- •6)Антична філософія.Загальна характеристика
- •34. Антропологічний матеріалізм фейєрбаха.
- •15)Атомізм демокріта
- •49. Відображення, його генезис і форми.
- •12)Вчення платона про ідеї
- •32)Етичні погляди канта. Категоричний імператив. Розуміння свободи
- •38. Етичні погляди г.С.Сковороди.
- •44. Екзистенціалізм. Розуміння свободи в філософії екзистенціалізму.
- •58. Діалектика як метод пізнання. Принципи діалектики.
- •59. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.
- •60. Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •61. Закон заперечення заперечення.
- •41. Зміст, категорія буття, основні форми буття.
- •2)Історичні типи світогляду
- •43. Ірраціоналізм ф.Ніцше. Його «Філософія Життя»
- •4)Основні поняття і принципи філософії стародавньої індіїї
- •7)Проблема архе в античній філософії
- •21)Проблема універсалій.Боротьба номіналізму і реалізму в середньовічній філософії
- •24)Проблема методу в філософії нового часу
- •42. Проблема субстанції у філософії.
- •47. Поняття руху. Форми руху.
- •48. Простір і час. Існуючі концепції простору і часу.
- •50. Проблема свідомості у філософії.
- •57. Проблема істини у філософії.
- •51. Роль праці у виникненні та формуванні свідомості.
- •54. Роль практики у пізнанні.
- •63. Спосіб виробництва і йогу структура. Взаємозв’язок продуктивних сил і виробничих відносин.
- •20)Співвідношення віри та розуму у середньовічній філософії
- •64. Суспільно-економічна формація і її структура.
- •19)Стоїки,їх етичні погляди
- •28)Суб`єктивний ідеалізм берклі
- •10)Софісти,їх розуміння істини
- •1)Світогляд,його значення в духовному житті людини
- •62. Співвідношення понять індивід, індивідуальність, особистість.
- •14) Суспільно політичні погляди платона
- •23)Суспільно-політичні погляди мислителів епохи відродження
- •53. Свідомість пізнання. Суб’єкти і об’єкти пізнання і їх взаємозв’язок.
- •46. Сучасні уявлення про структуру та властивості матерії.
- •52. Свідомість та мова. Роль мови у формуванні свідомості.
- •31)Теорії пізнання канта. Його апріоризм.
- •13)Теорія пізнання платона
- •27)Теорія пізнання д.Локка
- •17)Філософія арістотеля,його критика теорії ідеї платона.
- •29)Філософія б.Спінози.
- •37. Філософське вчення г.С.Сковороди.
- •9)Філософія геракліта,його стихійна діалектика
- •16)Філософія елеатів. Апорії зинона.
- •22)Філософськи ідеї епохи відродження
- •3)Філософія її предмет та функції
- •18)Філософська концепція епікура
- •36. Філософія києво-руської доби.
- •8)Філософія мілетської школи
- •30)Французький матеріалізм хviii ст. Ідеї просвітництва
- •35. Філософія марксизму. Проблема відчуження.
- •40. Філософія професорів києво-магелянської академії.
- •45. Філософія психоаналізу з.Фрейда
- •65. Філософія позитивізму.
- •26)Філософія р.Декарта.Концепція «вроджених» ідей.
- •5)Філософія стародавнього китаю (конфуціанство,даосизм)
- •11)Філософія сократа
- •33. Філософська система гегеля, його метод.
- •39. «Філософські серця» п.Д.Юркевича.
- •55. Чуттєве пізнання та його форми.
24)Проблема методу в філософії нового часу
Якщо в центрі проблематики схоластичної філософії була проблема співвідношення віри і розуму, то в Новий час - розуму і природи, проблема осягнення людиною закономірностей природи і можливості раціонального панування над нею.Філософія XVII ст. осмислює новий образ природи і людини, що утверджується в культурі того часу. Якщо ренесансне відношення до природи було переважно художнім, навіть пізнання розумілося як споглядання природних таємниць, то в XVII столітті природа позбавляється божественного сенсу і перетворюється на об'єкт корисних намірів і цілей, навіть на об'єкт насильства з боку людини. Віднині головна мета щодо природи - панувати над нею, поставити її сили на службу людським потребам. Перемагає установка на прагматичні цінності, на досягнення успіху і влади. Метою пізнання стає вже не мудрість, а оволодіння природою. “Знання – сила” є гаслом культури Нового часу.
Європейська класична філософія виникає у період утвердження буржуазного суспільства та його цінностей у противагу цінностям феодального суспільства. То був час буржуазних революції в Європі (в Англії, Нідерландах, Франції), коли руйнувалися всі застарілі форми суспільного життя, пов’язані з епохою феодалізму. Це визначило надзвичайну критичну спрямованість класичної філософії, її боротьбу з усім, що некритично сприймалося лише на віру. З позиції розуму були піддані критиці основи релігії, суспільства, державного порядку, розуміння природи тощо. Навіть сам людський розум стає предметом критичного дослідження, предметом аналізу його можливостей у пізнанні дійсності.
42. Проблема субстанції у філософії.
Субстанція — це істинне, суттєве, самодостатнє, самопричинне буття, яке породжує всю багатоманітність світу. В епоху Відродження субстанція розумілась як Єдине, органічна і гармонійна єдність духовного і природного. Р.Декарт роз'єднав Єдине на дві самостійні субстанції: природу (матерію), способом буття якої є механічний рух, а атрибутом — протяжність, та мислення. Для Декарта природа — це величезний механізм, вся якісна багатоманітність якого зведена ним до кількісно визначених механічних відношень, а всі закономірності — до законів механіки. Друга самостійна субстанція — особлива, духовна — мислення.
Це основна властивість субстанції. На цій основі Спіноза виводить усі інші її властивості: вічність, безкінечність, неділимість, єдність і т.д. Спіноза був переконаний, що весь світ — це математична система і він може бути до кінця пізнаний геометричним способом. У природі все підпорядковано необхідності, випадковості не існує. Але, на його думку, необхідність не виключає свободи, а, навпаки, передбачає її. Свободу Спіноза розуміє як дію за необхідністю власної природи. Свобода — це пізнана необхідність.Готфрід Лейбніц (1646—1716) свою концепцію субстанції розкриває у працях: "Міркування про метафізику" (1686), "Нові досліди про людське розуміння" (1705), "Теодицея" (1710), "Монадологія" (1714). Центром філософії Г.Лейбніца є вчення про монади як прості неподільні субстанції. Монад безкінечна кількість. Кожна монада — самостійна одиниця буття, здатна до активної діяльності. Монада є духовною. Монади вічні, вони не виникають і не зникають природним шляхом. Монади є індивідуальними і неповторними, незалежними одна від одної, вони не можуть впливати на внутрішнє буття одна одної.