3.1. Організація та методики дослідження

Для дослідження емоційного вигорання нами була обрана методика «Діагностика емоційного вигорання» В.В. Бойко, яка надає докладну картину синдрому емоційного вигорання, з її допомогою можна діагностувати симптоми емоційного вигорання, рівень сформованості та фази розвитку синдрому емоційного вигорання (напруга, резистенції, виснаження) [6; 38].

Дана методика призначена для вимірювання рівня прояву емоційного вигорання. Методика складається з опитувального листа, що включає в себе 84 судження. Інтерпретація результатів проводиться за трьома фазами, що включає в себе по 4 симптоми.

В. Бойко дає наступне визначення емоційного вигорання: «Емоційне вигорання – це механізм психологічного захисту, вироблений особистістю, який має форму повного чи часткового виключення емоцій у відповідь на окремі психотравмуючі впливи. Емоційне вигорання є надбаним стереотипом емоційної, частіше професійної поведінки. Вигорання є частково функціональним стереотипом, оскільки дає змогу людині дозувати та економно витрачати енергетичні ресурси. Водночас можуть виникнути його дисфункційні наслідки, коли вигорання спричиняє негативний вплив на професійну діяльність та стосунки з партнерами. Бойко розглядає емоційне вигорання як професійну деформацію особистості, яка виникає під впливом низки чинників – зовнішніх та внутрішніх» [6, с.87].

Також існує методика діагностики психологічного клімату групи Л.Н. Лутошкіна. Дана методика використовується для дослідження відносин у групі. Зокрема, як кожен студент ставиться до свого колективу.

Використовуючи схему, слід прочитати спочатку речення зліва, а тоді – справа і після цього знаком «+» відмітити в середній частині листа ту оцінку, яка найбільше відповідає істині. При цьому треба мати на увазі, що оцінки означають:

• 3 – якість, вказане зліва, проявляється в колективі завжди;

• 2 – якість проявляється в більшості випадків;

1 – якість проявляється досить часто;

0 – ні та, ні протилежна (вказана справа) якість не проявляється достатньо ясно чи те й інше проявляються в однаковій мірі;

-1 – досить часто проявляється протилежна якість

-2 – якість проявляється у більшості випадків

-3 - – якість проявляється завжди.

Сприйняття індивідом групи представляє собою своєрідний фон, на якому протікає міжособистісне сприйняття.

Запропонована методика дозволяє виявити три можливих типи сприйняття індивідом групи. При цьому в якості показника типу даного сприйняття виступає роль групи в індивідуальної діяльності сприймаючого.

1. Індивід сприймає групу як заваду своїй діяль­ності чи відноситься до неї нейтрально. Група не представляє собою самостійної цінності для індивіда. Це проявляється в ухилі від спільних форм діяльності, в наданні переваги індивідуаль­ної роботи, в обмеженні контактів. Цей тип сприйняття індивідом групи можна назвати «індивідуалісти­чним».

2. Індивід сприймає групи як засіб, який сприяє досягненню тих чи інших індивідуальних цілей. При цьому спри­ймається і оцінюється з точки зору її «корисності» для індивіда. Віддається перевага більш компетентним членам групи, здатним надати допомогу, взяти на себе рішення складної проблеми чи послужити джерелом необхідної інформації. Даний тип сприйняття індивідом групи можна назвати «прагматичним».

3. Індивід сприймає групу як самостійну цінність. На перший план для індивіда виступають проблеми групи і її окремих членів, спостерігається зацікавленість як в успіхах кожного члена групи, так и групи в цілому, прагнення внести свій вклад в групову діяльність. Людина потребує колективних форм роботи. Цей тип сприйняття індивідом своєї групи може бути названий «колективістським».

Кожній вибраній відповіді приписується один бал. Бали по всіх 14 пунктах анкети сумуються для кожного типу сприйняття окремо.

Отже, вибрані нами методики дають можливість виявити психологічний клімат педагогічного колективу та емоційне вигорання педагогічних працівників.

Дослідження синдрому емоційного вигорання у педагогів проводилися відповідно до поставленої мети і раніше позначеними завданнями.

Об’єкт дослідження – емоційне вигорання педагогічних працівників.

Предмет дослідження – психологічний клімат педагогічного колективу як чинник емоційного вигорання педагогічних працівників.

Вибірка дослідження: ми обрали 2 школи , 2 педагогічних колектива, кожен складається з 60 педагогів з різною тривалістю професійної діяльності. З них: 22 вчителя-предметника, 32 - вчителів початкових класів, 2 - педагоги-організатори, 4 вихователі групи продовженого дня. Всі випробовувані - жінки від 21 до 68 років, середній вік - 44.5 років.

Тестування проводилося індивідуально. Піддослідні отримували інструкції та бланки відповідей (див. додатки). Після проведення тестування, дані тестів, були оброблені і зведені в таблиці показників.

Дослідження здійснювалось у декілька етапів:

На першому етапі дослідження були виявлені соціально-демографічні характеристики досліджуваних.

На другому етапі дослідження були виявлені рівень сформованості синдрому емоційного вигорання та провідні симптоми емоційного вигорання у випробуваних у процесі виконання професійної діяльності.

На третьому етапі проведено аналіз дослідження і зроблені висновки. Більш детальний опис методик, що використовувалися у дослідженні представлено в п.1.3 (див. розділ 1)