18Форми керівництва і обліку позакласного читання.

Позакласне чит. – складова частина шкільного предмета, що іменується читанням.Це різновид читання, в якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі поч.освіти. Його мета – сформувати в учнів стійку потребу самостійно й осмисленно вибирати і систематично читати книги, спираючись на знання й навички, здобуті на уроках навчання грамоти й класного читання. ПЧ контролюється вчителем.

Принципи: в першу чергу вчитель повинен враховувати в навчанні індивідуальні особливості дітей. Не всі мають однак ступінь підготовки до самост читання. Оцінюється за старанністю дитини. Виховний (добір книги про дружбу, батьків, про тварин…); різноманітність жанрів ( вірші, байки, легенди, худ.твори,публіцистика, інф.літ… тобто розширення знайомства з творами різних жанрів); Принцип доступності та індивід.смаку ( 1кл. – книги 15-20 ст., великий шрифт, велика кількість ілюстрацій.; не можна забувати про нахили та інтереси дітей, тобто треба рекомендувати учням тематику книг з урахуванням можливостей і уподобань школярів);високоякісних худ.зразків світової літ; розширення інформаційного простору. Форми:1.урок позакл.чит.( учитель дає завдання і прищеплює дітям читацькі уміння на уроках позакласного читання); 2.допоміжна форма керівництва( вчитель допомагає підготувати та організувати, провести заходи з читання)3.введення щоденника читача (автор книги, враження, назва книги,про що твір, дійові особи, ставлення до прочитаного). 4.Зустріч з письменником,проведення масових позаурочних заходів, пов’язаних з читанням (літ ранки, вікторини, книжкові виставки, створення класних бібліотек). 5.Твір «моя улюбл.книга».

19. Методика вивчення основ фонетики і графіки у поч.класах. .Уже в період навчання грамоти (1 кл) діти шляхом часткового звукового аналізу вчаться виділяти окремі звуки із звукового комплексу - слова, проводять спостереження за зміною значення слова залежно від зміни того чи іншого звука (лис - ліс, ніч - піч), послідовно називають звуки в слові, визначають голосні і приголосні, приголосні тверді і м'які, на основі поскладового вимовляння вчаться ділити слово на склади, а також робити звукові моделі слів.Ці уміння є основою для успішного засвоєння розділу "Звуки і букви" у 1-2 класах.У дітей формуються сталі уявлення про те, що звуки мови поділяються на дві великі групи - голосні і приголосні.Під час вивчення цього розділу доцільними будуть вправи фонетичного й артикуля. хар-ру, спрямовані на формування умінь класифікувати звуки, наприклад: 1) назвіть звуки, під час вимови яких повітря вільно проходить через ротову порожнину; 2) назвіть звуки, під час вимови яких створюється перешкода губами ([б], [п], [в], [м], [ф]), зубами і кінчиком язика ([д], [т], [з]).Під час вивчення цієї теми учні мають одержати знання про те, що в укр.мові 6 голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [i], [й] і що на письмі вони познач.десятьма буквами: а, о, у, е, і, й, я, ю, е, ї.Під час опрацювання теми "Тверді і м'які приголосні" учні мають удосконалити знання про способи позначення м'яких приголосних на письмі.Важливе значення для засвоєння цього матеріалу матимуть усні й письмові вправи, в основі яких лежать звуковий та звукобуквений аналіз.Із способом поділу слова на склади діти знайомляться в період НГ. Під час опрацювання фонет.матеріалу удосконалюється навичка ділити слова на склади залежно від кількості голосних у слові. Вона є однією з основних у початкових класах і має значення як для письма (учні переносять слово з рядка в рядок на основі поділу на склади, диктують по складах слово під час запису), так і для читання.Робота над складом слова тісно пов'язана з визначенням наголосу в слові (наголошеного складу).Одним з важливих прийомів у навчанні фонетики і графіки є звуко-буквений, або фонетико-графічний аналіз (розбір), який сприяє усвідомленню, закріпленню і узагальненню теорет.відомостей, формуванню правописних і орфоепічних навичок. Фонетико-графічний аналіз: 1) поділ слова на склади, визначення нагол.складу; 2) хар-ка звуків за їх артик.ознаками (голосні наголошені і ненаг., приголосні дзвінкі й глухі, тверді й м'які) та способи графічного позначення звуків; 3) співвідношення звуків і букв у слові.

Проведення повного звукового та звуко-буквенного аналізу.

Зв. та зв.- буквенний аналіз є найбільш ефективними прийомами навчання грамотного письма. Ці прийоми сприяють усвідомл. послідовн. звуків у слові, встановл. правильних співвідношень між зв. та буквами.

Звуковий аналіз провод. на рівні звуків – діти сприймають на слух вимовлене учителем слово, самі вимовляють його, називають кількість складів, визнач. наголош. склад, послідовно вимовл. зв., з яких слово скл., визнач., які з них голосні, які приголосні, аналіз. приголосні за твердістю/мягкістю, глухістю/дзвінкістю.

Звуко-буквенний аналіз – осн. завд. – вироблення уміння правильно позначати зв. у сприйнятті на слух словах.

25. Методика вивчення морфемної будови слова З морфемною будовою слова і з творенням слів за доп.суфіксів і пріфіксів діти знайомляться вже в 1-3 класах. Учні навчаються добирати й утворювати споріднені слова, визначати в них спільну частину, тобто корінь слова.У 2 класі учні визначають у слові всі його значущі частини: префікс, корінь, суфікс, закінчення. Роль кожної з морфем і зв'язок між ними школярі усвідомлюють у процесі розбору конкретних слів. Вони виконують вправи на добір,на творення однокореневих слів за допом. префіксів і суфіксів. Вивчення кореня слова пов'язується з засвоєнням вимови і правопису дзвінких і глухих приголосних у коренях слів. Ознайомлення з префіксами здійснюється в протиставленні з засвоєнням роздільного написання прийменників.Знання про морфемну будову слова узагальнюються в 3 класі під час вивчення частин мови. У 4 класі поглиблюються знання про значущі частини слова.