3.3. Драматизація та інсценування художніх творів

Гра-драматизація є самостійним видом театрально-ігрової діяльності дітей. Вона нагадує театральну виставу, де діти виступають у ролі акторів. Джерелом гри-драматизації є художній літературний твір, зміст якого діти відтворюють у грі, тому характер ігрової діяльності дітей цілком залежить від змісту художнього твору.

Отже, драматизування означає розігрування в ролях художнього літературного твору і відтворення характерних рис

¹ Див. Г£. Генов. Театр для малышей. - М.: Просвещение, 1968. - С.41-48.

242

'Див. Г£. Генов. Театр для малышей. - М. :Просвещение, 1968. - С.47.

243

його героїв із збереженням послідовності авторського сюжету. Ігри-драматизації дають широкий простір для виявлення в дітей творчих здібностей, самостійності й ініціативи. Драматизуючи, діти опановують мову: розповідають, декламують, ставлять запитання, відповідають тощо.¹

Роль гри-драматизації в розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку досліджувала Н.Карпинська. Результати дослідження засвідчили, що гра-драматизація - діяльність, яка вимагає від її учасників необхідних здібностей, умінь і навичок, адже в тексті художнього твору, який драматизують діти, немає вказівок щодо виконання ролей, ігрових дій. Ці дії дітям потрібно придумати, творчо втілити в життя за допомогою міміки, жестів, інтонації, рухів. Для цього потрібні творчі здібності, вигадка, фантазія. Ігри-драматизації не виникають спонтанно, вони спочатку пропонуються вихователем. Драматизуючи художній твір, діти мають зіставляти свою поведінку з поведінкою інших учасників гри, у ході дій використовувати всі можливі засоби передачі характеру свого персонажу (інтонацію, міміку, рухи). А для цього потрібно глибоко осмислити і знати художній твір. Гра-драматизація є завершенням процесу сприймання літературного твору. Глибоке осмислення змісту художнього твору є однією з умов його успішної драматизації. За даними Н.Карпинської, у дітей спостерігається як повне розуміння змісту художнього твору і плану своїх дій у виконанні ролей, так і відсутність умінь і навичок реалізації ролі у грі.¹

Крім того, одні діти у виконання своєї ролі вносять ініціативу, творчість, фантазію, вигадку, а інші - діють лише за вказівкою вихователя, виконуючи його конкретні завдання у зв'язку з виконанням взятої на себе ролі. З метою розвитку творчих здібностей та їх прояву в іграх-драматизаціях, Н.Карпинська пропонує вчити дітей: виразно, голосно й чітко розмовляти у грі; змінювати темп мовлення, силу голосу; дотримуватися певної інтонації, рухів відповідно до взятої на себе ролі; узгоджувати мовлення, рухи і міміку; не відволікатися від гри; взаємодіяти в колективі. Усі ці навички діти набувають під час організованого навчання з різних розділів програми й роботи в повсякденному житті. Значну роль у цьому відіграють заняття з виразного читання дітьми віршів, розповідання казок, оповідань, а також розглядання ілюстрацій у куточку книги під

' Див. А. Богуш. Н. Орланова, В. Лихолетова. Методика розвитку рідної мови та ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі. -К: Вищ. шк., 1992. ^г Н.С. Карпинская. Художественное слово в воспитание детей. - М: Педагогика, 1972.-С.132-133.

керівництвом вихователя, який звертає увагу дітей на особливості поведінки певних героїв художнього твору, зображених на малюнку, їхню позу, рухи, міміку. Щоб донести до дітей особливості мовлення певного персонажу, потрібно організовувати перегляд діафільмів, діапозитивів, кінофільмів, телепередач, слухання грамзаписів у виконанні артистів художнього слова.

Для досягнення успіхів у грі-драматизації велике значення має створення інтересу до неї. Для цього організовують відвідування театру і перегляд спектаклів у ньому.

Під час обговорення переглянутого загострюють увагу дітей на грі артистів, їхньому одязі, декораціях сцени. Якщо спектакль був організований в дошкільному закладі, можна провести бесіду з артистами про їхню працю. На музичних заняттях, заняттях з художньої літератури слід вчити дітей інтонувати голосом, втілюватися в позу, настрій, душевний стан, характер героїв. У повсякденному житті можна планувати виконання тренувальних вправ на кшталт: виконати різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано); зобразити зустріч Машеньки з ведмедями; відтворити голос хитрої лисички; показати як рухається ведмідь, вовк, заєць. Під впливом навчання діти поступово оволодівають уміннями й навичками, необхідними для гри-драматизації, впевнено користуються ними, удосконалюючи й підвищуючи свій рівень творчих здібностей. Якщо діти молодшого дошкільного віку виявляють інтерес до гри-драматизації лише з приводу участі в ній, то старших дошкільників уже цікавить якість виконання ними ролей. У них розвивається вміння оцінювати виконання ролей своїми товаришами, формуються навички самоаналізу.

У дошкільному закладі проводять ігри-драматизації за змістом казок, оповідань і сюжетних віршів, їх проводять у різних вікових групах. У молодшій і середній групах дітей вчать драматизувати на заняттях з розділу * Художньо-мовленнєва діяльність». У старшій групі ігри-драматизації проводять як на організованих заняттях, так і в години розваг. Діти старшої групи можуть драматизувати казки для малят.

Успіх гри-драматизації залежить від правильного вибору літературного твору. Тому художній твір для драматизації має бути в повному розумінні слова драматичним твором, де дії героїв цікаві, їхні вчинки повчальні, ситуації конфліктні. У літературному творі повинні мати місце короткі монологи й діалоги дійових осіб. У грі-драматизації в діалогах і мовленні персонажів, ролі яких виконують діти, допускається відхилення

244

245

від тексту художнього твору. Якщо художній твір написано не у прозовій, а у віршованій формі, то слід притримуватись авторського тексту. Художній літературний твір, обраний для драматизації, має бути доступним для розуміння дітей. У протилежному випадку про драматизацію не може бути й мови, адже діти має ніби «пропустити» образи твору через себе, поставити себе на місце його героїв. Бажано добирати такі твори, в яких багато дійових осіб. Це дасть можливість охопити у грі-драматизації більшу частину дітей групи.

