14. Принципи виразного читання та його функції.

Виразним читання вважається тоді, коли читець володіє своїм голосом так, що там, де треба, може посилити чи послабити його, в змозі змінити тембр (забарвлення) і темп (ступінь швидкості) читання відповідно до змісту прочитуваного. Для цього вчитель повинен з перших днів навчання дітей показати їм, що сила і висота голосу при читанні і при декламуванні віршів залишаються такими, як і при усному мовленні. Будь-який текс читається або декламується без напруги. Найбільш переконливою ілюстрацією цього може стати читання чи декламація вірша, адже, як свідчить шкільна практика, саме вірші діти намагаються прочитати незвично. А це незвичне читання стає просто викрикуванням слів і речень.

Отже з перших кроків знайомства дітей з голосним відтворенням друкованого тексту учні усвідомлюють, що виразне читання – це не напружене, сильне читання чи проказування тексту на високих нотах. Тому перше, що потрібно від них вимагати при читанні і декламації, - не кричати. Читати треба таким голосом, яким ми користуємося при усному спілкуванні.

Розвиток дихання – одна з основних вимог виразного читання ( і вчителя і учнів). Уміння набирати своєчасно і вдосталь повітря забезпечить варіювання голосу. Учням слід сказати, що для поповнення легень повітрям, необхідним для читання, потрібно використовувати паузи – великі і малі. Це значить, що треба намагатися набирати повітря не тільки по закінченні речення, а й до його завершення, використовуючи короткі зупинки.

Крім настанов щодо правильного дихання слід застосовувати вправи для його розвитку. Серед них – гра в загадки, скоромовки; заучування і проговорювання прислів'їв і приказок.

Необхідно дотримуватись пауз в кінці речень. Зупинка після прочитаної фрази дає змогу набрати повітря: забезпечується нормальне дихання. Зупинившись на мить читач користується нагодою підготуватися до інтонування наступного речення. Пауза потрібна для того, щоб слухачі осмислили сприйняте речення.

І все ж функції пауз не лише в цьому, і місце їх – не тільки в кінці речень. Вони можливі в середині речень, і роль їх дещо інша. Їх застосовують для підкреслення найбільш значимого у даному реченні слова (чи кількох слів).

27. Прийоми пояснення та уточнення лексичних значень слів.

Вивчення елементів лексики в початкових класах розпочинається з ознайомленням із словом і його значенням. У поясненні значення слова, як і в усякій навчальній діяльності, необхідно керуватися загальними дидактичними настановами, спрямованими на підвищення рівня самостійності і пізнавальної активності школярів. Слова з предметними значеннями можна пояснити, скажімо,прийомом демонстрації макета чи малюнка, а слова з абстрактним значенням вимагають інших прийомів.

Для пояснення семантики незрозумілих слів учителі найчастіше вдаються до таких способів:

- демонстрація предмета чи малюнка;

- використання контексту;

- найпростіший словотворчий аналіз;

- тлумачення слів (коротке пояснення, використання словника).

Кожен спосіб може бути здійснений одним із кількох різних прийомів залежно від конкретного випадку.

Пояснення значення слова шляхом демонстрації можна здійснити такими прийомами:

Показ натуральних предметів (дзиґа, бриль, канни, баклажани);

Показ чучел, макетів, муляжів (тетерук, стриж, шпак);

Показ малюнків, діапозитивів, слайдів (акула, окунь, ясен, явір, рись, козуля).

Пояснення значення слова шляхом використання контексту здійснюється за допомогою різних прийомів:

Самостійне пояснення значення слова учнями. Цим прийомом учитель користується тоді, коли прозорий контекст підказує учням значення слова. Так, слово – чемно - у реченні Чемно вітаюся: «Доброго ранку!» учні пояснюють як «ввічливо», «з повагою».

Конкретизація значення слова, поясненого учнями на основі контексту не зовсім точно. Наприклад, у реченні Періщить дощ, як із відра діти пояснюють слово періщить, як іде, ллє. Насправді ж, говорить учитель, періщить – сильно б’є, січе.

Введення невідомого слова в контекст. Щоб пояснити значення слова ґудзик, учитель, зокрема, вводить його в речення Пальто було застебнуте на всі ґудзики.

Найпростіший словотворчий аналіз учні поч. класів здійснюють під керівництвом учителя, тому що навичками такого аналізу вони володіють недостатньо. Класовод запитує:”Від якого слова утворене пояснюване слово? Чому даний предмет назвали саме так?». Наприклад: очеретянка – пташка, яка живе в очереті, через це її так назвали. Аналогічно пояснюють діти і слова теплохід (той, що рухається за допомогою тепла), самоскид (автомобіль, який сам скидає вантаж), панелевоз (машина, яка возить панелі) та ін. цей прийом пояснення досить ефективний. Він дає змогу не тільки пояснити значення незнайомого слова, а й показати різницю в значеннях однокореневих, зовні схожих слів-паронімів. Наприклад, дружний (згуртований) – дружний клас, дружна сім’я; дружній (приятельський,схвальний) – дружній погляд, дружня усмішка.

Тлумачення слів – найпоширеніший у шкільній практиці спосіб пояснення значення слів. Користуючись цим способом, учитель вдається до ряду прийомів:

Розчленування загального поняття на часткові (тканини – це сукно, сатин, ситець, шовк; цитрусові – це апельсин, лимон, мандарин);

Підведення часткових понять під загальні (цемент, пісок, цегла – будівельні матеріали; муха, оса, ґедзь – комахи);

Розгорнутий опис (колектив – це група людей, зв’язаних спільною працею, спільними інтересами; батьківщина – це країна, в якій живуть народжені в ній люди, що є громадянами);

Добір слів-синонімів. До використання цього прийому слід поставитися дуже серйозно. Пояснення шляхом добору синонімів тільки тоді буде ефективним, коли діти добре знають значення слів. Так, слово рубіновий треба пояснити не словами-синонімами багряний чи пурпурний, а знайомим дітям словом червоний;

Добір антонімів (значення слова темрява стає зрозумілим дітям через зіставлення його із словом світло; слово смуток – через зіставлення із словом радість);

Пояснення шляхом перекладу з російської мови. В умовах білінгвізму, особливо на території північних і південно-східних говорів, де вплив російської мови досить великий, значення окремих слів можна пояснити з допомогою російських відповідників, а саме: шкарпетки - носки, окуляри - очки, ковзани - коньки;

З’ясування значення незнайомих слів за допомогою довідникових матеріалів (тлумачний словник, виноски в читанках).