53. Акт документальної перевірки.

Акт перевірки складається з трьох частин: вступної, описової, підсумкової. У вступній частині зазначаються дані: повна назва підприємства, що перевіряється; прізвище, ім”я, по батькові, посада та місце роботи особи, що проводила перевірку; прізвище, ім”я, по батькові, посада та місце роботи осіб, з відома і в присутності яких проводилася перевірка; підстава для проведення перевірки (план роботи, доручення, наказ тощо); період, за який проводилася перевірка; дата проведення попередньої перевірки, усунення виявлених порушень; дані про наявність поточних, валютних та інших рахунків; дані про види діяльності, що ліцензуються; інформація про види діяльності, фактично здійснені платником; інформація про результати відображення в обліку наслідків попередньої перевірки. У вступній частині треба вказати показники фінансово-господарської діяльності підприємства і намалювати схему вхідних і вихідних потоків. У систематизованому вигляді в описову частину акту наводяться факти виявлених порушень. Зміст порушення має бути чітко викладеним, з посиланням на конкретні статті і пункти нормативних документів, які порушено. Зазначаються документи бухгалтерської і податкової звітності, в яких виявлено порушення; наводяться приклади бухгалтерських записів, які підтверджують факт порушення. У підсумковій частині акту в загальному вигляді викладаються виявлені порушення і указуються з розбивкою по податкових періодах показники: суми заниженого прибутку, суми занижених податків, суми зайво нарахованих податків, суми пені за порушення вимог валютного законодавства. В акті недопускаються: виправлення; висновки і припущення не підтверджені фактичними даними; юридична кваліфікація дій посадових осіб.

54. Порядок оскарження дій податкових органів.

Платник має право оскаржити дії податкових органів у таких випадках: 1)контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов”язання; 2)контролюючий орган прийняв рішення, яке виходить за межі його компетенції та повноважень.

Адміністративне оскарження здійснюється в такому порядку:

1)подання платником скарги в письмовій формі з відповідними супровідними документами (на протязі 10 днів з дня отримання податкового повідомлення);

2)розгляд скарги і прийняття вмотивованого рішення та направлення його платнику (на протязі 20 днів з дня отримання скарги);

3)повторне подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, якщо питання було вирішено не на користь платника (терміни подання і розгляду як і в 2-ому випадку).

Термін розгляду скарги може бути продовжений за рішенням начальника, але не перевищувати 60 днів. Про продовження терміну обов”язково необхідно попередити платника. Якщо на протязі терміну розгляду скарги вмотивоване рішення не приймається, то скарга вважається задоволеною на користь платника.

Фізичні особи з питань прибуткового податку громадян та тих податків, які нараховуються керуючими органами, можуть подавати скаргу на протязі 30 днів.

Рішення вищої ланки податкової адміністрації подальшому адміністративному оскарженню не підлягає. В цьому разі платник має право оскаржувати дії контролюючих органів в суді.

Процедура адміністративного оскарження закінчується останнім: 1)днем терміну, передбаченого для подання скарги (коли скаргу не було подано у встановлений строк); 2)днем отримання платником рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги на користь платника; 3)днем отримання платником рішення контролюючого органу, яке не підлягає подальшому оскарженню.

В процесі адміністративного оскарження податковий орган має право запропонувати платнику компромісне рішення. Суть його полягає в тому, що частина скарги задовольняється на користь платника, а платник погоджується сплатити другу частину суми, яка оскаржується. Підставою для прийняття компромісного рішення є наявність у податковому органі доказів, що компроміс призведе до більш швидкого погашення податкових зобов”язань перед бюджетом у порівнянні з тим варіантом, який може бути в результаті розгляду скарги у суді. Працівник податкового органу зобов”язаний скласти детальне обгрунтування доцільності податкового компромісу. У разі згоди платника з компромісним рішенням податкове зобов”язання вважається узгодженим з моменту підписання письмової угоди і воно не підлягає подальшому оскарженню. Зустрічні перевірки проводяться, як тільки виникає необхідність. Тематичні перевірки проводяться за завданнями вищих ланок податкових органів.