1.5.4. Прояви мовленнєвої творчості дітей

Учені (А.Богуш, Н.Гавриш, Н.Лисенко, М.Стельмахович, О.Трифонова та ін.) відзначають особливості сприймання й засвоєння дітьми творів усної народної творчості. Діти сміливо реконструюють твір, навіть якщо пам'ятають усього декілька слів з його традиційного варіанту, з величезним задоволенням створюють власні примовлянки, лічилки, загадки, колискові тощо, знаходять їм відповідне місце у своєму житті, грі, спілкуванні.

Численні спостереження дозволили виділити три групи колискових, у виконанні і створенні яких діти виявляли свою творчість.

Перша група - це «фонетичні» колисанки, зміст яких складає проспівування однієї фонеми (а-а-а-, у-у-у-, о-о-о-, м-м-м-)- Частина дітей при цьому правильно повторює традиційну мелодію, більшість - намагається зберегти ритм колискової.

Другу групу становлять колискові - «однослови». їх зміст складають численні повтори одного слова чи словосполучення («Ой моя рідненька», «Доня-доня», «Ти моя дитино», «Оля-Оля», «Спи, спи, засинай») в якому, однак, інтонаційно дитина висловлювала найніжніші почуття. Промовляючи, проспівуючи одне й те саме слово, дитина намагається підкорити його загальному ритму і скорочує, урізує (рід-рід-рідненька), розтягує (доня-ня-ня-ня-ня), але не замінює жодним іншим.

Колисанки третьої групи побудовані на основі класичних варіантів, в яких діти роблять свої доповнення, зміни через

¹ Український дитячий фольклор / Упор. В.Г.Бойко. - К., 1962.

забування тексту або з бажання вставити своє власне, що, на думку дитини, найбільш підходить. Колискові цієї групи відрізняє чуття ритму й рими, вживання емоційно забарвленої лексики. Наприклад:

Ой, люлечкі-люлі, прилетіли гулі,

Прилетіли гулі, ой, люлі-люлі.

Баю-баю, баю-бай, Спи, маленька, засинай, Дам тобі смачного І всього такого.

Ой, літав горобець, Він такий молодець. Ну а ми будемо спати, Ні на кого не звертати.

Вночі на полянці, Танцювали зайці, Танцю-танцювали, Спати полягали. Зайчики мохнаті, Вовки страшнуваті, А я тебе обійму І до себе покладу.

Аналіз записів колисанок, складених дітьми, засвідчив, що діти, в яких добре розвинене мовлення, використовували колисанки першої і третьої груп, діти з низьким рівнем мовленнєвого розвитку - переважно колискові першої і другої груп. Незалежно від змісту тексту, більшість дітей інтонаційно виразно виконувала колискові пісні, висловлюючи в них відповідні почуття.

Дитяча мовленнєва творчість виявляється також у відтворенні та складанні забавлянок і примовлянок. Діти промовляють їх за власною ініціативою, перебуваючи у стані збудження, емоційного підйому, при цьому вони ритмічно рухаються (підстрибують, виконують змахи руками, пальчиками, окремими предметами, кружляють). Крім того, діти із задоволенням повторюють тексти, що раніше почули від дорослих, доповнюють, змінюють, тобто відтворюють їх творчо. Наводимо приклади забавлянок, складених дітьми:

«Водичка, водичка, вмий моє личко, щоб воно блищало,

66

67

сонце цілувало», «Ладки, ладусі, їздили до бабусі, подарила «чупа-чупс» замість ладиків-ладусь», «Кашка-малашка, засмажили барашка, він сидить не плаче, на лавці скаче», «Дристі-писті, ми в намисті. А намисто не просте, а намисто золоте», «Дівчатка-бульки, голубі кульки, на ниточку намотані, ось вони». «Сидить кішка на віконці, заглядається на сонце, кошенятко - на подушці, а папуга - на старушці».

Сніжиночка, сніжиночка,

Пушиночка, пушиночка,

Маленька, красивенька

Сіла біля вікна.

Взяла її в руки я - розтанула вона.

Сонечко встало, Людей привітало. Всіх воно любить, А дітей голубить.

Котик Тутті є у нас. Сіренький, красивий.

Я візьму його - муркоче, значить він щасливий.

Дослідник Т.Алієва, яка вивчала особливості відтворення дітьми текстів забавлянок, засвідчила, що у процесі експери­ментального опитування відомий текст забавлянки діти відтворили у понад 20 варіантах, причому кожного разу дитина не прагнула створити свій варіант, сказати по-іншому, а просто відтворювала по пам'яті відомий текст, і якщо не пригадувала якихось окремих слів первинного тексту, легко вставляла свої, що, на її думку, виявлялися доречними.

