2.4. Методи науково-педагогічних досліджень

Відповідно до логіки наукового пошуку здійснюється розробка методики дослідження. Вона є комплексом теоретичних і емпіричних методів, поєднання яких дає можливість з найбільшою достовірністю досліджувати такий складний і багатофункціональний об'єкт, яким є освітній процес. Застосування цілого ряду методів дозволяє всебічно вивчити досліджувану проблему, усі її аспекти і параметри.

Методи педагогічного дослідження, на відміну від методології, – це самі способи вивчення педагогічних явищ, отримання наукової інформації про них з метою встановлення закономірних зв'язків, відносин і побудови наукових теорій. Усе їх різноманіття можна розділити на три групи: емпіричні методи (або методи вивчення педагогічного досвіду), методи теоретичного дослідження і математичні методи, що показано на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Методи педагогічного дослідження

Для результативного розв’язання поставленої проблематики є сенс використовувати конкретну методику, що відповідає обраній тематиці дослідження. Організовуючи педагогічне дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об’єкта виховання чи навчання, а використовувані методи повинні забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості. При цьому задіяні методи мають відображати динаміку розвитку окремих якостей як на певному віковому відрізку, так і впродовж усього процесу дослідження.

Розглянемо детальніше основні методи педагогічного дослідження.

Емпіричні методи дослідження – це способи отримання наукових фактів з метою збору інформації про педагогічні явища (процеси).

Наведемо приклади основних методів цієї групи.

Спостереження – спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Організовуючи спостереження, важливо мати його план, визначити термін, фіксувати результати та аналізувати їх. Спостереження повинно бути систематичним.

З метою забезпечення об’єктивності спостереження здійснюють за допомогою технічних засобів: звуко- або відеозапис занять, позакласних виховних заходів, різних видів діяльності. Для цього використовують і замкнену телевізійну систему, і спеціальні класи, в яких спостереження ведеться через віддзеркалювальну стінку. Приховане спостереження ефективніше, оскільки дає змогу фіксувати природну поведінку студента, унеможливлює вплив педагога на нього.

Оцінюючи педагогічне спостереження як загалом ефективний метод науково-педагогічного дослідження, слід мати на увазі, що він не повною мірою забезпечує проникнення в сутність явищ, що вивчаються. Небагато інформації дають спостереження і для висновків про мотиви дій і вчинків людини. Тому існує потреба поєднання спостереження з іншими методами дослідження, зокрема з бесідою, анкетуванням.

Метод бесіди – джерело і спосіб пізнання психологічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб вона була результативною, необхідно мати її план, основні й додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками; врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявити такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати бесіди доцільно порівняти з інформацією про особистість, отриманою за допомогою інших методів.

Різновид бесіди – інтерв’ю. На відміну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній обстановці, під час інтерв’ю дослідник ставить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в об’єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв’ю не передбачає уточнювальних запитань. Використовуючи його, слід ураховувати можливі типи респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Результати інтерв’ю залежать від продуманості запитань.

Метод анкетування – це метод збирання педагогічної інформації за допомогою спеціально розроблених опитувальників (анкет).

Метод надає змогу підвищити об’єктивність інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних (респондентів).

За характером питання анкети поділяють на: відкриті – передбачають довільну відповідь на поставлене запитання; закриті – до поставлених запитань пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного; напіввідкриті – крім обраної з готових відповідей, можна висловити й власну думку; полярні – потребують вибору однієї з полярних відповідей типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін.

Проводячи анкетування, слід дотримуватися таких вимог: запитання повинні бути дібрані так, щоб відповіді на них найточніше характеризували досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію; використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад: «Чи хотіли б ви стати педагогом?» (пряме), «Як Ви ставитеся до професії педагога?» (непряме); у формулюванні запитань слід уникати підказок; використовувати відкриті й закриті питання; попередньо перевіряти ступінь розуміння запитань на невеликій кількості респондентів і вносити корективи до змісту анкети.

Педагогічний експеримент – це метод, що передбачає цілеспрямоване вивчення педагогічного об’єкту з метою виявлення раніше невідомих його властивостей (якостей) або перевірки правильності теоретичних положень, що визначається певною пошуковою ідеєю і має чітко визначену мету. Експеримент неможливий без теоретичних положень, які він або підтверджує, або спростовує, тому є одним із найважливіших шляхів розвитку сучасної науки.

Специфіка педагогічного експериментального дослідження в науково-дослідній практиці має такі етапи:

1. Констатувальний (діагностичний) експеримент спрямований на вивчення педагогічного явища в умовах дії існуючого складу факторів, тобто тих, які були визначені до експерименту і не змінювались.

