1.4. Сутність і характеристика художньо-мовленнєвої діяльності

Усе життя дитини супроводжується різними видами діяль­ності, у процесі яких вона набуває певних знань, здійснюється її психічний розвиток. У дошкільній педагогіці й лінгводидактиці домінує діяльнісний підхід до процесу навчання, виховання й розвитку дітей.

1 Теплов бм. Психологические вопросм художественного воспитания/Известия апнрсфср. - м. -1947.- №11.

42

Проблема діяльності досліджувалася психологами (Л.Виготський, І.Зимняя, М.Каган, О.Леонтьєв та ін), які визначили її сутність і структуру.

Діяльність розглядається як цілеспрямована активність, що реалізує потреби суб'єкта; спосіб буття людини, здатність змінювати її. Компонентами діяльності виступають: предмет і суб'єкт з його потребами, мета, засоби реалізації мети, умови, в яких протікає діяльність, мотив, дії і операції, продукт і результат, оцінка і контроль.

Виокремлюють різні види діяльності: трудову, пізнавальну, навчальну, пошукову, мовну, мовленнєву, музичну, образотворчу, естетичну, художню і т. ін., та варіанти означених діяльностей, як-от: навчально-пізнавальну, навчально-мовленнєву, мовленнєво-ігрову, театрально-мовленнєву (ігрову) і т. ін.

Серед розмаїття видів діяльності в дошкільній педагогіці виокремлюють художньо-мовленнєву діяльність.

Художня (естетична діяльність)—це специфічний вид практично-духовної (твори мистецтва, фольклор, дизайн, література тощо) і духовної (естетичне споглядання, естетичне сприймання, естетичне міркування і т. ін.) діяльності. Усім різновидам діяльності притаманне естетичне, художнє начало — здійснювана певній формі "творчість за законами краси", що приносить людині високу духовну насолоду. Через неї людина вступає в певні зв'язки із зовнішнім світом, в естетичні відносини з дійсністю, змінюючи при цьому саму себе, свої здібності, внутрішній світ.¹ Мовленнєва діяльність—це форма спілкування, що опосередкована мовленням, складається з мовленнєвих дій і мовленнєвих операцій; передбачає фази орієнтування в ситуації спілкування, планування (внутрішнє програмування), реалізації і контролю мовлення. Мовленнєва діяльність охоплює процеси породження і сприймання повідомлень з метою подальшого спілкування, регулювання й контролю власної діяльності, власного мовлення.

У художньо-мовленнєвій діяльності присутній художній образ залежно від виду мистецтва.

Художній образ—це специфічний для мистецтва спосіб відображення й узагальнення дійсності з позиції певного

1 Професійна освіта. Словник / За ред. Н.Г. Ничкало. - к.: Вища школа, 2000. -с. 83.

43

естетичного ідеалу в конкретно-чуттєвій емоційно наснаженій формі.¹

Художній образ сприяє швидкому встановленню асоціатив­них зв'язків, процесів аналізу й синтезу, зосередженості дитячої уваги. Зауважимо, що дитину вражають не тільки конкретні художні образи, що доступні зоровому сприйманню. Словесний образ так само має здібність викликати зорові, тактильні, слухові уявлення, з усією «чуттєвою переконливістю, - як зазначає Є.Фльорина, - примушують «бачити» притаманний їм зміст*.² Художнє слово, з одного боку, звільняє дитину від безпосереднього сприймання реальності, а з другого - наближує до реальності. Це особливо важливо для дітей, оскільки в них ще досить обмежений досвід і знання.

Б.Теплов високо оцінював значення художнього образу для сприймання й мислення дитини. Він писав: «Виховний вплив творів мистецтва передусім полягає в тому, що вони дають можливість увійти в середину життя, пережити частину життя, що відбивається у світлі твого світогляду».³

Художнє слово допомагає дитині встановлювати зв'язки з довкіллям. У процесі слухання художнього твору дитина вчиться «бачити» через слово, розуміти й оцінювати предмети і явища, зіставляти факти, аналізувати, доходити умовисновків, тобто художнє слово вчить дитину мислити з допомогою готових мовних форм.

Художньому образу притаманна виняткова здібність збуджувати творчу уяву, фантазію, розвивати ініціативу дитини. Слухаючи музику, розповідь, казку, розглядаючи картину, скульптуру, іграшку, дитина бачить не «застиглий образ», а художній образ, який викликає в уявленні дитини живі події і факти, тобто художній образ оживає у свідомості дитини. У дитячій художньо-мовленнєвій діяльності художні образи ще не виступають у їх системних зв'язках як результат створення твору в цілому. Художні образи як твори мистецтва не можуть бути створені дітьми, оскільки у них відсутній потрібний для цього рівень якості сприймання, узагальнення й володіння засобами художньої виразності. Водночас діти вже на етапі дошкільного дитинства здатні виражати своє ставлення й зображувати в

художньо-образній формі поведінку, характер, дії персонажів в іграх-драматизаціях, театралізованих іграх, виставах, малюнках і т. ін.

Індивідуальні творчі прояви дітей у створенні художніх об­разів залежать від віку дітей, їхніх нахилів і інтересів, від виду творчої діяльності. Вихователь має створити оптимальні умови для їх розвитку.

Проблему художньо-мовленнєвої діяльності дітей дошкіль­ного віку досліджували багато вчених, а саме: Л.Гурович, Р.Жуковська, Н.Карпинська, О.Ушакова, Є.Флорина (Росія), А.Богуш, Н.Гавриш, О.Лещенко, Є.Лукіна, О.Монке (Україна), С.Чемортан (Молдова), Л.Таллер (Білорусь) та ін..

Художньо-мовленнєва діяльність дітей є складовою як художньої, так і мовленнєвої діяльності. Художньо-мовленнєва діяльність - це полікомпонентний утвір, в якому можна виділити чотири складові: 1) сприймання на слух та розуміння дітьми змісту художніх творів; 2) відтворення змісту й виконавча діяльність (декламування, відповіді на запитання, переказування, бесіда за ілюстраціями, узагальнювальні бесіди, читання за ролями тощо); 3) театралізована діяльність (інсценування, театральні вистави); 4) творчо-імпровізована діяльність (ігри-драматизації, ігри за сюжетами літературних творів, словесно-поетична творчість).

Відтак, художньо-мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку - це специфічний вид діяльності, пов'язаний із сприйман­ням, розумінням і відтворенням дітьми змісту художніх творів у різних видах ігор і театралізованих дійств; це продуктивно-естетична діяльність (музична, образотворча, конструктивна), що супроводжується образним мовленням та у процесі якої використовуються різні жанри художнього слова.

Структуру художньо-мовленнєвої діяльності у взаємо­зв'язку її компонентів подано у схемі 1.