11)Філософія сократа

Власне афінським філософом був Сократ (470-399). Сократ почав свій шлях у філософії як учень софістів, але згодом відмовився від їх скептичного ставлення до істини

Всі люди прагнуть стати щасливими, вважав Сократ, але мало хто знає, як цього досягти. На його думку, шлях до щасливого життя повинен починатися з самопізнання. “Пізнай себе” - цей вислів став філософським кредо Сократа. Осередком людської природи він називає душу, і ця думка пролунала вперше в античній філософії. Для того часу вона була новою і незвичною. Головна здатність душі - розум, на ньому зосереджує Сократ свою увагу Щасливе життя - це життя, що сповнене добром, прожите з користю для душі. Але щоб робити добрі вчинки, людина повинна знати природу добра. Сократ, а пізніше і Платон, вважали, що чесноти людини залежать від її знань. Знання природи добра спонукає до добрих вчинків. Адже люди чинять зло не свідомо, а лише через незнання того добром і благом.

33. Філософська система гегеля, його метод.

Гегель. Г.В.Ф. Гегель (1770-1831 pp.) створює всеохоплюючу систему об’єктивного ідеалізму, в якій він прагнув осягнути всі прояви світу, об’єднати в одній системі логіку, філософію природи, філософію духу, права, релігії, мистецтва, історії. Основними творами Гегеля стали “Феноменологія духу”, “Наука логіки”, “Енциклопедія філософських наук”, “Філософія права” та ін.

Основним надбанням гегелівської філософії стало створення теорії діалектики як певного розуміння дійсності і філософського методу пізнання. Діалектика в розумінні Гегеля полягає у безперервному розвитку сутого, джерелом якого є діалектична суперечність.

В основі філософської системи Гегеля лежить поняття “Абсолютної ідеї” або “Абсолютного духу”. Для Гегеля світ є упорядкованим, закономірним, доцільним, в ньому панує гармонія і логіка, тобто - розумність. Основою всього світу є об’єктивно існуючий світовий розум. Гегель був релігійною людиною і для нього всесвітнім Абсолютним духом може бути тільки Бог, якого він розуміє як максимум розумності і логічності. “Бог є в своїй сутності думка, саме мислення”, - стверджує Гегель

Абсолютна ідея є першоосновою, субстанцією всього існуючого, істиною світу. Абсолютна ідея розкриває себе в процесі розвитку.

Нa думку Гегеля, нескінченна і вічна природа Абсолютної ідеї може виразити себе тільки через власне самозаперечення, тільки в такому процес, в якому вона набуває скінченої форми свого існування - форми природи і людської історії. Спочатку Абсолютна ідея здійснює себе в мисленні, потім у в природі (просторі), і, нарешті, - в історії людства (часі).

Гегелівська діалектична система включає в себе біля сорока категорій. Розкриваються категорії у процесі розвитку від абстрактних, простих, бідних за змістом до конкретних, складних категорій. Взаємозв’язок і розвиток категорій, перехід кожної категорії до іншої здійснюється закономірним шляхом. Основними законами діалектичного розвитку у Гегеля виступають закон переходу кількісних змін в якісні, закон єдності та взаємоперетворення протилежностей і закон заперечення заперечення.

Концепція Гегеля здійснила величезний вплив на філософську думку XX ст., але й викликала численні нападки з різних філософських позицій.