7 Види і способи читання.

Шляхи вдосконалення навичок читання.

Види читання

Існують два види читання: вголос (або голосне )и мовчазне (або читання про себе).

Мовчазному читанню передає голосне, яке, однак, не замінюється повністю читанням про себе, а триває впродовж усього початкового навчання. Зменшується лише його питома вага у порівнянні з мовчазним читанням,яке у 3-4 класах стає провідним. Читання вголос активізує роботу всього класу, воно допомагає тим, хто відчуває труднощі у набутті навичок читання. У процесі читання вголос діти вчаться виразно відтворювати написане. Голосне читання сприяє кращому усвідомленню прочитуваного, посилює виховний та естетичний вплив на слухачів.

Форми читання

1)Індивідуальне читання

2)Хорове читання

3)»Ланцюжкове» читання

4)Вибіркове читання

5)Читання в особах

Незаперечний вплив усіх цих форм голосного читання і на культуру мовлення учнів:читаючи вголос,діти виробляють орфоепічні норми,замислюються над правильним виразом думки.

Доказом практичного значення мовчазного читання служить його широке застосування у повсякденному житті.Без нього не можна уявити самостійного читання газет,книжок,і документів.Воно є основним видом читання в життєвій практиці людей.

6.Якості читання,вимоги до правильного читання. Уся робота із застосуванням обох видів читання підпорядкована виробленню в учнів таких його якісних ознак, як свідоме, правильне і швидке читання. Щодо читання вголос, то воно має бути ще й виразним.

Правильне читання має відповідати іншим критеріям, серед яких: а) безпомилкове відтворення звукового наповнення прочитуваного, тобто читання без пропусків букв, складів, їх перестановок, вставки зайвих букв, складів;б)ритмічність (або плавність) читання, яка виявляється при злитому промовлянні складів у словах і злитій вимові ненаголошених службових слів з повнозначними частинами мови;в)дотримання орфоепічних норм, у першу чергу правильного наголошування складів.

Якості читання взаємопов’язані і взаємозумовлені. З поля зору все рівно не випадуть інші якісні ознаки читання. Так виявляється взаємопов’язаність у навчанні школярів культури читання вголос.

8. Основні компоненти уроків читання. Основні компоненти:

І. Оргмомент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ребуси;

чистомовки;

скоромовки;

розвиток образної пам’яті;

гра «Читаю навпаки» і т.д.

ІІІ. Повідомлення теми уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу

первинне сприймання;

аналіз;

виразне читання;

V. Розвиток зв’язного мовлення.

VI. Підсумок уроку.

11. Методика опрацювання оповідань Вводячи в обіг термін “оповідання”, необхідно забезпечити його тлумачення. Зрозуміло, що його роз’яснення потрібно вести з урахуванням віку дітей. Оповідання – це невеликий художній твір. Художній тому, що в ньому дається словесний малюнок подій, пов’язаних з життям і діяльністю людей, або словесно малюється природа. У художньому творі справді художньо змальовано картини. Навколишня природа наділяється такими рисами, які властиві людям. Оповідання, представлені в читанках для 2-4 класів, умовно поділяють на дві групи: оповідання, у яких діють люди, та оповідання про природу і діяльність у ній людей. Першу з них при початковому ознайомленні з твором варто читати самому вчителеві. Другу – можна доручати учням, але не раніше, як у 3 класі. Цю диференціацію оповідань слід ураховувати і при введенні мовчазного читання. Твори, насичені драматичними подіями (оповідання про людей), краще сприймаються в голосному прочитуванні. Оповідання про природу давати дітям для мовчазного первісного читання. Аналіз частин оповідання доцільно вести так, щоб самі діти приходили до відповідних висновків. Застосовувати питання, що спонукають дітей до репродуктивної відповіді, ширше застосовувати запитання, які змушують учнів думати, порівнювати, зіставляти, оцінювати, робити висновки. Не треба боятися, коли школярі по-різному оцінюють дії героїв. Не рекомендується одразу ж виправляти неправильну характеристику персонажа. Дати йому належну оцінку вчитель ще встигне. Куди важливіше провести з класом розмову про те, як діти розуміють його дії, чому саме так, а не інакше уявляється поведінка героя.

Казка – це розповідь про якусь незвичайну подію. В її основі – видумка, фантазія.У початкових класах не дається визначення казки як жанру. У процесі читання розкриваються їх своєрідні риси: фантастичність, змальовування незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка.Структура уроків читання казок нічим не відрізняється від будови уроків опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовуються вибіркове читання, відповіді на запитання, складання плану (малюнки і слова), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежить від тексту казки. Головна увага має бути зосереджена на тому щоб діти свідомо розуміти текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів.