15. Управління інноваційними проектами
Інноваційний проект являє собою складну систему взаємообумовлених і взаємопов’язаних за ресурсами, термінами і виконавцями заходів, спрямованих на досягнення конкретних інноваційних цілей компанії.
До основних елементів інноваційного проекту відносяться:
інноваційні цілі і завдання, що відображають основне призначення проекту;
комплекс проектних заходів щодо вирішення інноваційної проблеми і реалізації поставлених цілей;
організація виконання проектних заходів, тобто ув’язування їх з ресурсами і виконавцями для досягнення цілей проекту і обмежений період часу й у рамках заданої вартості і якості;
основні показники проекту (від цільових – з проекту в цілому, до часткових – з окремих завдань, етапів, заходів, виконавців), у тому числі показники, що характеризують його ефективність
15.1. Основні етапи інноваційного проекту
В основі розгляду змісту інноваційного проекту за процесом його формування і реалізації лежить концепція життєвого циклу інноваційного проекту.
Життєвий цикл інноваційного проекту охоплює наступні етапи.
Формування інноваційної ідеї. Це процес зародження ідеї і формулювання генеральної мети проекту.
Розробка проекту. Це процес пошуку рішень з досягнення кінцевої мети проекту і формування взаємопов’язаного за часом, ресурсами і виконавцями комплексу завдань і заходів реалізації мети проекту.
Реалізація проекту. Це процес виконання робіт з реалізації поставлених цілей проекту. На цьому етапі здійснюється контроль виконання календарних планів і витрати ресурсів, коректування виниклих відхилень і оперативне регулювання ходу реалізації проекту.
Завершення проекту. Це процес здачі результатів проекту замовнику і закриття контрактів. Цим завершується життєвий цикл інноваційного проекту.
15.2. Розробка концепції інноваційного проекту
Формування інноваційної ідеї і постановка мети проекту;
Маркетингові дослідження ідеї проекту;
Структуризація проекту;
Аналіз ризику і невизначеності;
Вибір варіанту реалізації проекту.
Формування інноваційної ідеї і постановка мети проекту.
До методів генерування і формування інноваційної ідеї відносяться добре відомі методи: метод інтерв’ю; метод анкетування (вибіркових опитувань); „мoзкова атака”; написання сценарію; морфологічний аналіз; метод Дельфі.
Маркетингові дослідження ідеї проекту.
Структуризація інноваційного проекту. Розрізняють два різновиди структуризації: функціональна і проблемна.
Функціональна структуризація проекту здійснюється за допомогою розробки „дерева цілей”. „Дерево цілей” являє собою ієрархічну систему, що має ряд рівнів, на яких розташовуються послідовно деталізовані цілі, що вимагають реалізації.
Проблемна структуризація проекту. Побудоване дерево цілей переформулюється потім у проблемно виражену систему завдань і заходів, що має також ієрархічну структуру і називається „деревом робіт”.
Результатом структуризації проекту є перелік заходів (склад завдань, тем і робіт), виконання яких необхідне для забезпечення досягнення у встановлений термін цільових значень проекту за кожним з варіантів його реалізації.
4. Аналіз ринку і невизначеності.
5. Вибір варіанту реалізації інноваційного проекту. Основними завданнями цього етапу є наступні:
встановлення основних критеріїв ефективності інноваційного проекту;
розрахунок показників ефективності альтернативних варіантів проекту з урахуванням імовірності їх реалізації;
порівняння і вибір варіанта інноваційного проекту для реалізації.
Порівняння різних інвестиційних проектів (або варіантів проекту) і вибір кращого з них рекомендується проводити|виробляти,справляти| з використанням різних показників, до яких відносяться:
чистий дисконтований дохід|доход| (ЧДД|);
індекс доходності (ІД);
середньорічна рентабельність інвестицій (Рс)
внутрішня норма доходності (ВНД|);
термін окупності;
точка беззбитковості
При використанні показників для порівняння різних інвестиційних проектів (варіантів проекту) вони повинні бути приведені до зіставного|порівнянного| вигляду|виду|.
Чистий дисконтований дохід|доход| (ЧДД|) визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового кроку, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами|затратами|.
Величина ЧДД| для постійної норми дисконту обчислюється за формулою:
де Di – доход (грошові потоки) і-го періоду;
Кі – разові витрати|затрати|, і-го періоду;
d – дисконт.
Якщо ЧДД| інвестиційного проекту позитивний, проект є|з'являється,являється| ефективним (при даній нормі дисконту) і може розглядатися|розглядуватися| питання про його ухвалення|прийняття,приймання|.
Індекс прибутковості (ІД) є відношенням|ставленням| сумарного дисконтованого доходу до сумарни дисконтованих разових інвестицій:
Економічний сенс|зміст,рація| показника "індекс прибутковості" полягає в тому, що він характеризує в скільки разів сумарний, приведений до початку життєвого циклу проекту дохід|доход| підприємства більше сумарних, приведений до початку життєвого циклу проекту інвестиційних вкладень.