2. Формувальний експеримент є основним видом дослідження реальних педагогічних явищ, мета котрого полягає в тому, щоб довести, завдяки впливу яких активних факторів можна досягти потрібних результатів навчально-виховного процесу. Підготовка формувального експерименту передбачає дотримання такої послідовності дій: розробка плану-програми, вибір засобів проведення експерименту та вимір його результатів, обробка та аналіз експериментальних даних, установлення відповідності одержаних висновків педагогічній реальності.

Експеримент як науковий метод необхідний для спеціального вивчення окремих питань з участю тих, хто бере участь в експерименті. Його реалізація передбачає створення спеціальних умов та груп за певними параметрами, яких потребує гіпотеза.

Для проведення будь-якого педагогічного експерименту необхідно:

– розробити гіпотезу, що підлягає перевірці;

– забезпечити умови для експериментальної перевірки гіпотези;

– розробити методику фіксування результатів експерименту.

Щодо методики проведення педагогічного експерименту, то слід зазначити її важливість. Без урахування послідовності етапів проведення експерименту, його інтелектуальних та матеріальних витрат не буде досягнуто поставленої мети. Тому під час підготовки самого експерименту дослідник повинен:

– розробити план цілеспрямованого спостереження за об’єктом;

– визначити межі, в яких буде проходити експеримент;

– створити необхідні умови з урахуванням повторюваності ситуацій, зміни впливу, характеру та умов на об’єкт дослідження;

– провести систематичне спостереження з метою вивчення та описання об’єкта (явища), що вивчається; проаналізувати результати експерименту.

Результативність педагогічного експерименту залежить від правильності обраної методики та врахування попереднього досвіду в дослідженнях.

Теоретичні методи дослідження виявляють залежності між явищами, що вивчаються й застосовуються для обробки педагогічної інформації. Розглянемо деякі з них.

Теоретичний аналіз – це виділення й розгляд окремих сторін, ознак, особливостей, властивостей педагогічних явищ. Аналізуючи окремі факти, групуючи, систематизуючи їх, ми виявляємо в них загальне й особливе, установлюємо загальний принцип або правило. Аналіз супроводжується синтезом, він допомагає проникнути в суть педагогічних явищ, що вивчаються. Якщо аналіз передбачає розподіл педагогічного явища на частини, то синтез – метод відтворення педагогічного явища в цілому за результатами аналізу. Синтез – це возз'єднання елементів у цілісну структуру. Так, спостерігаючи навчальне заняття, дослідник з'ясовує, які зміни в діях учнів відбуваються при зміні дій педагога.

Індукція – форма наукового пізнання, логіка якого розгортається від конкретного до загального. Тобто загальне положення виводиться логічним шляхом з одиничних суджень. При індуктивному методі дослідження для одержання загальних знань про той чи інший клас предметів необхідно вивчити окремі складові цього класу та знайти в них істотні ознаки, властиві цьому класу предметів.

Протилежний даному методу є метод дедукції. Основою дедукції є наукові положення й постулати, що не вимагають дослідно-експериментального підтвердження, а сприймаються як аксіоми. Дедукція іде від загального до конкретного.

Абстрагування – метод наукового пізнання, що полягає в уявному виділенні конкретних ознак та властивостей об’єкта (предмета). Завдяки абстрагуванню можливим стає виокремлення загальних або найбільш істотних ознак та властивостей досліджуваного явища.

Моделювання – метод наукового пізнання, сутність якого полягає у дослідженні моделі об’єкта пізнання на основі абстрактно-логічного мислення за принципами наочності, об’єктивності. Під моделлю розуміють об’єкт, що замінює собою оригінал у процесі дослідження, результати якого поширюють на оригінал. Моделювання є важливим методом наукового вивчення, що дозволяє прискорити процес дослідження й цим скоротити термін впровадження нових результатів.

Статистико-математичні методи – це методи оцінки даних педагогічного дослідження. До них належать статистичні методи, метод рангової кореляції, факторний аналіз, кластерний аналіз, шкалування та інші. Математичні методи допомагають педагогіці доповнити характеристики педагогічних явищ, процесів конкретною інформацією, провести сувору ревізію в досягнутому раніше.

Таким чином, дослідник повинен обрати серед розмаїття методів сучасної педагогіки саме такі дослідні методи та прийоми або їх сукупність, що найбільш повно та ефективно дозволять розв’язати поставлене завдання дослідження.