Отже, гра-драматизація не потребує спеціального тренування. Діти можуть відтворити сюжет твору, не дотримуючись при цьому тексту. А якщо художній твір доступний дітям, простий і динамічний, то його художні образи легко запам'ятовуються. Найчастіше основою ігор-драматизацій у молодшій і середній групах є народні казки. Вони легко драматизуються, у них яскраво показані образи героїв, наявні короткі й виразні діалоги, гострота драматичних ситуацій, швидкий розвиток подій, емоційна насиченість мови художніми засобами виразності. Такими є казки «Колобок», «Теремок», «Вовк і семеро козенят», «Котик і півник», «Ріпка», «Три ведмеді» тощо. У молодшій і середній групах використовують літературні твори з нескладними ігровими діями. Це народні забавлянки, вірші сучасних поетів з діалогами, що дає можливість відтворювати їх зміст в особах.

Для того щоб організувати і провести гру-драматизацію (як заняття чи розвагу), потрібно викликати інтерес дітей до художнього твору, який буде драматизуватися, організувати глибоке осмислення його дітьми. Під час читання казки, вірша чи оповідання вихователь використовує різноманітні засоби виразності (паузи, наголоси, інтонації, ритм, темп, силу голосу, міміку, жести тощо) для підсилення емоційного сприймання дітьми змісту художнього твору. Така майстерна розповідь художнього твору, виразність і образність мовлення вихователя позитивно вплинуть на драматизацію його дітьми.

Після читання чи розповідання художнього твору вихователем діти переказують його, щоб краще запам'ятати сюжет. При цьому не варто показувати дітям, як поводити себе від імені певного героя твору, щоб не стримувати творчої самостійності дітей. Усі зусилля слід зосередити не на спеціальному розучуванні сценарію гри, а на розвитку в дітей самостійної творчості при виконанні ролей і осмисленні змісту художнього твору. Для цього потрібно показувати за змістом твору відповідний ілюстративний матеріал - діапозитиви, діафільми, картини, альбоми.

246

Потрібно розширювати уяву дітей за допомогою інших джерел - спостереження в реальному житті, опису характерних особливостей героїв твору через усну народну творчість (загадки, вірші, приказки), читання літературних творів інших авторів, бесіди з дітьми («Як ти розумієш свою роль? Як ти її будеш грати у грі-драматизації? Який твій герой? Чи подобається він тобі? Покажи як рухається твій персонаж») і т. ін.. Усе це допоможе дітям увійти в образ героїв художнього твору.

До гри-драматизації потрібно підготувати з дітьми атрибути, елементи костюмів, що характеризують певний персонаж (вушка і хвостик зайчика, гребінець півника, шапочка вовка, ведмедя, лисиці, фартушок, кошичок і червону шапочку і т. ін.). Вони мають неабияке значення для проведення гри-драматизації, особливо у створенні творчої ігрової атмосфери, враження справжнього спектаклю. Костюми й атрибути збуджують уяву дітей, вносять пожвавлення і радість у гру. В іграх-драматизаціях на заняттях беруть участь усі діти: одні виконують головні ролі, інші - другорядні. У молодшій групі вихователь сам розподіляє ролі між дітьми. Одну й ту саму гру-драматизацію можна проводити 2-3 рази, кожного разу з новим складом учасників.

У середній і старшій групах ігри-драматизації складніші й проводяться здебільшого як розвага в другій половині дня у повсякденному житті. Діти разом з вихователем виготовляють костюми, атрибути, обговорюють, кому більше з дітей і яка роль підходить, колективно їх розподіляють. Вихователь, керуючи грою, нагадує й уточнює текст художнього твору, слідкує, щоб діти використовували точні вирази, подекуди може взяти на себе якусь роль. Старші діти охоче беруть участь у грі-драматизації й виступають ініціаторами гри. Драматизуючи казки, вірші, оповідання, діти користуються мовою художнього твору, ніби власною, і тим самим засвоюють багатство й образність рідної мови.

Поряд з іграми-драматизаціями в дошкільному закладі використовують ще й інсценування за змістом художніх творів. Інсценізація — це точне й послідовне відтворення авторського літературного твору. На відміну від гри-драматизації, тут застосовується спеціальне заучування з дітьми тексту. Інсценізацію літературних творів проводять лише з дітьми старшої групи, здебільшого під час проведення літературних ранків, концертів, свят. У процесі інсценізації певного художнього твору обов'язково використовується декорація, костюми, атрибути. В інсценівці здебільшого є ведучий, який

247

п ромовляє слова від автора. З інсценуванням художніх літературних творів діти можуть познайомитися, слухаючи грамзапис інсценізації у виконанні артистів художнього слова. При інсценуванні художні твори перетворюються в маленькі сценки, п'єси. Діти можуть інсценувати фрагменти певного літературного твору на вечорах розваг (вечір казок, літературна вікторина, клуб винахідливих і кмітливих, вечір усної народної творчості, літературні ранки, присвячені творчості письменників тощо).

Наприклад, інсценізація казки Н.Забіли «Про півника і курочку».

Матеріал: шапочки для півника, курочки та інших дійових осіб; набір карток із зображеннями персонажів казки та без малюнків (за кількістю дітей у підгрупі).

Хід заняття. Вихователь повідомляє, що в гості знову прийшла казка Наталі Забіли «Про півника і курочку», пропонує ще раз уважно послухати її, щоб запам'ятати, хто і як говорить. Переповідає.

