Питання для самоконтролю

1.Розкрийте сутність поняття «методологія педагогіки».

2. Поясніть поняття «методологічна основа педагогіки» та назвіть її рівні.

3. Охарактеризуйте основні ознаки системного, діяльнісного, особистісно орієнтованого підходів.

4. Назвіть основні види педагогічних досліджень, їх цілі та завдання.

5. Які компоненти складають науковий апарат педагогічного дослідження?

6. Які періоди та етапи реалізації педагогічного дослідження Вам відомі? Визначте їх зміст.

7. Охарактеризуйте основні групи методів педагогічного дослідження.

8. Чому формування методологічної культури майбутніх інженерів-педагогів є одним із важливих завдань сучасної інженерно-педагогічної освіти? Дайте розгорнуту відповідь.

Тема 3. Система освіти України

Мета: сформувати у студентів уявлення про сутність і принципи побудови системи освіти в Україні, інтеграцію системи освіти України до європейського освітнього простору; знання про основні типи закладів освіти, органи управління освітою, характеристики професійно-технічної освіти та організацію навчального процесу в ПТНЗ; уміння аналізувати й використовувати законодавчі документи про освіту при наданні характеристики принципів, рівнів та закладів освіти; складати схему освіти України; аналізувати сучасний стан і тенденції розвитку професійно-технічної освіти.

План

3.1. Система освіти в Україні та основні принципи організації національної освіти.

3.2. Процеси глобалізації в розвитку української освіти.

3.3. Професійно-технічна освіта, її структура й загальна організація навчального процесу у ПТНЗ.

3.4. Вища школа як підсистема професійної освіти України.

3.5. Державні органи управління освітою.

3.6. Європейська інтеграція системи освіти України.

Література

1. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/conv

2. Закон України «Про професійно-технічну освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/103/98-вр

3. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vnz.org.ua/zakonodavstvo/111-zakon-ukrayiny-pro-vyschu-osvitu

4. Красильникова Г.В. Професійна педагогіка: Дистанційний курс [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lubbook.net/book_303.html

5. Кузьмінський А.І. Педагогіка: Навч. посіб. / А.І. Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. – К.: Знання, 2007. – 447 с.

6. Максимюк С.П. Педагогіка: Навч. посіб. / С.П. Максимюк. – К.: Кондор, 2009. – 670 с.

7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навч. посіб. / З.І. Слєпкань. – К.: Вища шк., 2005. – 239 с.

3.1. Система освіти в Україні та основні принципи організації національної освіти

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення галузей вітчизняної економіки кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Система освіти – це сукупність навчальних і навчально-виховних закладів, які відповідно до законів забезпечують загальну середню і вищу освіту, здобуття спеціальності або кваліфікації, підготовку або перепідготовку кадрів для економіки та культури.

До 1918 року в Україні існувала система формальної та матеріальної освіти. До нижчого рівня належали сільські, земські або церковно-парафіяльні школи, де навчали дітей (у межах 2-3 класів) письма, лічби, читання, Закону Божого. На середньому рівні формальної освіти знаходились гімназії в містах, які готували з числа дітей забезпечених городян службовців, чиновників або абітурієнтів до вступу у вищі чи середні навчальні заклади. Формальною вона називалася тому, що вивчалися предмети, які не завжди мали практичне значення, спиралися на механічне запам'ятовування матеріалу. Особливо формальними були латинська й давньогрецька мови, бо людині середнього рівня вони нічого не давали. До вищого рівня належали університети, які надавали переважно гуманітарну освіту.

Матеріальну освіту надавали в реальних (спеціально для виробництва) і в комерційних (купці, економісти) училищах, технікумах, політехнічних інститутах. Існували також у меншій кількості духовні та учительські семінарії. Загальної письменності не було. Царизм не вважав за потрібне давати освіту всьому народу. Рідну мову українців, яку тоді називали «малоросійським діалектом», взагалі забороняли, з чим завжди боролися українські прогресивні діячі.

У 1919 році комуністи, проголошуючи нову школу, вважали, що це шкільна община – комуна. У 30-х роках вийшло кілька постанов про відновлення у школі класно-урочної системи, предметний поділ викладання змісту освіти, про пільги вчителям, обов'язки класного керівника. Експерименти вчителів були розкритиковані й заборонені.

У 20-30 роках українська освіта переживала період бурхливого національного оновлення. Система народної освіти в Україні була схвалена Всеукраїнською нарадою у справах освіти і становила: дошкільні заклади (для дітей 3-8 років – це садочки і майданчики), школа І ступеня (8-12 років), школа II ступеня (12-15 років), а також ФЗУ (фабрично-заводські училища) та технікуми. Із 1930 р. запроваджувалося обов'язкове початкове навчання, а з 1934-1935 рр. – семирічне, розвивалися середні школи, профтехучилища, технікуми в містах і райцентрах, удосконалювалось управління – з'явилося Міністерство освіти України.

Якщо говорити про останні десятиріччя, то із прийняттям Закону «Про освіту» (1996 р., з наступними змінами) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти включає:

- дошкільну освіту;

- загальну середню освіту;

- позашкільну освіту;

- професійно-технічну освіту;

- вищу освіту;

- післядипломну освіту;

- самоосвіту.

Відповідно, в Україні встановлюються такі освітні рівні:

- дошкільна освіта;

- початкова загальна освіта;

- базова загальна середня освіта;

- повна загальна середня освіта;

- професійно-технічна освіта;

- вища освіта.

В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні та ступені:

- кваліфікований робітник;

- молодший спеціаліст;

- молодший бакалавр;

- бакалавр;

- магістр;

- доктор філософії;

- доктор наук.

Основні типи навчальних закладів в Україні (відповідно до структури освіти) показано в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Типи навчальних закладів в Україні

Дошкільні навчальні заклади	Середні навчальні заклади	Позашкільні навчальні заклади	Професійно-технічні навчальні заклади	Вищі навчальні заклади
ясла ясла-садки дитячі садки ясла-садки) компенсу- ючого типу будинки дитини дитячі будинки) інтернатного типу ясла-садки) сімейного типу ясла-садки) комбінованого типу центри розвитку дитини	середня загально-освітня школа трьох ступенів спеціалізо- вані школи гімназії ліцеї колегіуми навчально-виховні комплекси	палаци дитячої, юнацької творчості будинки дитячої, юнацької творчості центри дитячої, юнацької творчості станції дитячої, юнацької творчості учнівські клуби студентські клуби дитячо-юнацькі спортивні школи школи мистецтв студії початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади бібліотеки оздоровчі заклади	професійно-технічне училище професійне училище соціальної реабілітації вище професійне училище професійний ліцей професійний ліцей відповідного профілю професійно-художнє училище художнє професійно-технічне училище вище художнє професійно-технічне училище училище-агрофірма вище училище-агрофірма училище-завод центр професійно-технічної освіти центр професійної освіти навчально-виробничий центр центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів навчально-курсовий комбінат навчальний центр	універ-ситет академія інститут коледж

Випускникам професійно-технічних навчальних закладів відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Випускникам вищих професійних училищ та центрів професійно-технічної освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня може присвоюватися кваліфікація «молодший спеціаліст».

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими ступенями:

- молодший бакалавр і бакалавр - забезпечують коледжі;

- бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук - забезпечують університети, академії та інститути.

Інші структурні компоненти української системи освіти – це післядипломна освіта та самоосвіта.

Післядипломна освіта – це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її знань, умінь і навичок на основі здобутої раніше вищої освіти (спеціальності) або професійно-технічної освіти (професії) та практичного досвіду.

Післядипломна освіта включає:

- спеціалізацію - профільна спеціалізована підготовка з метою набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;

- перепідготовку - професійне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівниками, які здобули первинну професійну підготовку;

- підвищення кваліфікації - підвищення рівня готовності особи до виконання її професійних завдань та обов’язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань;

- стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Післядипломна освіта здобувається в академіях, інститутах післядипломної освіти, професійно-технічних навчальних закладах, відповідних структурних підрозділах вищих навчальних закладів, наукових, навчально-наукових установах у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Самоосвіта громадян .Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіонавчальні програми тощо.

Функціонування системи освіти в Україні базується на ряді принципів:

- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

- рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

- гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

- органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

- науковий, світський характер освіти;

- інтеграція з наукою і виробництвом;

- взаємозв'язок з освітою інших країн;

- гнучкість і прогностичність системи освіти;

- єдність і наступність системи освіти;

- безперервність і різноманітність освіти;

- поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.