8.2. Співставність альтернативних варіантів управлінських рішень.

Одною із умов підвищення якості і ефективності управлінського рішення є звбезпеченнябагатоваріантності рішень, тобто необхідно пропрацювати не менше трьох організаційно-технічних варіантів виконання однієї і тої ж функції для досягнення мети.

Альтернативні варіанти управлінських рішень повинні приводитися в співставний вид по наступних факторах:

· фактор часу;

· фактор якості об’єкту;

· фактор масштабу (об’єму) виробництва товару;

· рівень освоєності товару в виробництві;

· метод отримання інформації для прийняття управлінського рішення;

· умови застосування (експлуатації) товару;

· фактор інфляції;

· фактор ризику і невизначеності.

Співставність альтернативних варіантів по перелічених восьми факторах забезпечується, як правило, при обгрунтуванні технічних, організаційних або економічних заходів. В кожному конкретному випадку альтернативні варіанти управлінського рішення можуть відрізнятися не по всіх факторах. Задача спеціаліста, менеджера або особи, яка приймає рішення, полягає в проведенні комплексного аналізу конкретних ситуацій з метою забезпечення співставності по максимальній кількості факторів.

Основні правила забезпечення співставності альтернативних варіантів управлінського рішення:

1. кількість альтернативних варіантів повинно бути не менше трьох;

2. в якості базового варіанту рішення повинен прийматися найбільш новий по часу варіант. Інші альтернативні варіанти приводяться до базового за допомогою коректуючих коефіцієнтів;

3. формування альтернативних варіантів повинно здійснюватися на основі умов забезпечення високої якості і ефективності управлінського рішення;

4. для скорочення часу, підвищення якості рішення і зниження затрат рекомендується ширше застосовувати методи кодування і сучасні технічні засоби інформаційного забезпечення процесу прийняття рішення.

8.3. Врахування фактору часу

Забезпечення співставності альтернативних варіантів по фактору часу здійснюється виходячи із посилання, що “сьогоднішня гривня дорожча завтрашньої”.

(Володіючи в даний момент, наприклад, 100 грн. і поклавши їх в банк на депозит, через рік вкладчик буде мати при процентній ставці, рівній 10% річних, 110 грн., через два роки – 121, через три – 131,1 і т.д.)

Для врахування фактору часу минулі затрати виробництва приводяться до майбутнього року пуску об’єкту в експлуатацію (або до року реалізації заходу, до розрахункового року) за допомогою множення номінальних минулих затрат (З_н) на коефіцієнт накопичення (К_н), який визначається за формулою:

, (8.1)

де а – ставка накопичення, долі одиниці; t – число років між роком здійснення інвестиції і роком пуску об’єкту в експлуатацію (роком реалізації заходу, розрахунковим роком).

Приведені до майбутнього періоду текучі затрати розраховуються за формулою:

. (8.2)

Приведені до текучого періоду майбутні затрати ( ) визначаються за формулою: