- •Мета та завдання навчальної дисципліни
- •1.2. Визначення об'єкта соціології
- •1.3. Предмет соціологічної науки
- •Лекція 2. Система соціологічного знання, її структура та функції.
- •2.2 Функції соціології
- •2.3. Роль соціології у розвитку суспільства
- •Лекція 3. Методологічні основи наукового пізнання суспільства.
- •3.2 Формулювання теми ,мети дослідження та його основних завдань
- •3.4 Анкетування
- •3.5 Види питань
- •3.3 Основні методи збирання соціологічної інформації.
- •3.6 Види опитування
- •3.7 Спостереження
- •3.8 Експеримент
- •Лекція 4. Методологічні стратегії як парадигми теоретичної соціології.
- •4.1 Поняття «парадигма», «теорія» та «концепція»
- •4.2 Теорія структурного функціоналізму.
- •4.3 Теорія конфлікту.
- •4.4 Символічний інтеракціонізм
- •4.5 Етнометодологія.
- •Лекція 5. Науковий статус соціології
- •5.2 Соціологія в системі суспільствознавчих наук
- •Історія.
- •Політологія.
- •Психологія.
- •5.3 Проблема обґрунтування наукового статусу соціології
- •Лекція 1. Культура як специфічна форма існування соціального.
- •1.2 Особливості культури в сучасному суспільстві
- •1.3 Культурна політика держави
- •2.1.Поняття соціальної структури суспільства
- •2.1.Поняття соціальної структури
- •2.2 Компоненти соціальної структури
- •2.3 Сутність соціальної структури суспільства
- •Лекція 3. Соціальна стратифікація.
- •3.1 Соціальна стратифікація та підходи до її аналізу
- •3.2 Критерії соціальної стратифікації
- •3.3 Поняття «середній класс»
- •Лекція 4. Соціальні організації.
- •4.1 Поняття соціальної організації
- •4.2 Види соціальних організацій
- •4.3 Ознаки та особливості соціальної організації як системи
- •Лекція 5. Соціальна мобільність.
- •5.1 Соціальна мобільність та соціально-класові відносини в сучасному суспільстві
- •5.2 Процеси соціальної мобільності як об'єкт соціальної політики
- •5.3 Соціальний розвиток українського суспільства
- •5.4 Економічний добробут як чинник соціальної мобільності населення
- •Рекомендована література Базова
- •Допоміжна
5.3 Соціальний розвиток українського суспільства
Соціальний розвиток сучасного українського суспільства має надзвичайно складний, неоднозначний, суперечливий характер. Полюси сучасної соціальної ієрархії, соціальної нерівності в Україні багато в чому мають деструктивні характер й джерела походження. Вони сформовані здебільшого на не природних об'єктивних еволюційних процесах, в основі яких лежить статусна ієрархія (нерівність статусів), детермінована природною і соціальною нерівністю людей (зокрема, різними здібностями особистості, несхожістю людей, плюралізацією та індивідуалізацією життєвих стилів), а на стихійних, хаотичних, неприродних чинниках деструктивної саморегуляції.
З огляду на це в розвитку соціальної структури українського суспільства велику роль відіграють чинники "несистемної" організації й відтворення соціальної нерівності, що спрямовують країну до соціального регресу. Деструктивний характер розвитку "несистемних" чинників, елементів соціальної структури полягає в тому, що вони неприродно, надмірно поглиблюють соціальну ієрархію, диференціацію суспільства, соціальну нерівність, оскільки значно звужують, а то й унеможливлюють передумови для становлення і формування основного джерела соціальної стабільності й мобільності суспільства, його багатовимірної життєздатної соціальної раціональності -- середнього класу.
Звідси випливають соціальна нестабільність, розмитість, псевдо-раціональність функціонування сучасної соціальної структури українського суспільства, створення зон непроникнення в механізми її відтворення і саморегуляції, переважання в ній "несистемних" елементів структури зі звуженою перспективою розвитку, невизначеністю соціальних цінностей. Через ці та інші чинники відсутній системний характер процесу структуризації і стратифікації українського соціального поля суспільного буття, несформованість "системних" його складових як основних джерел соціального прогресу.
Останні "не працюють" повноцінно, перебувають у стані суперечливого становлення, а тому можна свідчити лише про окремі, розірвані елементи конструктивної, позитивної логіки соціального розвитку. Переважання в соціальному полі "несистемних" елементів свідчить про те, що в суспільстві значною мірою здійснюється не свідомий, цілеспрямований процес упорядкування соціального буття, а стихійні, хаотичні структуризація та стратифікація, а отже, переважає негативна логіка соціодинаміки, позбавлена раціональності. Переважання в соціальній структурі України не повноцінної, нормальної позитивної саморегуляції соціального буття, а стихійних, хаотичних, часто деструктивних елементів і руйнівних чинників призвело до того, що процес соціального розвитку багато в чому набрав гіпертрофованого характеру і перемістився значною мірою в зону нелегітимної самоорганізації соціального життя. Самоорганізація здійснюється "несистемними" елементами соціальної структури відповідно до встановлених ними законів, норм, часто жорсткого практицизму ("збагачуйсь за будь-яку ціну") та індивідуалізму.
Причини формування в суспільстві несистемних елементів соціальної структури, що діють нелегітимними засобами, зумовлені складною сукупністю об'єктивних і суб'єктивних чинників, серед яких не останню роль відіграють непослідовність у здійсненні ринкових перетворень і реформуванні соціальних відносин, викривлення у здійсненні зваженої економічної та соціальної політики, суперечності реформування політичної системи, тривале протистояння різних політичних сил, невисокий рівень духовної, соціальної культури суспільства, різноманітні соціальні патології постсоціалістичного суспільства та інші чинники.