17. Венчурне фінансування інноваційних проектів

17.1. Сутність венчурного капіталу

Венчурний капітал відображає систему відносин між суб’єктами венчурного підприємництва, що забезпечує акумуляцію вільних коштів і вкладення їх в інноваційні проекти з метою дослідження, освоєння і комерціалізації нововведень.

Особливості венчурного капіталу:

• цільова спрямованість - отримання надприбутків від комерціалізації інновацій;

• основна функція - забезпечення завершення інноваційного проекту незалежно від етапу до його підключення;

• висока ступінь потенційної доходності і високий ступінь ризику;

• довготерміновий характер венчурних інвестицій (отримання прибутків на вкладення у венчурні фірми відбувається не раніше, ніж через 5—10 років);

• тимчасовість існування венчурної структури;

• зміна організаційно-правової форми венчурної структури впродовж життєвого циклу інноваційного проекту (закрите акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю - командитне товариство - відкрите акціонерне товариство). Проте даний механізм зміни організаційно-правової форми не є єдино можливим. Засновники венчурної компанії можуть і не змінювати форму бізнесу та продати підприємство у формі закритого акціонерного товариства обмеженому колу майбутніх акціонерів;

• приналежність її до малого та середнього бізнесу.

Характерні відмінності венчурного фінансування від традиційних форм кредитування підприємницьких проектів

1. Венчурне фінансування високоризикових проектів здійснюється без гарантованого забезпечення заставою. Єдиною заставою служить спеціально погоджена доля акцій існуючої чи новоствореної фірми.

2. Інвестиції венчурного капіталу направляються або в акціонерний капітал в обмін на долю чи пакет акцій, або надаються у формі інвестиційного кредиту, як правило, середньострокового, на термін від 3 до 7 років. На практиці часто зустрічається комбінована форма венчурного інвестування. При наданні інвестиційного кредиту процентна ставка за таким кредитом або не встановлюється, або складає LIBOR + (2-4%).

3. Венчурний інвестор, як правило, не намагається придбати контрольний пакет акцій компанії. і в цьому його корінна відмінність від „стратегічного інвестора” чи „партнера”.

4. Інвестори венчурного капіталу поділяють з підприємцем повну відпо­відальність, фінансовий i біржовий ризики.

5. Венчурний інвестор при реалізації проекту отримує основний дохід не від господарської діяльності фірми, як це відбувається за умов звичайного фінансування, а від збільшення її ринкової вартості. Вкладників в першу чергу цікавить збільшення розміру акціонерного капіталу або ж підвищення ринкової вартості акцій для подальшого продажу своєї частки (переважно у вигляді цінних паперів), а не перспектива прибуткової господарської діяльності та отримання від неї постійних прибутків.

Захист інвесторів і шляхи зниження ризиків:

1. Венчурні інвестори вкладають капітал у фірми, акції яких не обертаються у вільній продажі на фондовому ринку, а повністю розподілені між акціонерами – фізичними чи юридичними особами.

2. Венчурний капітал не може бути виведений з проекту до повного завершення життєвого циклу проекту.

3. Жорсткий відбір проектів, які будуть прийняті до реалізації.

4. Участь інвесторів в управлінні проектами на всіх етапах їх здійснення, починаючи з експертизи ще "сирих" підприєм­ницьких ідей і закінчуючи забезпеченням ліквід­ності акцій новоствореної фірми.

5. Регулювання рентабельності вкладень інвестицій шляхом визначення пайової долі акціонерного капіталу, якою володітиме венчурний інвестор при виході з бізнесу. Якщо рентабельність проекту не достатньо висока, при продажі венчурного підприємства, інвестори можуть отримати частку акцій, яка буде більшою за частку початкових вкладень.