Перше навчальне питання (20 хв.) Історичне формування і розвиток пенітенціарної політики і пенітенціарної системи в Європі.

Контрольні запитання:

1. Тюремний досвід середньовікторіанського періоду.

Наближена відповідь:

В’язницю використовували судді і магістрати, але не в той спосіб, який би задовольняв амбіції проектувальників режимів покарання. І реформатори і прибічники «жорсткої руки» вважали, що тривалі терміни були необхідні як для перевиховання, так і для залякування злочинців. Карнавонський комітет визнавав: мало що можна було зробити для типового ув’язненого, окрім короткотривалого, жорсткого вироку. Середньостатистичний «мешканець тюрми» схематично змальовував в популярних дебатах так: п’яничка або особа, яка не могла заплатити штрафу – рідко була фаховим злочинцем. У в’язницях стояв затхлий дух. Холод доводив страждання майже до жорстокості. Тиша була неповна, вночі вона порушувалася схлипуванням і зойками в’язнів чи кроками охоронців і закриванням дверей. Уранці злочинцям виділяли всього кілька хвилин на туалет, а на те, щоб завести до кабінок каплиці й вивести їх звідти, потрібно було близько години. Реформатори впроваджували режим, метою якого було викорінити стару ідентичність злочинця і знищити аморальну товариськість, що як вважалося, живила погані навички.

2. Покарання в середньовічній Франції.

Наближена відповідь: У середньовічній Франції остаточні уявлення про покарання як про приватну справу зникли в середині ХІV століття, коли Великий березневий ордонанс 1357 року встановив заборону на заміну покарання грошовою компенсацією. Середньовіччя було епохою постійних воєн, тому кримінальна відповідальність нерідко змішувалася з позасудовою розправою. Так, при ліквідації Жакерії було знищено 20 тис. осіб, під час Варфоломіївської ночі було вбито 2 тис. осіб. У зв’язку з процесом нагромадження первісного капіталу і масовою бідністю серед селян королівськими ордонансами були передбачені спеціальні заходи кримінальної репресії проти жебраків та безробітних, які ставили за мету створення системи найманої праці. Незадового до революції кримінальне законодавство поповнилося королівським орднонасом 1764 року, відповідно до якого особи, які не мали коштів до існування, направлялися на галери. У цілому покарання мало за мету залякування. Вироки виконувалися прилюдно та в різних надзвичайно жорстоких формах. Кати мали бути професіоналами високого рівня, щоб майстерно виконувати проголошені вироки, пов’язані із впливом на тіло злочинця.

3. Використання ув’язнення в часи Середньовіччя.

Наближена відповідь:

У ранній період Середньовіччя ув’язнення застосовувалося церковними судами. У подальшому ув’язнення широко практикувалося для полонених, боржників, злочинців та окремих політичних діячів у монастирях, у вежах фортець та лицарських замків (особливо коли останні втратили своє військове значення через широке розповсюдження вогнепальної зброї), а також у міських ратушах. Прикладами таких місць є загальновідомі Тауер у Лондоні (побудована у 1078 році) та Бастилія в Парижі (побудована в 1370-1381 р.р.). Французька в’язниця Бастилія, наприклад, відома завдяки наявності таких приміщень, як ублієт). Ублієт був різновидом середньовічної в’язничної камери, доступ до якої був улаштований лише через люк у стелі. Таким чином, вийти з ув’язнення без сторонньої допомоги було неможливо. У таких камерах перебували в’язні, яких розраховували утримувати до кінця життя, щоб про низ забули (звідси і назва). Можна впевнено сказати, що такі в’язниці відображали сутність та цільову спрямованість ув’язнення тих часів.