Після фізкультхвилинки казку інсценують. Спочатку вихователь розподіляє ролі за допомогою карток:

- У мене на столі картки, на них намальовано героїв казок. Є картки і без малюнків. Той, хто витягне картку з малюнком, виконуватиме цю роль, а той, хто витягне картку без малюнка, підказуватиме слова. (Вихователь має подбати, щоб біля кожної дійової особи був суфлер. Хто не дістав ролі, говоритиме разом з вихователем слова автора).

Вихователь роздає шапочки, починається інсценізація. Слова казки промовляються довільно, але потрібно стежити за правильністю вимови. Якщо суфлери забувають слова, персонажам допомагають діти, які працюють з вихователем.

Отже, драматизація та інсценування сприяють кращому запам'ятовуванню дітьми художніх творів, виховують бадьорий, радісний настрій, розвивають виразність і образність мовлення.

Питання для контролю

1. Дайте визначення театрально-мовленнєвої діяльності.

2. Розведіть поняття «театрально-ігрова» та «театрально-мовленнєва діяльність». У чому полягають змістові відмінності кожної?

* 3. Назвіть види театрів для дошкільнят.

4. Поясніть, чому тіньовий театр доцільно застосовувати не раніше старшого дошкільного віку.

5. Охарактеризуйте види театрально-мовленнєвої діяльності.

6. Розкрийте роль театральних вистав у художньому розвитку дитини.

* 7. Роль гри-драматизації у збагаченні художнього досвіду дітей, розвитку мовлення.

8.Охарактеризуйте методи і прийоми навчання театралізованої діяльності.

* 9. Розкрийте особливості методу сюжетоскладання. Як реалізувати розвивальні, навчальні та виховні цілі в процесі театрально-мовленнєвої діяльності?

10. У чому полягають особливості керівництва розробкою сценаріїв дітьми?

11. Назвіть види ілюстрацій та прийоми їх показу.

12. Чим відрізняється драматизація від інсценування художніх творів?

Методичний коментар. Для заліку обов'язково вміти відповісти на 4 запитання з позначкою * та на 2 запитання за вибором студентів. Максимальна кількість балів - 8.

Практичні завдання

*1.Опрацювати статтю Н.Водолаги «Вас запрошує театральна студія// Дошкільне виховання. Палітра педагога. -2000. -№4. -С.12-15.

2. Опрацювати розділ з книги Л.Артемової «Театр і гра», стор. 6-17.

• 3. Заповнити таблицю * Види театрів» за поданим зразком.

• 4. Опрацювати розділ «Художньо-мовленнєва діяльність» у програмі А.Богуш «Мовленнєвий компонент дошкільної освіти»: записати завдання, пов'язані з театральною діяльністю.

7. Виготовити фігурки для фланелеграфу за українською народною казкою «Коза-дереза».

8. Творче завдання: розробити сценарій для дитячої постанови за змістом поданого тексту «У слона болить нога...».

9. Скласти анотації до ілюстрацій в дитячих книгах: взяти 5 книг, вказати автора і назву книги, рік видання, видавництво, художника, вид ілюстрації, її зміст, коли і як її можна використа­ти в роботі з дітьми.

10. Скласти плани-конспекти занять з використанням

248

249

ілюстрації: а) з дитячої книжки; б) ілюстрацій-картин; в) ілюстрацій-листівок.

Методичний коментар. Обов'язково для заліку за поданим розділом вміти виконати 3 завдання з позначкою *, творче завдання та одне завдання за вибором студента. Максимальна кількість балів - 5.

РОЗДІЛ 4

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КЕРІВНИЦТВА

ОБРАЗОТВОРЧО-МОВЛЕННЄВОЮ

ДІЯЛЬНІСТЮ ДІТЕЙ

4.1. Методика розвитку мовлення у процесі образотворчої діяльності

Образотворчо-мовленнєва діяльність - це вид художньо-мовленнєвої діяльності, в якій мовленнєві дії підпорядковуються меті й змісту образотворчої діяльності дитини для її збагачення, спрямування, стимулювання і коментарю.

Образи, створені засобами кольору, лінії, форми, композиції, стають цільними, яскравішими, якщо опосередковуються мовленням. Те, чого немає в дитячому малюнку, легко і природно заміщується, доповнюється, «домальовується» за допомогою слова. Складена дитиною казка оживає, набуває додаткових можливостей вираження в ілюструванні її змісту.

Логічно, що в підручнику з методики організації та керівництва художньо-мовленнєвою діяльністю дітей ми будемо говорити про розвиток мовлення дітей засобами образотворчого мистецтва і про роль художнього слова у збагаченні образотворчої діяльності дітей.

Способи поєднання зображувальної діяльності та мовлення, художнього слова можуть виступати в таких формах, як словесне малювання, якщо педагог через сприймання поетичного тексту, пейзажної лірики показує дітям приклад

251

художнього опису явищ природи, предметів та об'єктів довкілля. Наступним способом інтеграції образотворчої і словесної творчості є коментар зображеного, коли вихователь спонукає дітей до вербалізації власних художніх переживань, висловлення думок, які знайшли відображення в малюнках, картинках, репродукціях, що були вибрані дітьми. Нерідко у процесі малювання діти супроводжують зображувальні дії активним мовленням, неначе акомпанують собі, доповнюючи те, що не може в силу технічних причин бути зображене на аркуші, стимулюють свої дії, розгортають ідеї. Мовленнєві дії дошкільника можна визначити як штрих-мовлення, що будується за законами, відмінними від зв'язного висловлювання. Посиленню інтересу до художнього слова сприяє також ілюстрування дітьми власних зв'язних висловлювань, які від того стають більш виразними, повними.

Методика керівництва образотворчо-мовленнєвою діяльністю полягає у визначенні вихователем пріоритетних ліній заняття, усвідомленні того, що виступає основним завданням, засобом, а що - допоміжним. На прикладі розробленого комплексу занять такого типу подаємо способи педагогічного керівництва вихователем діями дітей у процесі образотворчої діяльності. Комплекс занять, який можна визначити як сумісний творчий проект вихователя і дітей об'єднано загальною назвою «Музей».

