Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
К1.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
150 Кб
Скачать
☆

Клас аневрофітоіпсиди (шеіжорнуторбюа) Порядок Аневрофітові (Апеигорігуіаіез)

Родина Аневрофітові (Апеигоріїуіасеае)

Це дуже давня група, геологічна історія якої відома з кінця раннього до середини пізнього девону (400-375 млн. років тому). Свій початок аневрофітопсиди взяли, очевидно, від риніофітів, зокрема, від представників порядку псилофітові (Рії/од/цТа/еіУ. Так, найбільш примітивні Птплофітони (рід РШорІгуюп), відомі також під назвою Протоптеридіуми (рід Protopteridium), мали чимало спільних рис з риніофітами. Можливо, вони були проміжними формами між риніофітами і папоротеподібними. Рослини, що належать до цього класу, ще не мали справжніх листків. Лише у птилофітона кінцеві гілки вже сплющені, листкоподібні. Це були своєрідні «плоскогілки» — перші стадії у виникненні справжніх плоских дорзовентральних листків. Однак, кінцеві гілки аневрофітопсид, подібно до листків сучасних папоротей, були в молодому віці равликоподібно закручені, як у аиеврофітона німецького (АпеигоркуПоп gertnanicum) (рис. 180). Серед невеликих форм аневрофітопсид аневрофітон німецький був однією з перших відомих деревних рослин і досягав висоти 10 м. Цікаво, що в його деревині в еволюційному плані), що листки археоптеридопсид в ранньому віці не були рав- ликоподібно закручені. Цим вони нагадують лист­ки сучасних офіоглосопсид (вужачкових). Провідна система — сифоностела, є могутня вторинна деревина, тобто деревина у них пікноксильного типу (грец. русио.4 — щільний, хуііпш — деревний). Трахеїди в деревині точко­во-порові, як і у аневрофітопсид.

Спорангії у археоптеридопсид були великі, розміщені одно- або дворядно на окремих перисторозсічених спорофілах, які чергувались із стерильними листками. Крім того, вони були рівно- та різноспоровими деревни­ми рослинами. За деякими твердженнями висота їх досягала 30 м (рід Археоптерис — Агс}шеоріегі.ч) (рис. 181). За зовнішнім виглядом вони нагадували сучасні хвойні, але їх не можна вважати достовірними предками голонасінних, бо серед останніх є значно примітивніші за будовою, ніж археоптеридопсиди. Спорангії відносно великі, верхівкові, поодинокі або зібрані в пучки. Спори однакові. Внутрішня будова стебла примітивна, наявна протостела. Напевно, ця група дала початок офіоглосопсидам.

Клас археоптеридопсиди (аеснаеортееіпорчюл) Порядок Археоптерисові (АгскаеоріегісІаІе8)

Родина Археоптерисові (Агскаеоріегійасеае)

Представники цього класу відомі з відкладів середини девону — початку карбону (390-360 млн. років тому). Походять, напевно, від риніофітів — порядок псилофітові. їх іноді об’єднують з аневрофітопсидами. Від аневрофітопсид вони добре відрізняються наявністю справжніх листків з цілісною, вилчасто-, пальчасто- або перисто-розсіченою пластинкою. Однак цікаво відзначити (і це має дуже важливе значення

Клас кладоксилопсиди (сіавохпорзюа) Порядок Кладоксилові (сІайохуІаІе&)

Родина Кладоксилові (Clad.oxyla.ceae)

Вік представників цього класу сягає кінця раннього девону, а деякі його представники дожили до раннього карбону. Взяли початок від псилофітів. На відміну від аневрофітопсид і археоптеридопсид представники цього

класу, очевидно, не мали камбію і, як наслідок, не утворювали вторинної деревини. Невеликі, як правило, рослини, наприклад, Псевдоспорохнус (Рзеисіоарогосітиз) — до 2 м, і лише кладоксилон вузлуватий (Сіайохуіоп посіваю) — маленьке деревце (рис. 182). У всіх представників провідна система — актиностела. Листки дихотомічно розгалужені. Спорангії були верхівковими, без якихось спеціальних пристосувань для розкривання. Це — рівноспорові рослини. Кладоксилові були, очевидно, сліпою гілкою еволюції.