Дослідниця Н.Гавриш запропонувала дітям старшого дошкільного віку відтворити примовлянки «Сонечко, сонечко, виглянь у віконечко...» і «Сороку-ворону», в результаті чого одержали 12 варіантів «Сонечка» і 7 варіантів «Сороки». їх аналіз засвідчив, що діти добре відчувають ритм, риму народного поетичного тексту, легко замінюють слова первинного тексту на власні, привносять в основу прикмети сьогодення. Наводимо приклади декількох варіантів, змінених дітьми на власний розсуд.

Сонечко, сонечко, Виглянь у віконечко. Там твої діточки їдять смачні прянички.

Сонечко, сонечко

Сіло на віконечко.

На вікні стрибає,

На нас поглядає.

Сонечко, сонечко

Стука у віконечко,

Шоколадки просить.

Грошики розносить.

Сонечко, сонечко, поглянь із-за хмарки

І зігрій квітки, пташок і мене.

Заклички, примовки, щедрівки і колядки, що за змістом є звертанням до природи, втратили свою первинну магічну функцію, набули рис розважальності. Перед Днем святого Миколая, 19 грудня, дітям запропонували скласти заклички, в яких потрібно попросити святого про виконання новорічних побажань. Віршики, складені дітьми, за своєю формою й мовними характеристиками співвідносяться з відомими народними жанрами (записи Н.Гавриш):

Ти, матусю, не журися,

А на мене подивися,

Подаруй мені сестричку.

І ще красиву птичку.

У день святого Миколая Всім людям я бажаю

Миру, грошей і тепла,

І ще всякого добра.

У день святого Миколая

Велику машину собі бажаю.

Скоро прийде Новий рік.

Нехай з неба падає сніг.

Щоб веселі діти грали,

Дружно пісні співали.

Ти, святий Миколай,

Ти мені дарунків дай.

68

69

Сніжиночка, сніжиночка,

Сідай мені на руку,

Послухай, що я хочу,

А тоді принеси.

Пішов дощик - довгі ніжки

По золотому даху

Втомився, зупинився.

Засміявся, і веселкою став.

Хтось не дуже добрий Осінь побачив -пожовтіло.

Хтось не дуже розумний плаття їй подряпав - опало листя. Хтось не дуже чесний всі клаптики зібрав -Стоять голі віти.

Коти бажають вчитися

В дитячому садочку.

Там спати вдень на ліжечках,

І бігати всю нічку.

Сходило (сонце) прийшло

Вилито (дощик) знайшло

Розлито ( калюжі) посушило Кружалок (дітей) випустило

Результати дослідження Н.Гавриш (1991), присвяченого вивченню особливостей усвідомлення дітьми переносного значення прислів'їв і приказок, довели, що діти виявляють інтерес до незвичайного змісту цих виразів, прагнуть визначитись у їх значенні, проте вагаються в розумінні та інтерпретації. Дітям було запропоновано пояснити значення безобразних і образних прислів'їв, причому останні спочатку були дані дітям поза контекстом, ізольовано. Прислів'я, що мають пряме значення, на кшталт - «Добре діло утіха, коли ділу не поміха», «Хто не працює, той не їсть», діти усвідомлювали досить легко й пояснювали правильно. Образні ж прислів'я, з переносним значенням, наприклад, «Полохлива ворона й куща боїться», «Не моє просо, не мої горобці - не буду й відганяти», «Танцювали, танцювали та й не вклонилися», діти прагнули

пояснити, відтворюючи один наочний образ, відповідно до конкретної ситуації. Абстрагована ж сутність прислів'я залишалася для більшості дітей закритою. У дітей виникали асоціації, причому часто не за змістом усього прислів'я, а на якесь окреме слово, і саме це заважало їм відійти від конкретної ситуації до узагальненого образу. Наприклад, про прислів'я «Танцювали...» говорили: „Це як ми танцювали польку», «Артисти по телевізору танцюють, а потім так кланяються (показує) глядачам», « Вони погано виступали, а вклонитися не захотіли. Глядачі їм не аплодували», «Якщо ти не вмієш танцювати, то не треба виступати». Про прислів'я «Не моє просо...» : «Коли взимку холодно, треба пташкам давати їсти, хоча вони й не твої», «Одному хлопчику подарували папуг у клітці, він їх годує». Про прислів'я «Полохлива ворона й куща боїться»: «Ворону налякали, вона тепер боїться літати», «Хтось там сидить у кущах, а ворона боїться». Така ж конкретність характерна і для казок і розповідей, складених дітьми за прислів'ями. Ось декілька прикладів: «Ворона летіла. Побачила вона дерево та вирішила посидіти на гілочці. Та раптом хтось у кущах зашарудів. Ворона так перелякалася, що навіть випустила з рота шматочок сиру. А то просто їжачки там шаруділи». «Якщо виступає артист, танцює або співає, він має вклонитися, щоб йому поаплодували», «Прийшла зима. Холодно, сніг лежить. Пташкам їсти нічого. А хлопчик побачив, що пташки хочуть їсти, вийшов з бабусею у двір, насипав зерняток. Нехай горобчики поїдять. Діти мають піклуватися про пташок».

