5)Філософія стародавнього китаю (конфуціанство,даосизм)

Давньокитайська філософія, подібно індійській, була тісно пов’язана з міфологічними уявленнями минулого, які збереглися у стародавніх книгах китайської освіченості і які (передфілософія) їй передували.

1. Даосизм. Засновником вчення даосизму вважається легендарний мудрець Лао-цзи (VI ст. до н.е.). Даосизм відрізняється від інших вчень насамперед своєю проблематикою. У центрі уваги даосів не соціально-етичні і політичні проблеми, а натурфілософія і проблеми взаємозв’язку людини з природою, космічним цілим. Основні положення даосизму були викладені у книзі Лао-цзи - “Дао-де-цзін” (“Книга про дао і де”).

Дао - центральний даоський термін, за допомогою якого пояснюються походження світу і спосіб його існування. Дао -першопричина, першоджерело, першоосновна і всезагальний закон світу, якому підкоряються і природа, і суспільство, і людина. Сутністю дао є небуття, тому дао не можна осягнути розумом, не можна дати йому визначення. Усе в світі є мінливим і плинним, нестійким і невічним, з часом іде в небуття, повертається до своєї основи і знаходить спокій. Вічним є тільки дао, небуття.

2. Конфуціанство. Конфуціанство виникає приблизно у той же час, що і даосизм - у VI ст. до н. е., його засновником став Конфуцій (це латинська версія імені Кун-Фу-цзи) (551-479). Він був молодшим сучасником Лао-цзи. Йому приписується авторство книги “Чунь-цю” і редагування “Шу-цзін” та “Ші-цзін”. Основним літературним джерелом конфуціанства є книга “Лунь-юй” (“Бесіди та висловлювання”).

Конфуцій не звертав уваги на вивчення та розробку загальнотеоретичних проблем, він не створив філософської системи крайнього спрямування. Конфуціанство - етико-політичне вчення, основна увага в ньому приділяється мистецтву управління і вихованню людини в дусі поваги до предків, до держави, до інших людей, бо цього вимагали історичні умови часу, соціальний інтерес.

Філософія Конфуція стала яскравим відбиттям тенденції до стабілізації в людських відносинах. ця стабілізація досягається за рахунок ієрархії в пануванні і підкоренні, що здійснюється із вічного плину законів неба. Ця ідея – “виправлення імен” (чжен-мін) складала вершину конфуціанства. Тому все конфуціанське вчення було спрямоване на підкорення особистих інтересів людини інтересам держави. Під контролем конфуціанства як державної ідеології був весь спосіб життя китайців - від стилю поведінки і мови, смаків і звичок до одягу і зачіски.

Особливості. Філософська думка Китаю мала свої особливості:

а) китайська філософія була малосистемна і в ній проявився слабкий зв’язок навіть з тими науками, які існували тоді в Китаї;

б) у більшості філософських шкіл переважала практична філософія, яка була тісно пов’язана з проблемами житейської мудрості, моралі, пізнання природи і соціальним управлінням;

в) в цілому за формою і методами постановки проблем китайська філософія є широкомасштабним явищем, а по суті вирішення поставлених проблем – цінніснозначимою і гуманістичною.

Містику та інтуїцію східної культури, її мистецтво і філософію, Захід відкриває лише наприкінці XIX - на початку XX століття. У літературі, мистецтві, філософії з'являються мотиви, запозичені зі східної культури, що значною мірою збагатило досвід європейської людини. Історія XX століття довела, що без східної культури західна - неповноцінна, як і навпаки.