11.5.5 Документація для збору первинної інформації

Для забезпечення повноти вихідних даних з надійності первинна документація про відмову у відповідності з існуючою нормативно-технічною документацією повинна мати такі інформаційні ознаки:

• дату виникнення відмови або пошкодження;

• загальне напрацювання виробу з початку його експлуатації до моменту встановлення відмови;

• зовнішні ознаки і характер проявлення відмови або несправності;

• умови експлуатації і вид роботи, при якій була виявлена відмова;

• рівень функціональної структури системи (канал, насосна станція тощо), на якій прийняті або можуть бути прийняті заходи з усунення несправності;

• спосіб усунення несправностей;

• прийняті або рекомендовані заходи з попередження виникнення відмов або несправностей.

Збір первинної інформації з надійності проводиться інженерним персоналом, який обслуговує систему з участю чергового персоналу, а при дослідній чи підконтрольній експлуатації – представниками служби надійності. Основними видами форм документів для збору первинної інформації є журнали, формуляри, картки.

Журнали призначені для фіксації інформації з надійності об’єкта в цілому. Наявність журналів бажана при великій кількості об’єктів. Компактність та загальна методологічна основа при збиранні інформації є її характеристикою.

Формуляри – листи, книги в які вносяться відомості про стан і експлуатацію споруди, механізму тощо. Формуляри ведуться на кожний окремий пристрій. Формуляри містять всю інформацію про роботу об’єкта з моменту його введення в експлуатацію.

Картка заповнюється при кожній відмові. Картка є найбільш оперативною формою інформації. Така інформація може збиратися і оброблятися автоматизовано на табуляторах чи обчислювальних машинах.

Контрольні запитання:

1. Задачі випробувань з надійності.

2. Класифікація випробувань з надійності.

3. Як змінюється об’єм інформації про надійність системи в залежності від етапів її створення

4. Які є види експлуатаційних спостереження та яке їх призначення?

5. Для чого здійснюється планування експлуатаційних спостережень та які є типові плани спостережень?

6. Які вимоги з надійності до первинної інформації?

7. Яка документація використовується для збирання первинної інформації?

12. Аналіз надійності

12.1. Основні положення аналізу надійності

Аналіз надійності – систематизоване дослідження з метою визначення впливу на надійність об’єкта особливостей конструкції, технологічних процесів виробництва, умов експлуатації, технічного обслуговування та ремонту, несправностей, а також визначення досягнутого рівня надійності при виконанні запланованих заходів щодо забезпечення і підвищення надійності та оцінки ефективності цих заходів.

Мета аналізу надійності:

• перевірка здійснимості вимог і (або) оцінки імовірності досягнення потрібного рівня надійності складових частин та об’єкта в цілому;

• перевірка ефективності запропонованих (реалізованих) заходів щодо доопрацювання конструкції, технологій виготовлення, стратегій технічного обслуговування та ремонту для підвищення надійності;

• прогнозування надійності та вибору раціональних шляхів забезпечення чи підвищення надійності.

Методи аналізу надійності використовуються для прогнозування безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності, збереженості, готовності та заходів щодо забезпечення безпеки об’єкта, а також для порівняння наслідків прогнозування із заданими вимогами.

Завдання аналізу надійності та його обсяг залежать від стадії життєвого циклу об’єкта, глибини відпрацювання об’єкта на надійність, наслідків відмов і граничних станів об’єкта та інших чинників.

Аналіз надійності проводять на етапах розробки технічного завдання, ескізного та технічного проектів, виробництва на різних рівнях розукрупнення об’єкта.

Комплекс заходів з аналізу надійності ґрунтується за ДСТУ ISO 9001 на принципах, що регламентують якість об’єктів:

• вимоги споживача (замовника) щодо надійності замовлених об’єктів обов’язкові для розробника (виробника);

• у серійне виробництво повинні впроваджуватися об’єкти, показники надійності яких підтверджені;

• імовірність настання критичних відмов не повинна перевищувати гранично допустимого рівня протягом усього терміну експлуатації;

• основний обсяг роботи щодо аналізу надійності повинен проводитися на стадії науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

Основні підходи до аналізу надійності об’єктів такі:

• аналіз надійності за результатами заходів і способів щодо забезпечення надійності на станах проектування, виробництва та експлуатації відповідно до програми забезпечення надійності (ПЗН);

• кількісні методи аналізу надійності об’єкта, які ґрунтуються на аналізі умов експлуатації, причин і механізмів відмов, показників надійності елементів, стратегії технічного обслуговування та ремонту тощо. Кількісні методи аналізу надійності дають змогу визначити кількісні показники надійності та встановити можливість дотримання вимог щодо рівня надійності, виконати порівняльний аналіз надійності варіантів конструкції, прогнозувати і оптимізувати надійність з урахуванням встановлених вимог, стратегій технічного обслуговування та ремонту, вжитих заходів щодо підвищення надійності.