Проте частина дітей виявила розуміння узагальненого значення прислів'їв і приказок. Діти склали розповідь з доречним використанням образних висловлювань. Наприклад: «Одного разу дівчинка пішла до лісу зі своїми подругами. Вони хотіли збирати гриби. Інші дівчатка збирали собі гриби, а ця дівчинка так усього боялася, що тільки й дивилася, де що там хруснуло. Усі прийшли з грибами, а вона з порожнім кошиком. А подруги їй сказали: «Полохлива ворона й куща боїться», «Одного разу синочок і донечка хотіли привітати свою матусю з днем народження. Вони зробили для неї подарунки. Синочок виліпив з пластиліну літак, а донька намалювала квіти. Настав день народження. Подарунки лежали на столі, а діти побігли гратися на вулицю. Самі зробили, а подарувати не подарували. Тільки на другий день подарували. Як ти щось робиш, треба закінчити справу».

Дітям подобається відгадувати загадки, розв'язувати

70

71

різноманітні інтелектуальні складні завдання. Вони інтуїтивно відчувають побудову загадки, доцільність використання образних засобів, що пояснює факти вдалого складання ними загадок-описів (таких найбільше), загадок-метафоричних образів (вони є показниками високого рівня інтелектуального розвитку, уяви) й побудованих на порівнянні. Серед складених дітьми загадок багато поетичних текстів, діти охоче складають свої власні загадки. Наприклад:

Загадки-описи: «Довжина, довжина, ні початку, ні кінця» (дорога), «Два квадратики, чотири вушка, вона моя нічна подружка» (подушка), «Червоний молодець із зеленою чуприною, ціле літо сидить в городі» (томат), «На одній зеленій ніжці стоїть синенька квітка», «Маленький, пухнастий, перехитрив людоїда» (кіт у чоботях), «Весною вони ростуть, а восени землю вкриють і спадуть» (листя), «Дістати неможливо, піймати неможливо, а завжди над головою» (небо), «Яка гарна моя подруга: можна її за ручку взяти, можна чай пити, а потім помити» (чашка).

Загадки-метафоричні образи: «Сонечко, яке горить кожного вечора» (лампа), «Стоїть „даїшник" на одній нозі, без рук і з трьома очима» (світлофор), «Жовтий човник пливе озером» (качка), «Жовті клубочки ходять біля квочки» (курчата), «Залізний птах по небу літає» (літак), «Зелена красуня, плаття з голок» (ялинка), «їде хатка з віконцями на колесах» (автобус), «Виросло на дереві оранжеве сонечко» (апельсин).

Загадки, побудовані на основі порівняння й зіставлення: «Немає шапки - є відро, немає носа - є морква, якщо в хату занести, помре» (сніговик), «Ні голок немає, ні листя, а на галявині росте» (гриб), «Зелена, але не жабка, колюча, але не їжак, стоїть і не ворушиться» (ялинка), «Кругла, але не диня, кисла, але не лимон, і завжди допомагає» (вітамінка), «Він схожий на кран, але не кран. Сірий, як миша, але не миша (слон). Хто це?», «Лікує, а не лікар, стукає, а не майстер» (дятел), «Вночі багато, а вранці не знайдеш жодної» (зірки).

У процесі ознайомлення дітей з творами літератури й фольклору значущість деяких жанрів та інтерес дітей до них у певні періоди дошкільного дитинства змінюється, що пояснюється потребою до цих форм мовної та ігрової культури для зростаючої особистості. Так, інтерес дітей до забавлянок і утішок поступово зменшується, натомість з'являється інтерес до самостійного складання коротких ритмічних віршів, примовлянок, що супроводжують дитячі ігри, спілкування,

72

рухи. У старшому дошкільному віці діти виявляють зацікавленість загадками, лічилками, дражнилками, скоромовками. Власне в цих формах фольклору діти виявляють свою творчу активність.

