- •1. Зміст понять „інновація”, „інноваційна діяльність”
- •2. Класифікація (типологія) інновацій
- •3. Інноваційний процесс
- •4. Моделі інноваційного процесу
- •1. Лінійна модель на основі концепції „технологічного поштовху”
- •2. Лінійно-послідовна модель на основі „концепції попиту”.
- •5. Технологічні межі і розриви
- •7. Технологічні уклади суспільного виробництва
- •Основні відмінні характеристики індустріальної економіки і „нової економіки”
- •8. Основні риси „нової економіки” – економіки знань.
- •9. Організаційні форми інноваційної діяльності
- •9.1. Форми організації інноваційної діяльності у великих промислових компаніях
- •9.2. Форми організації малого інноваційного бізнесу
- •10. Інноваційна політика підприємства
- •11. Інноваційна стратегія
- •12. Вибір стратегії
- •13. Менеджмент і інноваційні стратегії
- •14. Інноваційний потенціал підприємства: сутність та оцінка
- •4.1. Моніторинг та оцінка інноваційного потенціалу підприємства
- •14.2. Експертний метод оцінки рівня інноваційного потенціалу
- •14.3. Побудова діагностичного профілю інноваційного потенціалу підприємства
- •Оцінка стану інноваційного клімату
- •15. Управління інноваційними проектами
- •15.1. Основні етапи інноваційного проекту
- •15.2. Розробка концепції інноваційного проекту
- •15.3. Планування інноваційного проекту
- •16. Інвестиції в інноваційному процесі
- •16.1. Джерела фінансування інноваційної діяльності
- •16.2. Критерії інвестиційної привабливості інноваційної діяльності
- •17. Венчурне фінансування інноваційних проектів
- •17.1. Сутність венчурного капіталу
- •17.2. Механізм венчурного фінансування
- •17.3. Організаційні форми венчурних підприємств і джерела їх фінансування
- •17.4. Стан і перспективи венчурного фінансування в Україні
- •17.5. Управління венчурингом на різних стадіях інноваційного проекту
17.3. Організаційні форми венчурних підприємств і джерела їх фінансування
Венчурне підприємництво має численні організаційні форми. Основні серед них такі:
„незалежні” малі венчурні фірми: високопотенційні, середнього рівня, низькопотенційні (з використанням капіталу інвестиційних компаній малого бізнесу і „незалежних” закритих венчурних фондів).
„низькопотенційні” підприємства для венчурного капіталу (Life-stile), прибутки яких за 5 років становлять 50 млн доларів. Такі підприємства не приваблюють венчурних інвесторів, їх кількість на ринку США сягає 90% усіх венчурних підприємств;
„венчури середнього ринку” (Midle-market), прибутки яких коливаються від 10 до 50 млн доларів щорічно. Саме такі підприємства потребують участі венчурного капіталу;
„високопотенційні підприємства” (High-potential), які мають понад 50 млн доларів щорічного прибутку впродовж 5 років. Вони найпривабливіші для венчурних інвесторів. Ці підприємства, як правило, мають корпоративну форму власності і становлять 1% за загальної кількості інноваційних підприємств ;
„зовнішні” венчури корпорацій (з використанням венчурного капіталу корпорацій та „зовнішніх” відкритих венчурних фондів);
„внутрішні” венчури корпорацій (з використанням корпоративного венчурного капіталу);
науково-дослідні консорціуми (з використанням капіталу „зовнішніх” відкритих венчурних фондів).
В США на пенсійні фонди приходиться біля 60% нових надходжень венчурного капіталу в „незалежні” американські венчурні фонди. На другому місці серед знаходиться корпоративний венчурний капітал (12%), на третьому – індивідуальні інвестори (11%), їх ще називають „ангелами бізнесу”, адже вони вкладають у наукомісткі виробництва від 5 до 50% свого інвестиційного портфеля..
Серед джерел фінансування Європейського венчурного капіталу велика питома вага належить саме банкам. На частку венчурних фондів, які є складовими структурами підрозділів банків, припадає близько третини їхнього загального обсягу. Банки почали засновувати свої власні фірми з венчурним капіталом і вкладати кошти в проекти і на ранніх стадіях.
Значення тих чи інших джерел венчурного капіталу в різних країнах досить сильно відрізняється і залежить від законодавчого поля, традицій ведення бізнесу, державного регулювання. Проте незалежно від безпосередньої участі уряду у венчурних проектах, кожна держава з ринковою економікою активно підтримує розвиток венчурного фінансування, створюючи найбільш вигідні умови для його функціонування.
17.4. Стан і перспективи венчурного фінансування в Україні
В Україні ще не склалися повною мірою умови, що сприяють становленню ринку венчурного капіталу. Недостатньо розвинена інноваційну інфраструктуру в Україні, практично не існує спеціалізованих організацій підтримки й обслуговування інноваційних підприємстві, вкрай мало інноваційних центрів (технопарків, бізнесінкубаторів). Значно гальмує розвиток венчурингу в країні і відсутність розвинутого фондового ринку, по великому рахунку, як такий, він взагалі не існує.
Проте, незважаючи на несприятливі умови для розвитку венчурингу, сьогодні вже наявні певні здобутки в цій галузі.
Основними гравцями на українському ринку венчурного капіталу в даний час є: Western NІ Enterprіse Fund, Barіng Vostok Capіtal Partners, Euroventures Ukraіne, Aventures і Commercіal Capіtal Group, Сукупний розмір венчурних інвестицій в Україні складає більше 300 млн. дол. .
Варто зазначити, що в Україні сьогодні не існує жодного підприємства, зв’язаного з венчурним бізнесом, яке мало хоча б частку українського капіталу.
Аналіз венчурної діяльності вищеназваних іноземних компаній в України показує, що, по-перше, вони не дотримуються основної мети венчурного бізнесу — інвестування в пошук та впровадження „наднової, інноваційної ідеї”, а зводять свою діяльність до інвестицій в прибутковий та майже не ризикований сектор національної економіки. Для всіх функціонуючих компаній пріоритетними є проекти в агробізнесі, харчопереробній галузі, у виробництві меблів та промисловості будівельних матеріалів По-друге, всі можливі надприбутки, створені на теренах України, залишаться за її межами.
Таким чином єдиним логічним шляхом є поява та розвиток національних венчурних фондів та підприємств, провідну роль в чому повинна зіграти держава.
