21.2.4. Банківська система України

Банківська система України, згідно зі ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є дворівневою і складається з НБУ та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність». Дворівнева структура є загальноприйнятою моделлю організації банківської системи у ринковій економіці. Вона характеризується достатньо чітким розмежуванням компетенції стосовно ведення банківських операцій з клієнтами на другому рівні та зосередженням з метою підтримання стабільності роботи банківської системи в цілому адміністративних функцій, емісійної діяльності і рефінансування на рівні центрального банку. Основою дворівневої банківської системи є недержавні банки, які працюють на комерційних засадах

Рис. 21.4

Рис. 21.4. Структура банківської системи України

Як видно із законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України»⁹, «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до банківської системи України не включаються фінансові установи. Не слід відносити до банківської системи також і біржі (валютні, фондові, товарні), оскільки ці установи банківської діяльності не ведуть, лише надають послуги з організації купівлі-продажу валюти, цінних паперів чи інших активів.

21.2.5. Правове становище нб України

21.2.5.1. Функції та повноваження нб України

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» НБ України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління. Як банк НБ України наділений статусом суб’єкта господарювання – юридичної особи, має статутний капітал у розмірі 10 мільйонів гривень, володіє специфічною господарською правосуб’єктністю (оскільки згідно з положеннями Закону України «Про Національний банк України» НБ України уповноважений на ведення значного переліку банківських операцій (ст. 42), а також своїм майном відповідає за господарськими зобов’язаннями (ст. 4)).

Як орган державного управління НБ України наділений владною компетенцією, також для нього встановлено особливу процедуру підзвітності та особливу основну функцію діяльності. Зокрема, НБ України реалізує повноваження щодо здійснення наглядових і регулятивних функцій за діяльністю банків та інших фінансово-кредитних установ, а також повноваження застосовувати заходи впливу до порушників вимог банківського законодавства. Владні повноваження НБ України матеріалізуються через видачу ним обов’язкових до виконання нормативно-правових актів (постанов правління НБ України, а також положень, інструкцій, правил, що затверджуються постановами правління НБ України). Стосовно підзвітності, то відповідно до ст. 51 Закону України «Про Національний банк України» НБ України підзвітний Президенту України та ВР України в межах їх конституційних повноважень. Підзвітність означає, насамперед, періодичні звіти НБ України перед ВР України і Президентом про його діяльність, а також повноваження цих органів по призначенню Ради НБ України і Голови НБ України. Подібним чином держава контролює діяльність НБ України як її уповноваженого органу управління у сфері банківської діяльності. Також НБ України має право подавати Президенту України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій НБ України.

Господарсько-майновий, з однієї сторони, та адміністративно-владний, з іншої сторони, юридичний статус НБ України обумовлений його функціями та завданнями. Відповідно до ст. 99 Конституції України основною функцією НБ України є забезпечення стабільності грошової одиниці України - гривні. З іншої сторони, згідно зі ст. 5 Закону України «Про Національний банк України» одержання прибутку не є метою діяльності НБ України. Також функціями НБ України у ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» вказано визначення та проведення грошово-кредитної політики, монопольне здійснення емісії національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг, регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками, рефінансування банків, банківське регулювання та нагляд, валютне регулювання тощо.

Держава відвела НБ України роль свого уповноваженого посередника при провадженні її грошово-кредитної політики та при регулюванні діяльності банківської системи України. Через НБ України держава з метою захисту публічних інтересів прагне максимально ефективно регулювати банківську діяльність, а банки зробити своїми «руками» у сфері грошового обігу, оскільки діяльність центрального банку як провідника волі держави у таких досить складно-регульованих сферах може бути ефективною лише за умови, що він впливає на ці сфери як зсередини (економічними засобами), так і ззовні (засобами адміністрування).

Відповідно, НБ України для виконання своїх функцій вступає у договірні відносини із банками на ринку кредитних ресурсів, валютних цінностей, цінних паперів, з одного боку, а з другого - спонукає банки до потрібної поведінки шляхом видачі нормативно-правових актів загальнообов’язкового характеру та індивідуальних розпоряджень.

Повноваження, надані НБ України, створюють можливість для успішної реалізації його функцій. Зокрема, НБ України має такі основні права:

- здійснювати операції, встановлені ст. 42 Закону України «Про Національний банк України» (надання кредитів банкам для підтримання ліквідності, здійснення дисконтних операцій з векселями, купівля-продаж цінних паперів на вторинному ринку, відкриття власних та ведення кореспондентських рахунків інших банків тощо);

- видавати обов’язкові до виконання нормативно-правові акти з питань, віднесених до його компетенції (ст. 56 Закону України «Про Національний банк України»);

- безоплатно одержувати від банків, банківських груп та юридичних осіб, які отримали ліцензію НБ України на здійснення окремих банківських операцій, а також від осіб, стосовно яких НБ України здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій;

- встановлювати економічні нормативи, а також розміри і порядок формування і використання резервів для покриття можливих ризиків (ст. 58, 59 Закону України «Про Національний банк України»);

- застосовувати заходи впливу до порушників вимог банківського законодавства, адекватні допущеному порушенню (ст. 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність») тощо.