16. Інвестиції в інноваційному процесі

16.1. Джерела фінансування інноваційної діяльності

Будь-які інновації вимагають фінансових вкладень.

Джерелами інвестицій можуть бути:

• бюджетні асигнування;

• іноземні інвестиції;

• власні кошти підприємств;

• фінансовий капітал.

Сукупність джерел фінансування інновацій представляє ринок капіталу.

Власні кошти підприємств залишаються основним джерелом фінансування інноваційної діяльності.

Фінансовий капітал формується за рахунок акумулювання тимчасово вільних коштів юридичних осіб і збережень населення.

На етапі розробки і реалізації інновацій ринок капіталу виступає як один із головних факторів суспільного визнання інновацій. Без достатнього фінансового забезпечення життєвий цикл інновації обмежується стадією „ідея”.

Отже, інвестування інноваційної діяльності може здійснюватися як за рахунок власних , так і залучених коштів.

Для українських підприємств на сьогодні основним джерелом інвестицій є власний прибуток і амортизаційні відрахування. Щодо акціонерного капіталу, то в Україні корпоративні відносини знаходяться на початковій стадії, тому емісія цінних паперів під інноваційну діяльність проводиться достатньо рідко.

За виключенням безпроцентних ссуд залучений капітал видається на умовах повернення, терміновості, платності, тобто представляє собою кредити в різній формі. Наряду з традиційною формою кредитування в інноваційній діяльності широке поширення одержали лізінг, форфентінг, франчайзинг.

Лізинг – довготермінова оренда машин, обладнання на термін до 20 років. Орендодавець за свій рахунок придбає необхідне обладнання і здає його в оренду орендарю. При цьому права власності на обладнання залишаються у орендодавця. По закінченню лізингової угоди орендатор може повернути орендодавцю орендне майно або викупити об’єкт лізингу по залишковій вартості. Впродовж всього терміну експлуатації орендатор перераховує плату за використання майна, включаючи амортизацію і доход орендодавця.

Форфейтінг - фінансова операція, яка перетворює комерційний кредит в банківський. Інвестор при відсутності достатніх коштів для інновацій виписує комплект векселів. Термін погашення векселів рівномірно розподілений в часі. Таким чином, інвестор отримує відстрочку в платежах і гарантію банку по забезпеченню платежів.

Франчайзинг - передбачає тиражування інновацій з залученням великого капіталу. Окрім фінансових коштів за угодою франшизи інноватору можуть бути передані нематеріальні активи (технології, ноу-хау), торговий знак і репутація фірми і т.д. Франчайзинг поєднує в собі переваги кредиту і лізингу.

16.2. Критерії інвестиційної привабливості інноваційної діяльності

Мотиви фінансування інноваційної діяльності залежать від того, за рахунок яких коштів (власних чи запозичених) буде фінансуватись інноваційна діяльність.

Ціна капіталу – відношення загальної суми платежів за використання фінансових ресурсів до загального обсягу цих ресурсів. Ціна капіталу складається із ціни власного капіталу і ціни запозиченого капіталу.

Ціна власного капіталу – визначається як відношення акціонерного капіталу до загальної суми власного капіталу, помножене на 100%.

(1)

де - ціна власного капіталу; відношення суми дивідендів до ринкової капіталізації компанії; акціонерний капітал; А- амортизаційний фонд; - прибуток; - безоплатні надходження.

Ціна власного капіталу для самофінансування інновацій є нижньою межею рентабельності. Рішення про реалізацію інновацій при доходності меншій ніж ціна власного капіталу може серйозно погіршити основні фінансові показники компанії, привести до неплатоспроможності, банкротству інноватора.

Для зовнішнього інвестора ціна власного капіталу інноватора є гарантією повернення вкладених коштів, показником достатньої фінансової надійності.

Ціна запозиченого капіталу – розраховується як середньозважена процентна ставка по запозиченим фінансовим ресурсам помножена на 100%.

(2)

де - ціна запозиченого капіталу; - процентна ставка запозиченого фінансового капіталу; - обсяг запозичених коштів; - джерело запозичення;

- число джерел запозичених коштів.

Ціна запозиченого капіталу залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників.

До внутрішніх чинників відносять в першу чергу ділову репутацію інноватора. На ділову репутацію фірми впливають не лише фінансові показники, а й авторитет вищого керівництва, система взаємовідносин з партнерами і конкурентами, імідж, політична підтримка і т.д.

Зовнішні чинники - рівень інфляції, ставка рефінансування Центрального банку, темпи росту ВНП, державна інвестиційна політика, ситуація на фінансовому ринку.

Ціна капіталу визначає нижню межу доходності інноваційного проекту – норму прибутку на інновацію.

Ціна капіталу:

(3)

- ціна і-го джерела (власного чи запозиченого капіталу);

- частка і-го джерела в капіталі компанії (власного чи запозиченого).

Норма прибутку при фінансуванні інноваційних проектів

Як інвестор, так і інноватор при прийнятті рішення по реалізації інновації стикаються з проблемою визначення нижньої межі доходності інвестицій, в якості якої, як правило, виступає норма прибутку.

Норма прибутку визначається інноватором і інвестором з різних точок зору.

Організація, яка реалізує інновацію, виходить із внутрішніх обмежень (ціна капіталу, внутрішні потреби виробництва – обсяг необхідних власних коштів для реалізації виробничих, технічних і соціальних програм) і зовнішніх чинників (ставка банківського депозиту, ціна залученого капіталу, умови галузевої і міжгалузевої конкуренції). Керівництво компанії-інноватора як мінімум стикається з однією альтернативою – вкласти тимчасово вільні кошти в банківськи депозити чи державні цінні папери, отримуючи гарантований доход без високого ризику. Тому доходність інноваційних проектів повинна бути вищою.