Розпочати перше із занять вихователь може такою бесідою: - Діти, чи замислювалися ви над тим, чому восени так часто йдуть дощі, чому плаче Осінь? Ми зацікавились і запитали в неї. Осінь нам пояснила, що жалкує за тим, що час дуже швидко плине, скоро і зовсім скінчиться осіння пора та почнеться холодна зима, а від Осені й сліду не залишиться, ніщо про неї не нагадуватиме. Дійсно, шкода, що кожного дня на деревах стає все менше листя, квіти жухнуть, комахи засинають, ховаються в щілини, а птахи відлітають за обрій. Зрозуміло, за чим сумує Осінь.

Відтак, хочу вам запропонувати одну цікаву ідею. Але спочатку скажіть, чи були ви хоч коли в музеї? Що ви там бачили? Як ви зрозуміли, для чого існує музей? Так, у музеї зберігаються та експонуються різні дивовижні речі, твори мистецтва, потрібні, щоб люди милувалися ними. Давайте і ми з вами створимо Музей Осені, щоб зберегти в ньому все, що нагадуватиме нам про цю

дивовижну пору року. В музеї усі цікавинки виставляють у різних залах. Давайте, ми теж створимо дек - за роботу!

Для оформлення «музейної зали» можна виокремити будь-який куточок кімнати, наприклад, підвіконня. Творчий проект «Музей Осені» важко вставити тільки у стандартні заняття, робота триває впродовж дня і, навіть, декількох днів. Послідовність сумісних дій може бути такою: обговорення змісту роботи на організованих заняттях-бесідах - розподіл доручень (хто що буде робити) - виконання (сумісні практичні дії) - оформлення (під керівництвом дорослого загального вигляду виставки) - коментування (діти розповідають про створене батькам, іншим дорослим, обмінюються враженнями).

Частина 1. Портрет - пейзаж - натюрморт (художня зала).

- Діти, ви правильно визначили: музей - це колекція творів мистецтва, які ретельно збирають, зберігають та показують людям для краси. У нашому музеї теж буде багато краси, адже осінь - одна з найчарівніших пір року. У художній залі музею будуть знаходитися твори живопису. Пригадайте, що зображують на портреті; пейзажі; натюрморті. Так, портрет - це зображення будь-яких осіб. Ви вже здогадалися, хто головні персони Осені? Хто восени заявляється найчастіше? Дощ, вітер, хмари. їх портрети ми і намалюємо для нашого музею.

Щоб уявити, а потім намалювати кольоровий портрет осіннього вітру та дощу, послухайте спочатку поетичний портрет Осені, створений Катериною Перелісною:

Вітер плаче, вітер віє,

Дощ осінній дрібно сіє.

Жовкне листя, в'януть квіти,

Скрізь калюжі поналито.

Сумно вітер виє,

Гілочки лама.

Плачуть хмари сиві -

Сонечка нема.

Марія Познанська

Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі,

Стали чорними кущі,

І дерева чорні стали,

Бо листочки всі опали.

Дощ найдовші нитки має,

Небо й землю вмить єднає.

- Що спільного ви помітили в цих віршах? Так, сумний настрій.

253

252

• Як ви зрозуміли, що осінній дощ іде часто, рясно? Що про це свідчить? І калюжі, і пожухле листя, почорнілі дерева. Якого кольору фарби ви візьмете - яскраві, блискучі, світлі чи сірі, холодні, темні?

• Пригадайте, якими словами мовиться у віршах про дощ, що він робить? Дрібно сіє, калюжі наливає, хмари плачуть. Розкажіть, як би ви це намалювали.

• Послухайте вірш про дощик і скажіть, про який дощик у ньому розповідається, літній чи про осінній.

Галина Тарасенко Як люблю я танцювати, . Дріботіти і скакати, Молоточком наче б'ю,

Із цеберця наче ллю.

- Як ви здогадалися, що літній? Цей дощик сумний чи веселий? Доберіть інші слова, щоб сказати про такий дощик.

Намалюйте на одній половинці аркуша дощик, що танцює, а на другій - осінній дощик, який дрібно сіє мокроту.

• Давайте складемо портрет осіннього дощу за допомогою слів. Який він? (Важкий, сумний, похмурий, густий, рясний, тривалий). Дощ неможливий без хмар, важких, дощових, суворих. Не забудьмо і про них.

• Осінній вітер теж не схожий на літній вітер-пустунець. Пригадайте, яким ви запам'ятали літній вітерець? Тепленький, приємний, легкий, ніжний. Саме тому літній вітерець ви будете малювати світлими кольорами.

• Осінній вітер зовсім не такий. Послухайте його поетичний портрет, що він сам про себе розповідає.

Галина Тарасенко

І ношусь я, і літаю, топчу луки і поля.

Жовті трави пригинаю, лист зриваю із гілля.

То скирти, стоги розношу, то у сурми загуду,

То в безсиллі заголошу і до лану припаду...

• Як, на вашу думку, яким голосом розповідає про себе осінній вітер. Давайте пограємо. Ставайте по кімнаті вільно. Хтось, кого ми виберемо, буде осіннім вітром. А всі інші будуть різними деревами, квітками, хмарками, травою. Вітер дмухатиме на все, що на землі. А ви не тільки розкажіть, що а вами відбувається, а ще й за допомогою рухів, жестів, міміки покажіть, що відчуває осіння природа.

• Доберіть слова, щоб сказати про осінній вітер, який він. Розкажіть, що вітер робить у садках; у полі; на вулицях.

