- •Клас Антоцеротовидні, або Антоцеротопсиди (Anthocerotopsida)
- •Клас Печіночники, або Маршанціопсиди (Marchantiopsida)
- •Підклас Маршанцієві (Marchantiidae)
- •Порядок Маршанцієві (Marchantiales)
- •Підклас Юнгерманієві (Jungermanniidae)
- •Порядок Метцгерієві (Metzgeriales)
- •Порядок Юнгерманієві (Jungermanniales)
- •Клас Листкостеблові мохи, або Мохи, або Бріопсиди (Bryopsida)
- •Підклас Сфагнові, або Сфагніди (Sphagnidae) Порядок Сфагнові мохи (Sphagnales)
- •Підклас Андреєві, або Андреїди (Andreaeidae)
- •Порядок Андреєві мохи (Andreaeales)
- •Підклас Брієві, або Бріїди (Bryidae)
- •Порядок Політрихові (Polytrichales)
- •Порядок Дикранові (Dicranales)
- •Порядок Фунарієві (Funariales)
- •Порядок Гіпнобрієві (Hypnobryales)
- •Спрофітна гілка еволюції судинних рослин
- •Клас риніопсиди (rhyniopsida) Порядок Ринієві (Rhyniales)
- •Відділ зостерофілофіти (zosterophyllophyta
- •Відділ тримерофіти (trimerophyta)
- •Відділ псилотофіти (psilotophyta)
- •Відділ плауноподібні (lycopodiophyta)
- •Клас Плауновидні, або Лікоподіопсиди (Lycopodiopsida)
- •Порядок Астероксилові (Asteroxylales)
- •Порядок Протолепідодендрові (Protolepidodendrales)
- •Порядок Плаунові (Lycopodiales)
- •Клас Молодильниковидні, або Ізоетопсиди (Isoetopsida)
- •Порядок Плаункові (Selaginellales)
- •Порядок Лепідодендрові (Lepidodendrales)
- •Порядок Молодильникові (Isoetales)
- •Відділ VI. Хвощеподібні, або еквізетофіти (equisetophyta)
- •Клас гіенієвидні, або гіеніопсиди (Hyeniopsida) Порядок Гіенієві (Hyeniales)
- •Клас клинолистовидні, або сфенофілопсиди (sphenophyllopsida)
- •Порядок Клинолистові, або Сфенофілові (Sphenophyllales)
- •Клас хвощевидні, або еквізетопсиди (equisetopsida)
- •Порядок Каламітові (Calamitales)
- •Порядок Хвощові (Equisetales)
- •Відділ VII. Папоротеподібні, або поліподіофіта
- •Клас аневрофітоіпсиди (шеіжорнуторбюа) Порядок Аневрофітові (Апеигорігуіаіез)
- •Клас археоптеридопсиди (аеснаеортееіпорчюл) Порядок Археоптерисові (АгскаеоріегісІаІе8)
- •Клас кладоксилопсиди (сіавохпорзюа) Порядок Кладоксилові (сІайохуІаІе&)
- •Клас зигопгеридопсиди (гУєортекюорбюа, або с оеїчортешо орбіпа ) Порядок Зигоптерисові (Zygopteridales)
- •Клас вужачковидні, або офіоглосопсиди (0ря/0єі,05£0р5/ш) Порядок Вужачкові (Ophioglossales)
- •Клас марашшбвдщ, або маратшпсиди щтлшштртвщ
- •Порядок Маратієві: (МагаШаШ)
- •Клас папоротевидні, або поліподіопсиди (polypodiopsida)
- •Підклас поліподііди (рошЮтЮле)
- •Порядок Осмундові (Osmundales)
- •Порядок Схизейні (Schizaeales)
- •Порядок Щатейні (Cya.Thea.Les)
- •Підклас марсилпди (.Машьешае) Порядок Марсилієві (Магвіїваївз)
- •Підклас сальвініїди (заьушюае) Порядок Сальвінієві (БаШпіаІез)
Клас аневрофітоіпсиди (шеіжорнуторбюа) Порядок Аневрофітові (Апеигорігуіаіез)
Родина Аневрофітові (Апеигоріїуіасеае)
