5.4 Елементи економічної безпеки регіонів

Основними елементами, що забезпечують економічну безпеку регіонів, є:

1) правова база, що регламентує права й обов'язки територіальних суб'єктів господарювання і керівників регіонів, а також забезпечує прийняття однозначних рішень при виникненні конфліктних ситуацій між "центром" і регіонами;

2) ресурсний і виробничий потенціал;

3) підготовлені кадри менеджерів на всіх рівнях управління;

4) самостійна регіональна бюджетно-фінансова політика;

5) регіональні програми розвитку економіки.

Економічної безпеки регіонів загрожують правова нерозв'язаність багатьох питань, неврегульованість взаємин регіонів з центральними органами виконавчої влади, відсутність пріоритетів їхнього соціально-економічного розвитку, руйнування науково-технічного потенціалу, нерозуміння необхідності створення діючої системи охорони навколишнього середовища, високий рівень  розвитку тіньової економіки, рістекономічної злочинності, низька професійна компетентність управлінських кадрів.

Існуючий низький рівень економічної безпеки регіонів багато в чому обумовлений тим, що розміщення продуктивних сил, рівень економічного потенціалу регіонів у роки радянської влади визначалися не національними інтересами України, а щохвилинними потребами колишнього СРСР, наслідки чого дотеперпозначаються на економіці нашої країни.

Розроблена Міністерством економіки України концепція регіональної політики передбачає надання регіонам більшої економічної самостійності, чітке розмежування повноважень, проведення обґрунтованої бюджетної політики, сприяння регіонам у створенні вільних економічних зон, оптимальному розміщенніпродуктивних сил. Для досягнення справжньої економічної безпеки регіонів необхідна реалізація комплексних регіональних програм їхнього розвитку з урахуванням економічної безпеки держави.

Законодавство України передбачає обов'язковість дотримання екологічних норм і вимог керівниками підприємств усіх форм власності.

Гострота сучасних екологічних проблем в Україні обумовлена підвищеним антропогенним навантаженням на природне середовище унаслідок впливу на неї "брудних" промислових об'єктів металургійної, мінерально-сировинної, паливно-енергетичної і хімічної промисловості. Виникнення екологічних криз є наслідком ігнорування природоохоронних проблем, створення виробничих потужностей без обліку потенціальних екологічних змін, не підчинення промисловими підприємствами природоохоронного законодавства і відсутності ефективних економічних важелів впливу на керівників підприємств, що забруднюють навколишне природне середовище.

Поява екологічних кризових ситуацій обумовлена збільшенням кількості технологічних аварій через старіння устаткування і технологій; низьким рівнем екологічної грамотності керівників підприємств, виконавців і населення в цілому;  відсутністю ефективної системи державного контролю за навколишнім середовищем.

У зв'язку з техногенними аваріями і катастрофами тільки в 1967— 1984 р. у світі було евакуйовано більш 1 млн. чол. Внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС у 1986 р. у більшому чи меншому ступені постраждало кілька мільйонів жителів України, Білорусії і Російській Федерації.

На відміну від стихійних лих, що не підконтрольні людині, причини техногенних катастроф, що викликають екологічні кризи, у принципі можна передбачити.

Екологічна безпека — складова глобальної, національної і регіональної безпеки. Категорія екологічної безпеки складається з понять безпеки для людини і безпеки для навколишньої природного середовища. Поняття "екологічна безпека" складається з визначення поняття "екологія" — це "розділ біології, що вивчає закономірності взаємин організмів з навколишнім середовищем, а також організацію і функціонуваннязверхорганізованих систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери)" [18, с. 522 Українська радянська енциклопедія]. Поняття "екологічна безпека" трактується як "стан, при якому ніщо кому- чи чому-небудь не загрожує" [16, с. 19 Короткий тлумачний словник української мови. Укладач Д.Г. Гринчишин].

Способи забезпечення екологічної безпеки:

•   техногенно - екологічна безпека;

•   соціоекологична безпека;

•   природна безпека;

•   економіко-екологічна безпека.

Приведемо найбільш характерні критерії надзвичайних екологічних ситуацій.

1. Тимчасові:

•   зовнішня несподіванка, раптовість виникнення;

•   швидкий розвиток подій з моменту виникнення надзвичайної ситуації.

2. Соціально-екологічні:

•   людські жертви, епідемії, мутагенез у людей і тварин;

•   епізоотії, масовий падіж тварин;

•   виключення з користування значної частини природних ресурсів і сільськогосподарських угідь.

3. Соціально-психологічні:

•   стресовий стан (страх, депресія, фобії, паніка і т.п.);

•   зниження психологічної стійкості населення в післякризовий період.

4. Соціально-політичні:

•   гостроконфліктність і вибухонебезпечність;

•   посилення зовнішньополітичної напруженості;

•   негативний внутрішньополітичний резонанс;

•   посилення міжнародної напруженості, негативний міжнародний резонанс.

5. Економічні і техніко-економічні:

•   значні економічні втрати в грошовому і натуральному вираженні;

•   вихід з ладу інженерних систем і споруджень, а також необхідність значних матеріальних витрат на їхнє відновлення, створення спеціальних (страхових) фондів;

•   необхідність застосування великої кількості спеціальної, якісно нової техніки для ліквідації наслідків аварій і попередження їх у майбутньому.

6. Організаційно-управлінські:

•   невизначеність ситуації, складність прийняття управлінських рішень і прогнозування розвитку подій;

•   необхідність залучення великої кількості фахівців, консультантів, різних антикризових організацій;

•   необхідність масштабних евакуаційних і рятувальних робіт.

7. Специфічні (мультиплікативні):

•   багато- і різнопорядкові наслідки;

•   ланцюговий характер наслідків (наприклад, руйнування об'єкта унаслідок вибуху, вихід з ладубудинків, споруджень, інженерних комунікацій через пожежу і т.д.).