Індекс прибутковості тісно пов'язаний з ЧДД|. Він будується з|із| тих же елементів і його значення пов'язане із значенням ЧДД|: якщо ЧДД| позитивний, то ІД > 1 і навпаки. Якщо ІД > 1, проект ефективний, якщо ІД < 1 - неефективний.
Або якщо ІД > 1, то це означає, що вибравши даний варіант, інвестор повністю поверне свої інвестиційні вкладення за життєвий цикл проекту і на додаток до цього одержить|отримає| середньорічний чистий дисконтований дохід|доход| у розмірі:
від авансованої суми платежів. Останній показник ще називають показником рентабельності інвестицій.
Внутрішня норма прибутковості (ВНД|) є тією нормою дисконту , при якій величина ЧДД дорівнює нулю.
Якщо розрахунок ЧДД| інвестиційного проекту дає відповідь на питання, є|з'являється,являється| він ефективним чи ні|або ні| при деякій заданій нормі дисконту (Е), то ВНД| проекту визначається в процесі розрахунку і потім|і тоді| порівнюється з|із| потрібною інвестором нормою доходу на капітал, що вкладається.
У разі, коли ВНД| рівна або більше потрібної інвесторам норми доходу на капітал, інвестиції в даний інвестиційний проект виправдані, і може розглядатися|розглядуватися| питання про його ухвалення|прийняття,приймання|. Інакше інвестиції в даний проект не доцільні.
Якщо порівняння альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів (варіантів проекту) по ЧДД| і ВНД| приводять|призводять,наводять| до протилежних результатів, перевагу слід віддавати ЧДД|.
Як вказано вище внутрішня норма прибутковості (ВНД|) – це така норма дисконту, при якій інтегральний ефект проекту (ЧДД|) стає рівним нулю.
Одна з її економічних інтерпретацій: якщо весь проект виконується тільки|лише| за рахунок позикових засобів|коштів|, то ВНД| рівна максимальному відсотку|проценту|, під який можна узяти позику|позичку| з|із| тим, щоб зуміти розплатитися з|із| доходів від реалізації проекту за час, рівний горизонту розрахунку.
Перевагою ВНД| є|з'являється,являється| те, що учасник проекту не повинен визначати свою індивідуальну норму дисконту наперед|заздалегідь|. Він обчислює|обчисляє,вичисляє| ВНД|, тобто ефективність вкладеного капіталу, а потім ухвалює рішення, використовуючи її значення. Якщо інвестор порахує|полічить| ВНД| і вирішить|розв'яже|, що такий дохід|доход| за кожен часовий інтервал життєвого циклу проекту його цілком|сповна| влаштовує|владнує,улаштовує|, то він буде такий проект реалізовувати (за умови, що|при умові , що,при условии | він єдиний) або включить його в список для конкурсного відбору (за наявності декількох альтернативних проектів).
Сумісне|спільне| використання ЧДД| і ВНД| рекомендується здійснювати таким чином:
при оцінці альтернативних проектів (або варіантів проекту), тобто у разі, коли потрібно вибрати один проект (або варіант) з|із| декількох, слід проводити|виробляти,справляти| їх ранжирування для вибору по максимуму ЧДД|. Роль ВНД| в цьому випадку, в основному, зводиться до оцінки меж, в яких може знаходитися|перебувати| норма дисконту.
При наборі незалежних проектів, тобто у разі, коли проекти можуть здійснюватися незалежно один від одного, для найбільш| вигідного розподілу інвестицій ранжирування проектів слід проводити|виробляти,справляти| з урахуванням|з врахуванням| значень ВНД|.
Термін окупності – це розрахункова дата, починаючи з якої ЧДД приймає стійке позитивне значення. Іншими словами, це – період (вимірюваний в місяцях, кварталах або роках), починаючи|розпочинаючи,зачинаючи| з|із| якого первинні вкладення і інші витрати|затрати|, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення. Термін окупності розраховується за формулою:
де t – останній термін реалізації проекту, при якому різниця накопиченого дисконтованого доходу і дисконтованих витрат приймає від’ємне значення (номер від початку фінансування);
DDt– – це остання від’ємна різниця накопиченого дисконтованого доходу і дисконтованих витрат (грн);
DDt+ – це перша позитивна різниця накопиченого дисконтованого доходу і дисконтованих витрат (грн).
Точка беззбитковості – показує, пр иякому обсязі виробництва виручка від реалізації покриває сумарні витрати на виробництво продукції. Розрахунок точки беззбитковості проводиться за формулою:
де С – постійні витрати на весь обсяг продукції;
Р – ціна одиниці продукції;
V – змінні витрати на одиницю продукції.
Жоден з перерахованих критеріїв сам по собі не є|з'являється,являється| достатнім для ухвалення|прийняття,приймання| проекту. Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про інвестування засобів|коштів| в проект повинне ухвалюватися з урахуванням|з врахуванням| значень всіх перерахованих критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту.
Таким чином, розробка концепції інноваційного проекту охоплює проведення досліджень і всіх етапів техніко-економічного обгрунтування інноваційного проекту: від визначення мети до вибору найбільш ефективного варіанту її досягнення.