2.1. Задоволеність працею як чинник емоційного вигорання

Питання задоволеності робочих своєю працею привернули увагу вже у 30-х роках ХХ століття. І хоча у попередні півстоліття опубліковано достатньо статей різноманітних її аспектам, тим щонайменше, цю проблему вважають і сьогодні далекою від свого теоретичного осмислення і більше практичного розв'язання. Об'єктом дослідження стають дедалі нові питання, потребують як теоретичного, і емпіричного аналізу [41].

Дослідники пояснюють це тим, що таку форму життєдіяльності, як робота займає в людини 1/3 часу, протягом якого він перебуває у активному стані, немає і інший сфери діяльності, що б порівняти з нею за тимчасовими затратами [32; 34].

Справді, питання ставлення до праці, задоволеності працею останніми роками стали предметом дослідження учених у багатьох країнах. На думку, це пов'язано з тим, що сучасний виробництво визначається як речовими чинниками, а й різко зрослими впливом і роллю людського [16].

Проблема задоволеності працею давно привертає увагу багатьох учених, як в нашій країні, так і за кордоном. Слід сказати, що лише історична першість до вивчення проблеми задоволеності і чинників, визначальних її рівень, належить західним ученим. Першими розглядаючи цю проблему, актуальність якої особливо висока в суспільствах із розвиненою ринковою економікою, вони заклали основи її вивчення. Вагомий внесок у вивчення задоволеності працею, ставлення до праці, мотивації праці внесли такі вчені як Ф. Тейлор, А. Файоль, Р. Форд, А. Маслоу, Д. Мак-Грегор, Д. Мак-Клелланд, Ф. Херцберг, Л. Портер, У.Врум, Р.Хьюзман, Дж.Хатфилд, У.Э. Демінг, Б.Ф. Скиннер та інших [41].

Ці вчені створювали різні теорії та моделі мотивації і задоволеності працею, виробляли практичні рекомендації щодо застосування своїх теорій, частина із яких розглянуті далі.

Вдоволення професійною діяльністю визначається співвідношенням рівня прагнень, характером мотивів і реального успіху професійної діяльності [41]. Більшість зарубіжних дослідників (Р. Якобс, T. Соломон, Ж.Д. Шерідан, Дж.Слонім, і вітчизняних (Н.В.Кузьміна, А.А.Реан, Н.Б.Стамбулова, вважають, що між цими компонентами існує взаємозв'язок).

Причому ряд авторів (Н.Л. Волошинов, К.М. Гуревич, Н.В.Журин, В.А.Прокоф'єва, Р. Якобс, T. Соломон, Ж.Д. Шерідан, Ж.Слодин, Дж. Ванойс, вважають, що задоволеність професійною діяльністю позитивно впливає на її здійснення, що вони називають результативністю.

Інші дослідники (Н.В.Кузьміна, О.Н.Батьківщина, Я.В.Рейковский, Е.А.Пир'єв, А.В.Тайсаева, Є.Лауер, Л. Портер, Д. Шваб, Е. Локк стверджують, що високі досягнення у діяльності є джерелом задоволення, особливо якщо вони підкріплюються зовнішніми винагородами (заробітна плата).

Можна виокремити такі елементи чи показники задоволеності роботою [41]:

• утримання і характер роботи (її інтенсивність, значимість, результати);

• умови роботи;

• оплата праці, матеріальна винагорода;

• ступінь престижності роботи;

• керівництво (стиль управління, оцінка праці, моральне стимулювання, система добору, і розподіл кадрів);

• кар'єра й розвиток особистості, перспективи підвищення розряду, кваліфікації, і т. п.;

• оточення, психологічний клімат у колективі.

Задоволеність працею має різні форми, що наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1