Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
104-124 Стратегічне управління Лекції.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
783 Кб
Скачать
☆

3. Порядок вибору корпоративної стратегії

З різноманіття вище наведених стратегій корпорація повинна вибрати портфель стратегій, кожна з яких має галузеві і конкурентні переваги. До складу корпоративного портфелю можуть входити такі стратегії:

- освоєння виробів основного виробництва, які мають конку-рентні переваги в певній галузі;

- освоєння виробів «швидкого освоєння», які дають змогу без великих зусиль отримувати прибуток;

- освоєння виробництва виробів для комплектування або запас-них частин;

- освоєння виробів з нескладною технологією;

- надання послуг усіх видів.

Однопродуктові підприємства вибирають стратегію в межах тих товарів чи послуг, в яких вони мають конкурентну перевагу. Але для більш впевненої позиції на ринку вони повинні мати стратегію майбутньої зміни діяльності.

Вибір корпоративної стратегії включає 3 етапи:

Перший етап передбачає визначення позицій бізнесу підприємства в галузі. Така позиція визначається для кожного виду діяльності, які організація має намір здійснювати.

На другому етапі визначається стратегічний тип підприємства, який узагальнює позиції усіх видів бізнесу та показує можливості підприємства посідати певне місце на галузевому ринку.

Третій етап полягає у відборі видів бізнесу до портфеля корпоративних стратегій.

Перший етап.

Визначення позицій бізнесу здійснюється за кореневими компетенціями підприємства, які дозволяють йому домагатися конкурентних переваг на одному або декількох ринках та привабливістю галузі (розглянуто в 3 лекції).

Кореневі компетенції складаються із трьох взаємозалежних частин:

- технологічної позиції (технологічного ноу-хау, капітальних активів, знань про технології, ринки, споживачів, суперників);

- організаційної позиції (структури і культури організації, управ-лінського досвіду та стилю керівництва, фінансових активів, репутації);

- зовнішніх контактів та зв’язків (позиції в мережі відносин, позиції в ланцюгу постачання).

Аналіз збігу кореневих компетенцій та привабливості ринку дає можливість визначити, які види діяльності підприємство може здійснювати, займаючи певну позицію на ринку.

Другий етап.

На другому етапі вибору стратегії необхідно оцінити наскільки потенційні можливості підприємства дозволять йому реалізувати обрані стратегії.

Отже процес реалізації стратегії полягає в усуненні так званих «розривів» між показниками стратегії та можливостями організаціями.

Крім того, необхідно оцінити чи зможе організаційна структура управління підприємством забезпечити реалізацію обраних стратегій з врахуванням впливу зовнішнього середовища.

Ступінь відповідності організаційної структури управління підприємст-вом умовам зовнішнього середовища, оцінюється за показником «реакція».

Реакція – це якість та тип поведінки підприємства, що зумовлені її потенціалом, який здатний протидіяти змінам зовнішнього середовища та забезпечувати досягнення цілей.

Організація може використовувати як стратегічну поведінку один із п’яти типів реакції:

- виробничу реакцію, яка передбачає виробництво і реалізацію освоєної продукції на відомому ринку, при цьому ефект досягається за рахунок зниження витрат;

- конкурентну реакцію, для якої притаманна цінова та диверсифікаційна стратегія;

- інноваційну реакцію, яка спрямована на підвищення якості та розробку нових видів продукції;

- підприємницьку реакцію, яка направлена на збалансування стратегічних зон господарювання, стратегічних ресурсів та груп зовнішнього впливу;

- адміністративну реакцію, яка дозволяє підприємству вико-ристовувати своє монопольне положення та проводити диверси-фікаційну діяльність в різних напрямах.

Реакція підприємства, кореневі компетенції та питомі витрати, ціна і якість визначають стратегічний тип підприємства:

1). Організація аутсайдер (низька ціна, низька якість, високі витрати, виробнича реакція).

2). Організація – «захисник витрат» (низька ціна, задовільна якість, низькі витрати, конкурентна реакція).

3). Організація – «захисник якості» (висока ціна, висока якість, високі витрати, інноваційна реакція).

4). Організація – «інтегрований аналізатор» (висока ціна, особлива якість, низькі витрати, підприємницька реакція).

5). Організація – «диверсифікований аналізатор» (значний набір кореневих компетенцій, помірні витрати, присутність на різних сегментах ринку).

6). Організація – проспектор (помірна ціна, висока якість – немає аналогів, значні компетенції, низькі витрати, адміністративна реакція).

7). Організація – мон ополіст (підвищена ціна, різний рівень якості, високі компетенції, помірні витати, адміністративна реакція).

Визначений таким чином стратегічний тип організації є основою для вибору загальної стратегії підприємства.

Третій етап.

На третьому етапі вибору портфелю стратегій необхідно за без-печити рівновагу між коротко- та довгостроковою прибутковістю. Така рівновага досягається за допомогою балансування життєвих циклів різних видів продукції. Ці дії пов’язані з регулюванням витрат ресурсів підприємства на підтримку бізнесів, які знаходяться на різних фазах життєвого циклу.

Тому відібраний за типом організації склад стратегій необхідно узгодити з позицій їх забезпечення управлінськими можливостями та ресурсами, які організація повинна зосередити на певних напрямах обраної діяльності.

Рекомендації для вибору стратегій підприємства в залежності від фаз життєвого циклу продукції наведено на рис. 7.2.

Стратегія

П опит, диверсифікації

п рибуток Стратегія розширення частки ринку

Стратегія диференціації продукції

Стратегія

зниж. витрат Попит

Стратегія

Інноваційна зростання

В иникнення стратегія Прибуток

п родукту Вихід на

ринок Час

0 1 2 3 4 5

Зрос. попиту Зрілість Насичення Дегенерація

Період

розвитку Ринковий період

Рис. 7.2. Рекомендації для вибору стратегій в залежності від фаз життєвого циклу продукції.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]