1.5. Основні галузі педагогіки та її взаємозв’язок з іншими науками

По мірі збільшення обсягу накопиченого теоретичного та практичного досвіду педагогічної діяльності з педагогіки виокремилися галузі педагогічних знань, які визначаються особливостями об’єкта навчання й виховання.

Основні галузі системи педагогічних наук коротко представлено нижче.

Загальна педагогіка, яка вивчає і формулює принципи, форми і методи навчання й виховання, які є загальними для всіх вікових груп і навчально-виховних закладів. Ця галузь педагогічних знань досліджує фундаментальні питання навчання й виховання, а саме:

- методологію науки;

- розвиток і виховання людської особистості;

- загальні закономірності процесу навчання й виховання;

- методи педагогічних досліджень.

Складовими загальної педагогіки є:

- теорія навчання (дидактика);

- теорія виховання;

- теорія організації та управління в системі освіти.

Дошкільна педагогіка та педагогіка загальноосвітньої школи – галузь педагогічних знань, яка вивчає закономірності виховання дітей дошкільного віку як у сім’ї, так і в дошкільних вихов­них закладах.

Педагогіка загальноосвітньої школи – найрозвиненіша галузь педагогічних знань, яка досліджує зміст, форми й методи навчання і виховання школярів.

Її основними розділами є розумове, моральне, трудове, фізичне та естетичне виховання учнів на різних етапах навчання. Найважливіше завдання цієї галузі педагогічних знань – розроблення питань забезпечення учнів глибокими та міцними знаннями, формування у них гуманістичного світогляду, забезпечення всебічного розвитку їхньої особистості.

Спеціальна педагогіка (дефектологія) – наука про особливос­ті розвитку, закономірності навчання й виховання дітей, які мають фізичні або психічні вади. Залежно від виду дефектів педагогічні знання цієї галузі поділяються на такі напрями:

- сурдопедагогіка, яка вивчає та розробляє закономірності навчання й виховання глухих, глухонімих дітей і таких, що недочувають;

- тифлопедагогіка, що вивчає ті самі питання стосовно незрячих і дітей зі слабким зором;

- олігофренопедагогіка, яка вивчає питання навчання й виховання розумово відсталих дітей;

- логопедія, котра розробляє питання виправлення мовних вад у дітей.

У вирішенні складних питань навчання й виховання дітей, підлітків, юнаків і дівчат з фізичними і психічними вадами та підготовки їх до активної участі в сфері виробництва педагоги спираються на такі науки, як анатомія й фізіологія людини, медицина, психіатрія.

Педагогіка професійно-технічної освіти вивчає та розробляє питання навчання і виховання учнів у ПТНЗ, технікумах. Ця галузь педагогічних знань порівняно молода, але вимоги до неї значні. Вона покликана досліджувати й розробляти важливі питання підготовки кваліфікованих робітників і фахівців середньої ланки для різних галузей господарства країни.

Педагогіка вищої школи – це галузь педагогічної науки, яка вивчає закономірності навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, специфіку отримання вищої освіти. Педагогіка вищої школи розробляє способи і методи переважно самостійної роботи. Основна мета навчання тут полягає у скеруванні студентів на вибір і самостійне розроблення оптимальних та ефек­тивних форм засвоєння знань. Специфіка ви­ховної роботи полягає в тому, що студентів навчають не лише гуманізму і моральним цінностям, а й умінню виховувати інших, коли в майбутньому вони набудуть статусу вчителів, вик­ладачів, керівників.

Історія педагогіки розкриває історію розвитку теорії та практики, навчання й виховання в різні історичні епохи, різних країн і народів.

Слід зазначити, що паралельно з розвитком педагогіки, особливо теорії навчання й освіти, розвинулись і виокремились у галузь педагогічних знань методики викладання окремих навчаль­них предметів у загальноосвітній школі, а надалі – у професійно-технічній та вищій освіті.

Важливим завданням методики є розроблення змісту, форм і методів вивчення певних предметів; вивчення, узагальнення і популяризація педагогічного досвіду роботи кращих учителів; всебічне підвищення ефективності педагогічного процесу, якості знань, умінь, навичок учнів.

Педагогіка вирішує свої завдання не ізольовано, а в тісному взаємозв’язку з іншими науками, використовуючи їхні досягнення в суміжних із педагогікою галузях. Будучи наукою суспільною, педагогіка тісно пов’язана з такими науками, як психологія, філософія, історія, етика, естетика, економіка, соціологія та ін.

Зміцнюючи й удосконалюючи ці зв'язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповідно до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які допомагають глибше проникнути в суть виховання і розробляти його теоретичні основи.

Так, філософські науки дають змогу педагогіці визначити суть і цілі виховання, об'єктивно врахувати вплив загальних закономірностей розвитку суспільства, надають оперативну інформацію про зміни, які відбуваються в науці й суспільстві, сприяють коректуванню спрямованості виховання.

Соціологія дає чітке уявлення про роль соціального середовища у формуванні особистості, розкриває основні механізми соціалізації людини.

Особливе значення для педагогіки має її зв'язок з психологією. Спираючись на знання загальних закономірностей і механізмів функціонування й розвитку психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв'язків і залежностей, характерних для педагогічного процесу, педагогіка обґрунтовує гуманістичні шляхи, прийоми, способи та форми навчання й виховання особистості, які приводять до бажаних змін у її внутрішньому світі та в поведінці. Кожний розділ педагогіки знаходить опору у відповідному розділі психології: дидактика, наприклад, спирається на закономірності функціонування пізнавальних, емоційних, вольових і мотиваційних процесів людини; теорія виховання базується на психології особистості та психології групи, теорія управління навчально-виховним закладом – на психології управління. Інтеграція наук сприяла виникненню суміжних галузей, наприклад педагогічної психології.

Щоб правильно вчити й виховувати учня, досягти в цьому позитивних результатів, необхідно знати біологічні закономірності росту й розвитку людського організму. Тому педагогіка тісно пов’язана з анатомією і фізіологією людини, особливо з фізіологією вищої нервової діяльності. Містком між ними є вікова психологія, яка розкриває вікові особливості формування й розвитку психіки людської особистості.

Тісними є зв’язки між педагогікою і шкільною гігієною, яка вивчає й визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров’я та інших факторів.

Для всебічного обґрунтування педагогічного процесу педагогіка використовує також досягнення історичної науки, географії й антропології, медицини та екології, економіки й археології, кібернетики, математики та інших наук, а також літератури.