Можна запропонувати дітям створити портрети не головних персон осені, а трьох місяців: вересня, жовтня, листопада. Ознайомлення з прислів'ями, їх заучування допоможе дітям краще усвідомити їх особливості: «Як вересніє, то й дощик сіє», «Жовтень горить, листям землю золотить», «Листопад зимі ворота відчиняє».

- Осінній портрет ми з вами, любі друзі, створили. Добре, якщо в нашому музеї буде також і осінній натюрморт. Натюрморт - це зображення різних предметів, речей. В осінньому натюрморті тих речей, що стосуються осінньої природи, погоди. Тож, давайте, спочатку їх пригадаємо, а щоб легше було це робити, згрупуємо їх.

Цю сумісну діяльність можна організувати у два способи. По-перше, розділити дітей на декілька команд, запропонувати кожній команді обрати для себе певну тематичну групу. Потім з багатьох предметних картинок, які вони спочатку розглянуть, назвуть, команди відберуть лише свої. Друга частина сумісної діяльності виявляється в обговоренні результату, представле­ного кожною командою дітей.

Другий спосіб - кожна команда отримує великий аркуш паперу, олівці або фломастери та завдання намалювати на ньому слова певної групи. Спочатку діти обговорюють між собою слова, а потім їх малюють. Якщо діти вміють писати, вони можуть підписати свої малюнки.

Осінній одяг (куртка, плащ, шапка, шарф, рукавиці, светр, комбінезон). Осіннє взуття (гумові чоботи, боти, черевики). Осінні речі (парасолька, накидка). Осінні овочі (капуста, картопля, морква, буряк, цибуля). Осінні фрукти і ягоди (яблука, груші, сливи, дині, кавуни). Осінні явища (дощ, туман, холод, хмари, листопад).

- А тепер спробуємо створити словесний осінній натюрморт. Наприклад, на моєму натюрморті куртка, гумові чобітки, тепла шапочка та парасолька, - це осіннє вбрання для дівчинки. Я б назвала його теплий або дівочий. Спробуйте створити лісовий осінній натюрморт; садовий; овочевий; прогулянковий; святковий; смачний натюрморт; а також щедрий, сумний; запасливий; яскравий тощо. Поміркуйте, з яких елементів ви його будете складати.

Можна запропонувати після цієї лексичної вправи намалювати свій натюрморт та підписати його назву. Дехто з дітей, можливо, самостійно не зможе виконати завдання. Щоб допомогти дитині об'єднати декілька предметів тематично, дорослий може включити її до розгорнутого міркування,

254

255

наприклад: «Ти хочеш скласти прогулянковий натюрморт? Давай поміркуємо. Яка погода трапляється найчастіше восени? То що ж необхідно для прогулянки в осінній день, наприклад, у парку? Якщо йде гуляти дівчинка, як ти вважаєш, що у неї може бути в руках?» (Букет осіннього листя, парасолька, тепла шапочка).

Осінній пейзаж теж хотілося б залишити в нашому музеї. Перш, ніж ви, наші любі друзі, почнете малювати, пропоную відтворити його у своїй уяві. Краще скористатися для цього словом, тобто розповісти, як і що ви збиралися малювати. А ще, уявити красиву картину осінньої природи допоможе лірична поезія Катерини Перелісної. Спробуйте передати кольорами тривогу берізки у холодний вітряний день.

Ой, шумить холодний вітер.

Аж гуде.

Жовте листячко тріпоче

Де-не-де.

А берізка гілочками

Вся тремтить.

- Ой, не рви ти, вітре, коси Хоч на мить!

Другий вірш поетеси зовсім інший за настроєм - лагідно-ніжний. Пейзаж теж має бути повільним, спокійним.

Золота осінь

В парках і садочках

На доріжки й трави

Падають листочки

Буро-золоті.

Де не глянь, навколо

Килим кольористий,

Віти напівголі,

Небо синє чисте.

Метушні немає,

Тиша й прохолода.

Осінь золотая

Тихо-ніжно ходить.

- Можливо, діти, у вас вже є осінні пейзажі, які ви раніше малювали або знайшли в журналах? Тоді залишається вибрати з них найкращий і пояснити всім, чому саме цей пейзаж заслуговує бути експонатом в музеї.

Огляньте нашу художню залу. Тепер тут є осінній портрет, натюрморт, пейзаж. Така краса! Отже, Осінь може не сумувати, що нічого не залишиться на згадку.

256

Частина2. «Де заховалась ти, Осінь, у казках?» (Казкова зала) – У нашому музеї Осінь залишиться не тільки в малюнках,

віршах, розповідях. Якщо уважно придивитися, можна

переконатися, що вона заховалась у наших улюблених казках.

Треба тільки її там розшукати. Давайте разом спробуємо.

Пригадайте казку та, можливо, у згадці про врожай, погоду,

осінні природні явища ви і знайдете осінь.

1. Казка Івана Франка «Ріпка». Пам'ятаєте, як починається казка? Ріпка виросла велика: «Зразу така, як мишка, а потім, як буряк, потім, як кулак, потім, як два, а наприкінці стала така, як дідова голова». Чим були зайняті герої казки, що вони робили? Коли це буває? Тепер здогадалися, де Осінь заховалась? ( Урожай ріпи збирають восени).

2. Українська народна казка «Івасик-Телесик». Пригадайте, в яку біду потрапив Івасик. Так, до відьми в полон. Перехитрив Івасик відьмину дочку Оленку, сховався на яворі. Ось послухайте, я вам зараз нагадаю, як це було: «Побачила відьма хлопчика та почала явора гризти; гризе, гризе та зубами клацає. Бачить Івасик, що непереливки, аж тут, дивиться, летять гуси. Він до них:

Гуси, гуси, лебедята,

Візьміть мене на крилята

Та понесіть до батенька,

А в батенька їсти-пити

І хороше походити.

А вони кажуть: - Нам ніколи, нехай тебе задні візьмуть. -Так і полетіли».

