2.3. Факторна модель емоційного вигорання педагогів
На сучасному етапі розвитку суспільства особливо актуальною є проблема емоційного вигорання вчителів. Це викликає необхідність розглянути приховані механізми професійної діяльності, що здатні призвести до того, що професіонали перестають справлятися зі своїми обов'язками, втрачають творчий настрій щодо предмету й продукту своєї праці. Існує достатньо велика кількість досліджень даної проблеми, проте інтегрованої, узагальненої, загальновизнаної моделі емоційного вигорання, підкріпленої систематичними науковими дослідженнями, дотепер не створено.
Аналіз вітчизняних та зарубіжних літературних джерел дозволив виділити три невід'ємні атрибути цього явища. По-перше, емоційне вигорання – захисна реакція на стресовий вплив. Зарубіжні дослідники характеризують його як психологічний стан здорових людей, які знаходяться в емоційно напруженій атмосфері при виконанні власних професійних обов’язків. По-друге, емоційне вигорання виникає в умовах інтенсивного спілкування. Воно виявляється як комунікативна втомленість, неможливість співпереживати. По-третє, вигорання характерне для соціальних професій, де суб'єкт діяльності постійно виявляється залученим у проблеми партнера, який відчуває емоційне неблагополуччя.
Симптоми емоційного вигорання вказують на риси тривалого стресу та психічного перевантаження, що призводять до повної дезінтеграції різних психічних сфер і, перш за все, емоційної. Емоційне вигорання має безпосередній зв'язок із психологічним стресом, а саме, виступає відповідною реакцією на тривалі стреси міжособистісних комунікацій.
Г. Сельє виділив три стадії стресу: тривога, резистентність (опір) та виснаження. При емоційному вигоранні виявляються ті ж самі стадії. Протягом першої стадії напругу створюють хронічна психоемоційна атмосфера, обстановка, що дестабілізує; підвищена відповідальність, складний контингент. Нервова напруга є передвісником та запускаючим механізмом у формуванні емоційного вигорання. Стадія резистентності характеризується тим, що індивід намагається захистити себе від неприємних вражень, прагне до психологічного комфорту, намагається знизити тиск зовнішніх обставин за допомогою засобів, що є в його розпорядженні. На стадії виснаження відбувається зниження психічних ресурсів, емоційного тонусу внаслідок того, що виявлений опір був неефективним. Емоційний захист у формі вигорання стає невід'ємним атрибутом особистості.
Особливою групою ризику з точки зору виникнення емоційного вигорання є вчителі. Вчителі – саме та категорія професіоналів, яка найбільш схильна до вигорання внаслідок специфіки професійної діяльності. До основних чинників, що обумовлюють вигорання педагогів, належать: щоденне психічне перевантаження, самовіддана допомога, висока відповідальність за учнів, дисбаланс між інтелектуально-енергетичними витратами та морально-матеріальною винагородою, рольові конфлікти. Крім того, низька оплата праці з відносно низьким соціальним статусом вчителя також сприяють емоційному вигоранню.
Вченими було виявлено безліч чинників емоційного вигорання. В.Е.Орел поділяє їх на дві великі групи: індивідуальні та організаційні чинники. До групи організаційних чинників належать умови матеріального середовища, зміст роботи і соціально-психологічні умови діяльності. Дослідником особливий наголос у вивченні умов праці як чинників емоційного вигорання був зроблений на тимчасових параметрах діяльності та об'ємі роботи вчителів. Було доведено, що підвищене навантаження у професійній діяльності, наднормова праця, висока тривалість робочого дня, недостатня винагорода, грошова чи моральна, або її відсутність сприяють виникненню вигорання. Як наслідок, підвищується нервова напруга, що призводить до фрустрації, тривожності, емоційного спустошення як передумов психічних захворювань та емоційного вигорання.