Це дуже давня група, геологічна історія якої відома з кінця раннього до середини пізнього девону (400-375 млн. років тому). Свій початок аневрофітопсиди взяли, очевидно, від риніофітів, зокрема, від представників порядку псилофітові (Рії/од/цТа/еіУ. Так, найбільш примітивні Птплофітони (рід РШорІгуюп), відомі також під назвою Протоптеридіуми (рід Protopteridium), мали чимало спільних рис з риніофітами. Можливо, вони були проміжними формами між риніофітами і папоротеподібними. Рослини, що належать до цього класу, ще не мали справжніх листків. Лише у птилофітона кінцеві гілки вже сплющені, листкоподібні. Це були своєрідні «плоскогілки» — перші стадії у виникненні справжніх плоских дорзовентральних листків. Однак, кінцеві гілки аневрофітопсид, подібно до листків сучасних папоротей, були в молодому віці равликоподібно закручені, як у аиеврофітона німецького (АпеигоркуПоп gertnanicum) (рис. 180). Серед невеликих форм аневрофітопсид аневрофітон німецький був однією з перших відомих деревних рослин і досягав висоти 10 м. Цікаво, що в його деревині в еволюційному плані), що листки археоптеридопсид в ранньому віці не були рав- ликоподібно закручені. Цим вони нагадують листки сучасних офіоглосопсид (вужачкових). Провідна система — сифоностела, є могутня вторинна деревина, тобто деревина у них пікноксильного типу (грец. русио.4 — щільний, хуііпш — деревний). Трахеїди в деревині точково-порові, як і у аневрофітопсид.
Спорангії у археоптеридопсид були великі, розміщені одно- або дворядно на окремих перисторозсічених спорофілах, які чергувались із стерильними листками. Крім того, вони були рівно- та різноспоровими деревними рослинами. За деякими твердженнями висота їх досягала 30 м (рід Археоптерис — Агс}шеоріегі.ч) (рис. 181). За зовнішнім виглядом вони нагадували сучасні хвойні, але їх не можна вважати достовірними предками голонасінних, бо серед останніх є значно примітивніші за будовою, ніж археоптеридопсиди. Спорангії відносно великі, верхівкові, поодинокі або зібрані в пучки. Спори однакові. Внутрішня будова стебла примітивна, наявна протостела. Напевно, ця група дала початок офіоглосопсидам.
Клас археоптеридопсиди (аеснаеортееіпорчюл) Порядок Археоптерисові (АгскаеоріегісІаІе8)
Родина Археоптерисові (Агскаеоріегійасеае)
Представники цього класу відомі з відкладів середини девону — початку карбону (390-360 млн. років тому). Походять, напевно, від риніофітів — порядок псилофітові. їх іноді об’єднують з аневрофітопсидами. Від аневрофітопсид вони добре відрізняються наявністю справжніх листків з цілісною, вилчасто-, пальчасто- або перисто-розсіченою пластинкою. Однак цікаво відзначити (і це має дуже важливе значення
Клас кладоксилопсиди (сіавохпорзюа) Порядок Кладоксилові (сІайохуІаІе&)
Родина Кладоксилові (Clad.oxyla.ceae)
Вік представників цього класу сягає кінця раннього девону, а деякі його представники дожили до раннього карбону. Взяли початок від псилофітів. На відміну від аневрофітопсид і археоптеридопсид представники цього
класу, очевидно, не мали камбію і, як наслідок, не утворювали вторинної деревини. Невеликі, як правило, рослини, наприклад, Псевдоспорохнус (Рзеисіоарогосітиз) — до 2 м, і лише кладоксилон вузлуватий (Сіайохуіоп посіваю) — маленьке деревце (рис. 182). У всіх представників провідна система — актиностела. Листки дихотомічно розгалужені. Спорангії були верхівковими, без якихось спеціальних пристосувань для розкривання. Це — рівноспорові рослини. Кладоксилові були, очевидно, сліпою гілкою еволюції.