Діти, здогадалися, де Осінь заховалась, про яке осіннє явище згадується в цій казці? (Птахи восени летять у теплі краї).

3. Українська казка «Півник і двоє мишенят». Пам'ятаєте, півник-трудівник знайшов колосок, а потім його обмолотив, а потім відніс зерно до млина та намолов борошна, і .нарешті, пиріжків напік? Ви теж вважаєте, що це відбувалося наприкінці літа та на початку осені? Отже, виходить, що казка ця також осіння.

4. Українська казка «Кривенька качечка». Нагадаю вам, як починалася ця казка: «Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують, а далі дід і каже бабі: - Ходімо, бабо в ліс по грибки! От пішли; бере баба грибки, коли дивиться, у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить». Про які осінні дари згадується в цій казці, здогадалися? Назвіть, які осінні грибки могли збирати в лісі дід та баба.

5. Українська казка «Пан Коцький». Звичайно, ви добре

257

пам'ятаєте історію, як лисичка побралася з котом та назвала його паном Коцьким. Ви легко знайдете Осінь у цій казці, якщо пригадаєте, з яких осінніх дарів приготували звірі котові частування.

Можливо, ви й інші казки пригадаєте, в яких Осінь заховалася? Давайте намалюємо ілюстрації до цих казок, але так, щоб одразу видно було, що казкові події відбувалися восени.

Отже, як бачимо з наведеного прикладу, мовленнєва й образотворча діяльності відбуваються в єдності, утворюють єдину макродіяльність.

У сучасній методиці, на відміну від вимог попередніх часів, процес сприймання й «опрацювання» літературного твору перестав бути лише процесом слухання-говоріння. Позитивний досвід європейської науки і практики було враховано у вітчизняних дошкільних закладах. Відтепер діти застосовують різні способи художніх дій для відбиття своїх естетичних вражень, переживань, фантазій: ілюстрування епізодів твору, створення мальованих моделей, складання книжки-картинки за основними подіями в сюжетній лінії тощо. Ці та інші способи застосування завдань з продуктивної художньої діяльності у процесі сприймання творів, безперечно, збагачують, поглиблюють цей процес, роблять сюжет більш зрозумілим, полегшують його запам'ятовування, відтворення. Проілюструємо сказане записом фрагменту заняття, на якому процес сприймання літературного твору супроводжувався продуктивною художньою діяльністю.

Вихователь починає заняття з розповіді:

- Одного разу маленька дівчинка опинилась одна-однісенька в пустелі. Куди не подивись - тільки пісок і небо над головою. Спочатку дівчинка перелякалась, адже вона була така маленька і беззахисна. «Я зовсім одна! Нікого поруч немає», - бідкувалася вона. Але раптом трапилося таке, що переконало її, - вона не одна... Ви вже здогадалися, діти, що відбулося?

Вихователь дає можливість дітям висловити свої припущення, поступово й невідступно підводить до думки, що хтось - це не обов'язково людина, а пустеля, як і ліс, степ - живі світи, в яких живуть комахи, пташки, звірі. І потрібно навчитися розуміти цей світ, щоб одержати допомогу чи надати її тим, хто цього потребує. Тобто ця розмова може слугувати поштовхом до міркувань про місце людини у світі, до спостережень за, наприклад, життям мурашок, взаєминами папуг, хом'ячків тощо.

- Про живий світ навкруги розповідається й у вірші

Володимира Орлова «Хто в хаті живе?». Послухайте його, спробуйте собі краще уявити, про що йдеться в цій історії: Хтось уголос сказав коло хати:

• Схоже, хата ніким не зайнята. Зникли мешканці, ніби назло. Цілий рік, наче пустка, житло.

• Що ви? - щось зацвірінькнуло в тиші.

• Нісенітниця! - пискнули миші.

• Неподобство! - промовив жучок.

• І зухвалість! - додав павучок.

• Як не соромно? Що за нахаба?! Пробурчала обурена жаба.

• Як у хаті ніхто не гуркоче, Як сваритись і битись не хоче, Як естрада в ночі не реве,

То у хаті ніхто не живе?!

- Ви зрозуміли, чому про таку хатку не можна сказати «незайнята»? Давайте намалюємо хатку, про яку йшлось у вірші. Не забудьте жодного з її мешканців.

Після виконання завдання і розгляду малюнків, їх обговорення, педагог узагальнює:

- Отже, якщо бути уважним і слухати не тільки себе, то навкруги можна помітити живий світ, який може навчити тебе багато чого корисного. Так, наприклад, тварини, птахи ніколи не починають сварку першими. Якщо їм щось не подобається, вони попереджають про це рухами, позою, зміною зовнішності тощо. Наче говорять: «Не чіпай мене, я сердитий! Ти мені не подобаєшся!». А ви як поводитеся, хлоп'ята і дівчатка, коли сердиті або коли вам не хочеться ні з ким розмовляти? Розкажіть нам. Діти розповідають.

У дошкільному закладі використовують й такий метод, як розповідання дітей за своїми ілюстраціями до казки. На занятті з художнього читання чи розповідання вихователь читає оповідання (чи розповідає казку), на занятті з малювання діти «створюють ілюстрації», малюють за змістом знайомого художнього твору, а на занятті з розвитку мовлення розповідають за серією дитячих ілюстрацій.

Діти можуть малювати опорні схеми на заняттях з розвитку мовлення, складати розповіді відповідно до схем і розповідати. Наприклад, «Склади історію на тему і намалюй».'

Мета: Закріпити уявлення дітей про жанрові особливості творів. Вчити складати історію на запропоновану тему, дотримуючись її. Підвести до розуміння того, що кожна

¹ Водолсиа НЯ. Театральна аб«тк*. - Донецьк, 2000.

268

259

розповідь має певну композиційну структуру: початок, середина, закінчення. Розвивати вміння відображати події, про які йдеться в розповіді, у власному малюнку. Матеріал: аркуші паперу, поділені на три частини, кольорові олівці.