Зміст праці вчителів як група чинників включає кількісні та якісні аспекти роботи з учнями: їхню кількість, ступінь глибини комунікаційного контакту. Велика кількість учнів у класі може призвести до недоліку елементарного контролю, що сприятиме вигоранню. Також педагогам часто доводиться мати справу з дітьми із соціально-неблагополучних сімей. Будь-яка критична ситуація з учнями, незалежно від її специфіки, негативно впливає на вчителів і може також стати чинником вигорання.
Аналіз взаємодії між соціально-психологічними відносинами педагогів до об'єкту їхньої праці можна провести у двох напрямах: позиції працівників по відношенню до учнів та особливостей поведінки самих учнів. Існує взаємозв'язок між цією характеристикою і вигоранням. Ця залежність може бути зумовлена специфікою самої діяльності. Так вчителі, що характеризуються наявністю опікаючої стратегії у взаємостосунках з учнями, а також ті, що не використовують репресивну й ситуативну тактики, демонструють високий рівень вигорання. З іншого боку, атмосфера у колективі учнів та їх відношення до вчителя й навчального процесу можуть провокувати виникнення вигорання у педагогів.
Що стосується індивідуальних чинників, то до цієї групи входять соціально-демографічні та особистісні особливості. В.Е. Орел відзначає, що з усіх соціально-демографічних характеристик найтісніший зв'язок з вигоранням мають вік та стаж. Причина спаду професійної діяльності вчителя зрілого віку, за Ю.Л.Львовим, є педагогічний криз. Причини цього кризу полягають: у прагненні педагога використовувати нові досягнення науки і неможливості їх реалізувати у короткі терміни; відсутності віддачі учнів; невідповідності очікуваного результату та фактичного; виникненні шаблонів у роботі, в усвідомленні того, що потрібно змінити ситуацію, що склалася, але як її міняти вчителеві невідомо; можливості ізоляції вчителя у педагогічному колективі, коли його інновації не підтримуються колегами.
Педагоги, які пред'являють дуже високі вимоги до себе, мають ризик «вигоріти». В їхньому уявлені справжній вчитель – це зразок професійної невразливості та досконалості. Вони асоціюють свою працю з особливим призначенням, місією, тому у педагогів зникає межа між роботою та приватним життям.
Підводячи підсумки, слід відзначити, що виходячи з реалій сучасного життя, проблема емоційного вигорання вчителів вимагає подальшого розгляду та проведення експериментальних досліджень.
Зрозуміло, що певні особистісні характеристики можна назвати факторами ризику в плані появи емоційного вигорання [7; 9].
Найважливішим фактором можна назвати зниження почуття власної гідності. Тому для цих людей стресогенним є ситуації соціального порівняння. Зовні це проявляється як незадоволення своїм статусом, погано приховане роздратування (аж до заздрості) на адресу людей, соціально більш успішних. Їх досягнення трактуються як випадкові, рівно як і власна неможливість зрівнятися з ними. Після того, як факт існування емоційного вигорання став загальновизнаним, виникло питання про причини його виникнення і чинники сприяючих його розвитку або гальмуванню. Станом емоційного вигорання зазвичай відповідають почуття, думки, дії [5].
Традиційно чинники групувалися в два великі блоки: зовнішні, до яких відносяться особливості професійної діяльності і внутрішні - індивідуальні характеристики особи [7].
Т.В. Решетова виділяє такі чинники, які впливають на емоційне вигорання:
- не емоційність або невміння спілкуватися;
- алекситимія у всіх проявах (неможливість висловити словами свої відчуття), завжди пов'язано з тривогою;
- трудоголізм, коли відбувається камуфляж якої-небудь проблеми роботою (трудоголік найчастіше прикриває темпом свою професійну неспроможність);
- люди без ресурсів (соціальні зв'язки, родинні зв'язки, кохання, професійна спроможність, економічна стабільність, мета, здоров'я і так далі). Розглянемо також класифікацію В.В. Бойко, який виділяє ряд зовнішніх і внутрішніх передумов, що провокують емоційне вигорання [6].