Фольклористи вважають прозивалки (дражнилки), лічилки з усіх жанрів дитячого фольклору чи не найбільш «дитячими» (С.Бесикало, Ф.Борщевський, О.Новіков). Автори відзначають, що у дражнилках, цій своєрідній формі самовираження, яскраво виявились особливості дитячої естетики, безпосередність дитячої реакції на слова-образи, жести, гримаси, а то і дії в момент сварки чи суперечки. Прозивалки будуються як ствердження чи звернення, вони мають чітку ритмічну будову, чітке римування. Часто їх будова насичена цікавими звукосполученнями, негативно забарвленою лексикою. Ці характерні ознаки виявляються у складених дітьми текстах дражнилок.

Личко не мила,

Черевички не сушила.

Я - розумний. А ви - ні!

Тільки заздрите мені!

Чапа-чапа по болоті,

Мила руки у компоті.

Твої зуби миша з'їла,

На горище потягнула

Звідти в річку покидала

Таку пісню заспівала:

«Сусі, мусі, каламусі!»

Потенційно багатими для прояву творчості є лічилки -найпоширеніший спосіб розподілу ролей у грі. В основі багатьох з них лежить прихована лічба, часто у вигляді переінакшених числівникових форм. За даними, одержаними у 20-х pp. XX ст. відомим лінгвістом Г.Виноградовим, лічилка «Один, два, три, чотири, п'ять вийшов зайчик погулять...» була повторена дітьми, які брали участь в обстеженні, у двадцяти чотирьох варіантах. А дослідження Т.Алієвої, проведене в 90-х pp. довело, що від сорока дітей одержано понад двадцять варіантів тієї самої лічилки. Різноманітні цікаві приклади творення і творчого

73

відтворення дітьми текстів лічилок як доказ животворності дитячого фольклору також були зафіксовані Н. Гавриш.

Крім усної народної творчості в роботі з дошкільниками широко використовуються й інші жанри художньої літератури, а саме: оповідання, вірші, повісті, балади, байки і т. ін. Визначимо їх.

Оповідання - словесний виклад яких-небудь подій; про­зовий художній твір невеликого розміру.¹

Повість - літературний художній розповідний твір, що займає проміжне місце між оповіданням і романом.²

• Балада - віршований літературно-епічний твір з казковим, легендарним чи героїчним змістом та напруженим драматичним сюжетом.³

Байка - коротке, алегоричне повчальне оповідання у прозовій або віршованій формі.⁴

Вірш - одиниця ритмізованої мови, що складається з певної кількості стоп. Білий вірш—вірш, який не має рими. Невеличкий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою.⁵

Відтак, джерелами художнього читання і розповідання є:

1. Українська усна народна творчість - найбільш широковживане джерело виховання, навчання і розважання дітей. Фольклорні твори поділяються на народнопоетичні, прозові та ігровий фольклор. Серед народнопоетичних у дошкільних закладах використовують утішки, забавлянки, пісні, вірші, лічилки, мирилки, голосилки, прислів'я, приказки, приповідки, загадки, скоромовки; ігровий фольклор - це народні хороводні драматичні ігри з текстом і діалогом (« Ходить гарбуз по городу», " А ми просо сіяли», «Подоляночка» тощо).

Найбільш улюбленим фольклорним жанром для дітей є, звичайно, казки, які прийшли до нас з глибокої давнини. У дошкільному закладі використовують такі види казок: про тва­рин, чарівні (фантастичні), соціально-побутові, перекази, «надо­кучливі».

2. Твори письменників-класиків (Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, Л.Глібов, П.Грабовський, М.Коцюбинський, Я. Що голів, О.Олесь, С.Васильченко).

¹ Тлумачний словник української мови. - К.: Освіта, 1999.- С 170.

'Там само, С. 196.

• Тлумачний словник української мови. - К.: Освіта, 1999. - С 16

'Там само, С. 16.

⁶ Там само, С. 38.

74

3. Творчість сучасних українських письменників і поетів (П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, Н.Забіла, П.Воронько, В.Симоненко. В.Сухомлинський. Л.Костенко, А.Костецький, О.Орач, С.Пушик, М.Підгірянка, І.Блажевич та ін.).

4. Твори кращих зарубіжних письменників, поетів, як класиків, так і сучасних, у перекладі українською мовою (Г.-X.Андерсен, Ш.Перро, брати Грімм, О.Пушкін, М.Горький, С.Маршак, С.Михалков та ін.).

Вважаємо, що не можна обмежувати вихователя рамками обов'язково визначеного програмою переліку художніх творів. Він сам у змозі вибрати відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей своєї групи твори певного письменника, фольклорний матеріал чи казку. Орієнтиром у виборі творів для читання виступають означені джерела художнього читання.¹