Хід заняття. Вихователь пропонує дітям пригадати, чим відрізняється казка від оповідання. Далі нагадує, що в кожній казці, оповіданні є початок, середина, закінчення; пропонує дітям скласти невеличку розповідь за темою «Пригоди зайчика-вуханчика» та намалювати її, використовуючи подану модель.

Доцільними будуть також інтегровані заняття, на яких поєднуються завдання з розвитку мовлення й образотворчої діяльності. Наприклад, інтегроване заняття «Художники».

Мета: Вчити дітей уявляти предмети на основі їх схематичного зображення, домальовувати його, складати розповідь за власним малюнком.¹ Матеріал: аркуш паперу зі схематичним, фрагментарним зображенням предметів (коло, елемент вуха, кут, лінія тощо), кольорові олівці.

Інструкція до виконання: вихователь пропонував дітям розглянути схематичні зображення на аркуші, поміркувати, на що вони схожі й домалювати їх. Після цього вони складали невеличку розповідь за власним малюнком. Наприклад, фрагмент заняття, гра «Художники».

Вихователь: - Один художник вирішив написати картину. Але тільки він починав малювати, як йому хтось заважав. Так і застала його ніч. Художник був у відчаї, адже вже ніч надворі, а картина ще не готова. Так і ліг спати засмучений. Давайте його заспокоїмо й домалюємо картину самі. Спочатку уважно роздивіться, що встиг намалювати художник.

(Діти розглядали картину. Вихователь ставив запитання до кожної з деталей картини).

Вихователь: - Як ви вважаєте, що це може бути? На що чи на кого це схоже?

Сашко: - Це може бути хмаринка.

Олена: - А це - на вушка зайчика.

Катя: - А ось голки колючого їжачка.

Ярослав: - А це може бути кущ.

Сашко: - Я бачу дерево з гілками, а за ним заховалася лисичка, тільки мордочку видно і вуха.

Максим: - Вгорі он сонечко.

Влад: - А це можуть бути квіти.

¹ Водолага Н.В. Театральна абетка. - Донецьк, 2000.

Вихователь: - Давайте візьмемо олівці та домалюємо картину. (Діти домальовують, хто що побачив).

Вихователь: - А тепер давайте складемо розповідь за картиною, що вийшла. Я вам допоможу: почну речення, а ви продовжуватимете. Одного разу на небо вийшло...

Діти: - сонечко.

Вихователь: - На галявині з'явився...

Діти: - Зайчик.

Вихователь: - Він веселився...

Діти: - Співав. Збирав квіти.

Вихователь: - Та не помітив, як...

Діти: - Заблукав.

Вихователь: - А що було далі? Кого зайчик зустрів у лісі? Складіть свою казку про зайчика та інших персонажів цієї картини. Пам'ятайте, що у кожної казки є початок, середина, закінчення.

З дітьми старшого дошкільного віку проводять інтегровані заняття з розділів «Художньо-мовленнєва діяльність», «Образотворче мистецтво», «Розвиток мовлення» і «Українське народознавство» до національних народних свят. Наприклад, «Час Великдень зустрічати».'

Мета: закріпити знання дітей про Великодні святкові дійства; розвивати відчуття ритму, форми, кольору; спонукати творчо використовувати набуті знання; виховувати любов та повагу до традицій українського народу. Словник: Великдень, писанка, паска, яйця, крамар.

Попередня робота: ознайомлення дітей з українськими обрядами під час святкування Великодня; навчання технік розписування писанок (мазки, тички); вивчення віршів, пісень, таночків; підготовка костюмів і оформлення зали; підготовка матеріалів (яйця, фарби, пензлики № 1-3, вода, паска).

Хід заняття.

Вихователь:

- Знову сонце принесло

Весняне тепло.

Під його промінням

Все вже ожило.

Із трави і квітів

Тчуться килими,

Сонечко в садочку

Бавиться з дітьми.

'Ніколаєнко В. Час Великдень зустрічати //Дошкільне виховання. -2004. №4 - С 28-29.

260

261

Виходять двоє дітей, дивляться навкруги. Перша дитина: - Така краса тут загадкова!

Друга дитина:

- Це, друже мій, не випадково, До нас прийшла весняна казка, (до глядачів)

Послухайте її, будь ласка. Діти сідають. У святково прибраній світлиці мама, тато і Даринка. Мама:

• Доброго ранку, донечко, Наше любе сонечко! Даринка:

• Доброго ранку, матінко] Доброго ранку, тату!

Незабаром вже Великдень –

Воскресіння свято?

Тато:

- Скоро, скоро, залишилось Кілька днів чекати. Мама:

- Писанки час малювати, Паски випікати.

Я даю тобі завдання, Доню-помічнице:

Візьми яйця в курнику,

Борошно - в крамниці.

Тато:

• У корови попроси Молочка смачного, У колоді набери

Меду запашного.

Мама:

• Будем паску випікати, Писаночки малювати.

Всі йдуть за лаштунки. Ведуча:

- Йде Даринка, поспішає, Нині справ багато має, Бо ж готується до свята, Щоб Великдень зустрічати.

Виходять Даринка і Корова. Даринка:

- Добрий день до Вас, Корово. Скоро буде свято.

Тато й мама наказали Молока прохати. Корова:

- Дам Даринці молока, Як його не дати. Малювати писанки Будеш ти до свята? Даринка:

• Так, звичайно, розмалюю Писанку чудову. Корова:

• Намалюй тоді, будь ласка, На яйці корову. Даринка:

• Добре, пані, намалюю, Ви ж така вродлива.

Без худоби нам, селянам, Просто неможливо.

Бере молоко, дякує. Всі йдуть за лаштунки. Ведуча:

- Йде Даринка, поспішає, Нині справ багато має, Бо ж готується до свята, Щоб Великдень зустрічати.

