. Результати аудиторських перевірок підлягають опублікуванню в порядку, визначеному цим законом.