- •Мета та завдання навчальної дисципліни
- •1.2. Визначення об'єкта соціології
- •1.3. Предмет соціологічної науки
- •Лекція 2. Система соціологічного знання, її структура та функції.
- •2.2 Функції соціології
- •2.3. Роль соціології у розвитку суспільства
- •Лекція 3. Методологічні основи наукового пізнання суспільства.
- •3.2 Формулювання теми ,мети дослідження та його основних завдань
- •3.4 Анкетування
- •3.5 Види питань
- •3.3 Основні методи збирання соціологічної інформації.
- •3.6 Види опитування
- •3.7 Спостереження
- •3.8 Експеримент
- •Лекція 4. Методологічні стратегії як парадигми теоретичної соціології.
- •4.1 Поняття «парадигма», «теорія» та «концепція»
- •4.2 Теорія структурного функціоналізму.
- •4.3 Теорія конфлікту.
- •4.4 Символічний інтеракціонізм
- •4.5 Етнометодологія.
- •Лекція 5. Науковий статус соціології
- •5.2 Соціологія в системі суспільствознавчих наук
- •Історія.
- •Політологія.
- •Психологія.
- •5.3 Проблема обґрунтування наукового статусу соціології
- •Лекція 1. Культура як специфічна форма існування соціального.
- •1.2 Особливості культури в сучасному суспільстві
- •1.3 Культурна політика держави
- •2.1.Поняття соціальної структури суспільства
- •2.1.Поняття соціальної структури
- •2.2 Компоненти соціальної структури
- •2.3 Сутність соціальної структури суспільства
- •Лекція 3. Соціальна стратифікація.
- •3.1 Соціальна стратифікація та підходи до її аналізу
- •3.2 Критерії соціальної стратифікації
- •3.3 Поняття «середній класс»
- •Лекція 4. Соціальні організації.
- •4.1 Поняття соціальної організації
- •4.2 Види соціальних організацій
- •4.3 Ознаки та особливості соціальної організації як системи
- •Лекція 5. Соціальна мобільність.
- •5.1 Соціальна мобільність та соціально-класові відносини в сучасному суспільстві
- •5.2 Процеси соціальної мобільності як об'єкт соціальної політики
- •5.3 Соціальний розвиток українського суспільства
- •5.4 Економічний добробут як чинник соціальної мобільності населення
- •Рекомендована література Базова
- •Допоміжна
Лекція 4. Соціальні організації.
План заняття:
4.1 Поняття соціальної організації
4.2 Види соціальних організацій
4.3 Ознаки та особливості соціальної організації як системи
4.1 Поняття соціальної організації
Як відомо, соціологія всі явища і процеси розглядає як системи, що мають внутрішню структуру.
Найзагальнішою й найскладнішою соціальною системою є суспільство, а головним елементом цієї системи є люди, соціальна діяльність яких зумовлюється тими соціальними статусами, що їх вони мають, соціальними функціями (ролями), що їх вони виконують, нормами та цінностями, притаманними даній системі, а також їхніми індивідуальними особливостями (потребами, інтересами, мотивами, ціннісними орієнтаціями та ін.).
Суспільство як систему становлять багато різних підсистем. За типами соціальних зв’язків вони класифікуються на соціальні групи (зв’язки взаємодій), соціальні інститути (регулятивні зв’язки), соціальні організації (функціональні зв’язки) тощо.
Термін «організація» вживається в різних значеннях як такий, що позначає:
процес — певну діяльність з налагодження стійких зв’язків, упорядкування різноспрямованої активності індивідів, груп у систему;
атрибут якого-небудь об’єкта, його властивість мати впорядковану структурну організованість, узгодженість взаємодії окремих частин елементів системи відповідно до структури цілого;
об’єднання людей, що разом реалізують цілі програми і діють на основі певних норм і правил;
групу інституційного характеру, яка виконує певну суспільну функцію (банк — нагромадження, розподіл і впорядковане використання грошей, школа — передавання знань молодому поколінню і його соціалізація, сім’я — народження дітей і їх виховання).
Усі ці значення терміна «організація» тісно зв’язані між собою, а організація як соціальна група передбачає й організаційну діяльність, і організованість. Об’єктом вивчення соціології у більшій мірі є організація як соціальна група.Організація як соціальна група відрізняється від інших соціальних груп тим, що вона орієнтується на досягнення взаємозв’язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур. Дії її членів чітко спрямовані на досягнення спільних для неї результатів у певній сфері діяльності. Так, вуз існує для навчання студентів, політична партія — для реалізації своєї політичної програми, лікарня — для лікування хворих, підприємство — для випуску певного виду продукції.
4.2 Види соціальних організацій
Соціальна організація є складним соціальним утворенням; існує багато її видів (див. рис.). Центральним елементом будь-якої організації є соціальна структура. Внутрішня структура соціальних організацій є високоформалізованою в тому сенсі, що правила, регламенти, розпорядок охоплюють практично всю сферу поведінки їхніх членів. Усі вони підпорядковані певному режиму, мають додержуватися певних правил, субординації, виконувати обов’язки відповідно до посади, що обіймають. Соціальну структуру організації репрезентовано нормативною системою (нормативною структурою) і фактичним порядком (поведінковою структурою).
До нормативної системи входять цінності, норми та ролеві очікування, до поведінкової структури — дії, взаємодії і сантименти, що не регламентуються нормами і правилами. Дії і взаємодії членів організації багато в чому залежать від сантиментів — первинної форми взаємної виборності членів організації. До сантиментів належать симпатії та антипатії, прихильність і ворожість. Загалом поведінкова структура — це система відносин між людьми, що перебувають у межах нормативної структури, проте, певним чином відхиляються від неї, що зумовлено їхніми особистісними почуттями.
Отже, соціальна структура організації об’єднує взаємозв’язані ролі, а також упорядковані відносини між членами організації, а насамперед — відносини влади й підпорядкування.
За мірою формалізації виділяються(див. рис. 6.1) формальна структура, в якій соціальні позиції і взаємозв’язки між ними чітко спеціалізовано й визначено незалежно від особистих характеристик членів організації, що посідають ці позиції, інеформальна структура, яка складається із сукупності позицій і взаємозв’язків, що формуються на підставі характеристик особистості, і базується на відносинах престижу і довіри.
Рисунок 6.1.Соціальна організація
Види соціальної організації
Наприклад, існують формальні позиції директора, його заступників, начальників відділів, простих виконавців. Але є й неформальні позиції, за якими начальник відділу завдяки своїм особистим якостям може бути авторитетнішим за директора.
Надзвичайно важливими в соціальній організації є цілі, заради яких ця організація утворювалася. Ціль — це бажаний результат чи ті умови, котрих намагаються досягти, використовуючи свою активність, члени організації для вдоволення колективних потреб.
Важливою складовою організації є члени організації, кожен з яких має певні якості та навички, що дають змогу посідати певні позиції в соціальній структурі й виконувати відповідні соціальні ролі. Члени організації взаємодіють відповідно до нормативної і поведінкової структури.
Організація як місце, де виконуються певні види робіт, неможлива без технологій — систематизованого знання корисних і найбільш раціональних практичних дій.
І нарешті, кожна організація існує в специфічному фізичному і соціальному середовищі, до якого має адаптуватися. Англійський дослідник Р. Тертен відзначає такі основні чинники зовнішнього середовища, що впливають на ефективність організації: державну і політичну систему, ринок, економіку, соціально-культурну систему, технології.
Отже, організація є системою взаємозв’язаних елементів, які можуть співіснувати тільки у взаємодії.