Виходять Півник, Курка та курчата. Виконують українську народну пісню «Глибока криниця». Виходить Даринка. Даринка:

- Добрий день, шановне панство, Незабаром свято!

Тато й мама наказали В вас яєць прохати. Півник:

• Дам Даринці я яєць, Як же їх не дати. Малювати писанки Будеш ти до свята? Даринка:

• Ну аякже! Писанки Все село малює. Курка:

263

• Намалюй тоді, Даринко,

Цих курчат манюніх.

Даринка:

• Так, гаразд, я намалюю Пухнастих і милих,

Бо без птиці на подвір'ї Просто неможливо.

Бере яйця, дякує. Всі йдуть за лаштунки. Ведуча:

- Йде Даринка, поспішає, Нині справ багато має, Бо ж готується до свята, Щоб Великдень зустрічати. А у лузі, де колоди, Бджілки водять хороводи.

Бджілки виконують довільний танок. Виходить Даринка. Бджола:

• Добрий день тобі, Даринко, Йдеш далеко з хати? Даринка:

• Мама й тато наказали У вас меду взяти. Бджола:

• Меду ми тобі дамо, Як його не дати, Малювати писанки Будеш ти до свята? Даринка:

• Так, малює писанки Кожна господинька. Бджола:

• Якщо так, веселих бджіл Намалюй, Даринко. Даринка:

• Добре, пані, намалюю Бджілочок і квіти,

Бо малюють залюбки Писанки всі діти.

Йдуть за лаштунки.

Виходять Даринка та Крамар.

Крамар:

- Добрий день, Даринко]

Хочеш щось купити? Даринка:

- Дайте борошна, будь ласка, Тісто замісити.

Крамар:

• Дам я борошна тобі, Як його не дати. Малювати писанки Будеш ти до свята? Даринка:

• Буду, пане, це ж одна Із давніх традицій.

• Крамар:

Намалюй тоді, Даринко, Колосок пшениці. Даринка:

- Ой, чудово розпишу я Писанку святкову, Намалюю бджіл, курчаток, Колосок, корову.

Йдуть за лаштунки. Виходять мама, тато, Даринка. Даринка:

• Ось, матусю, я принесла Все, що ви просили. Поспішала я додому Скільки мала сили. Мама:

• От спасибі тобі, доню, Все зробила вчасно. Тато:

• Буде в нас і добра паска, Й писанки прекрасні. Даринка:

• Гей-но, хлопці та дівчата, Йдіть нам помагати.

Даринка та діти-глядачі підходять до столу, на якому заздалегідь наготовані вода, фарби, пензлики, яйця на підставочках. Діти розмальовують яйця, співають пісню «Писанка»'.

Вихователь стежить за роботою дітей, у разі потреби допомагає їм.

Після закінчення малювання писанок кожен показує свою

265

іншим, розказує, що на ній зображено, пояснює свій вибір. На сцену повертаються мама й тато Мама (виносить паску):

• Ось і пасочка поспіла, Добра, пишна, всім на диво. Тато:

• Дітки, друзів пригощайте, З Великоднем їх вітайте!

Діти підходять до гостей, пригощають паскою, дарують писанки. Виконують пісню «Хай у вас, і в нас все буде гаразд».

Отже, образотворчо-мовленнєва діяльність - це різновид художньо-мовленнєвої діяльності. Відтак, слід пам'ятати, що на кожному занятті з образотворчої діяльності вихователь повинен обов'язково визначити, крім образотворчих, мовленнєві завдання, а саме: збагачення словника, розвиток образного, зв'язного мовлення, використання прислів'їв, приказок, загадок, віршів.

У результаті занурення дітей в активну мовленнєву діяльність на заняттях з образотворчого мистецтва у дітей формується образотворчо-мовленнєва компетенція як кінцевий результат навчання.

Образотворчо-мовленнєва компетенція - це результат художньо-творчої діяльності дитини, в якій мовлення планує, спрямовує, супроводжує, регулює й оцінює процес і продукт образотворення, яке, у свою чергу, збагачує й увиразнює, надає образності мовленню дитини.

Якісний рівень образотворчо-мовленнєвої компетенції дитини, зумовлений, з одного боку, рівнем її знань і уявлень щодо способів образотворення та рівнем сформованих образотворчих умінь і навичок, а з іншого,- особистісними якостями, що знаходять самовиявлення в її зображувальній творчості.

5. Назвіть засоби художньої виразності в літературі та образотворчому мистецтві.

*6. Розкрийте роль продуктивної художньої діяльності на літературних заняттях.

9. Охарактеризуйте матеріал для художньої творчості, що застосовується на літературних заняттях.

Методичний коментар. Для заліку обов'язково вміти відповісти на 3 завдання з позначкою * та 2 завдання за вибором студента. Максимальна кількість балів - 8.

Практичні завдання

*1. Підібрати 4-5 тем для інтегрованих занять з дошкільниками.

2. Придумати сюжет з варіантами образотворчих завдань для колективної роботи з дітьми молодшої групи.

3. Скласти художній та діловий описи на тему «Красуня Зима».

*4. Розробити мальовану модель за змістом казок «Зайчикова хатка», «Пан Коцький».

*6. Визначити не менше 5 варіантів художньо-образотворчих завдань за змістом казки «Котик і півник».

Методичний коментар. Обов'язковим для заліку за поданим розділом є 3 завдання з позначкою * та одне завдання за вибором студента. Максимальна кількість балів - 5.

Питання для контролю

*1. Назвіть види інтегрованих занять з пріоритетом мовленнєвих завдань.

2. Назвіть види інтегрованих занять з пріоритетом образо­творчих завдань.

*3. Охарактеризуйте варіанти мовленнєвих завдань, що застосовують в процесі образотворчої діяльності.

4. Розкрийте суть методу «художній коментар», визначіть його позитивні й негативні риси.

266