Група організаційних (зовнішніх) чинників, до яких відносяться умови матеріального середовища, зміст роботи і соціально-психологічні умови діяльності, є найбільш показовою в області досліджень вигорання. Не випадково в деяких роботах підкреслюється домінуюча роль цих чинників у виникненні вигорання. Розглянемо їх:
- хронічна напружена психоемоційна діяльність;
- дестабілізуюча організація діяльності;
- підвищена відповідальність за виконувані функції і операції;
- неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності: ;
- психологічно важкий контингент, з яким має справу професіонал у сфері спілкування [7].
До внутрішніх чинників, обумовлюючи емоційне вигорання, в своїй статті «Енергія емоцій в спілкуванні: погляд на себе і на інших», В.В.Бойко відносить наступні чинники [5; 6]:
- схильність до емоційної ригідності;
- інтенсивна інтеріоризація (сприйняття і переживання) обставин професійної діяльності;
- слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності;
- етичні дефекти і дезорієнтація особи [5; 6].
Дуже детально освітлює симптоми всіх трьох фаз В.В. Бойко в своїй статті «Енергія емоцій в спілкуванні: погляд на себе і на інших», розглянемо їх [5].
Отже, факторами, що ініціюють виникнення синдрому емоційного вигоряння, є особливості професійної діяльності й індивідуальні характеристики самих професіоналів. Частіше ці фактори називають організаційними й індивідуальними.
Група організаційних факторів містить у собі умови роботи й матеріального середовища, соціально-психологічні умови діяльності професіонала. Група індивідуальних факторів містить у собі соціально-демографічні характеристики й особистісні особливості професіонала. У загальному життєвому циклі людини виділяються окремі вікові цикли, під час яких виникають якісні зміни в життєдіяльності людини. Вік 28-34, 40-45, 50-55 років є самим значимим в житті людини. Особливо важливий вік від 40 до 45 років, який можна назвати «віком попередніх підсумків життя». Кризи четвертого й п'ятого десятиліть характеризуються втратою новизни, зниженням рівня професіоналізму, зниженням самооцінки у зв'язку з переживанням вичерпаності своїх можливостей, спостерігається збідніння особистості в результаті припинення систематичної освітньої діяльності (Л.І.Анциферова). Причиною спаду професійної активності педагогів від 30 до 40 років може служити криза середини життя. Людина в перший раз аналізує минуле, оцінює минуле, обмірковує свої досягнення, підводить деякі підсумки.
За Орел В.В.:
Зниження почуття власної гідності
Решетова Т.В.:
Індивідуальні (Внутрішні):
Соціально- демографічні та особистісні особливості: вік, стаж;
Високі вимоги до себе;
- не емоційність або невміння спілкуватися;
- алекситимія у всіх проявах (неможливість висловити словами свої відчуття), завжди пов'язано з тривогою;
- трудоголізм, коли відбувається камуфляж якої-небудь проблеми роботою (трудоголік найчастіше прикриває темпом свою професійну неспроможність);
- люди без ресурсів (соціальні зв'язки, родинні зв'язки, кохання, професійна спроможність, економічна стабільність, мета, здоров'я і так далі).
думки
почуття
дії
Емоційне вигорання
Захисна реакція на стресовий вплив
S S комунікативність
Інтенсивне спілкування
Організаційні (Зовнішні):
Умови матеріального середовища;
Зміст роботи (кількісні та якісні аспекти);
Соціально-психологічні умови діяльності
Бойко В.В.:
Зовнішні:
- хронічна напружена психоемоційна діяльність;
- дестабілізуюча організація діяльності;
- підвищена відповідальність за виконувані функції і операції;
- неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності:
- психологічно важкий контингент, з яким має справу професіонал у сфері спілкування
Внутрішні:
- схильність до емоційної ригідності;
- інтенсивна інтеріоризація (сприйняття і переживання) обставин професійної діяльності;
- слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності;
- етичні дефекти і дезорієнтація особи
Рис. 2.1. Факторна модель емоційного вигоряння педагогів
РОЗДІЛ 3
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ ЯК ЧИННИКА ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВЧИТЕЛІВ ЗОШ