Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MAKROEKON_OPORNIJ_KONSPEKT-2011_ZMINI_Doc1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
764 Кб
Скачать
☆
  1. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення

Для визначення ступеня нерівності доходів у макроекономіці використовують криву Лоренця (“лук Лоренця”)

Крива Лоренця

Крива Лоренця показує фактичний розподіл доходу в країні. Ділянка між бісектрисою (лінія, яка показує абсолютну рівність у розподілі доходів) та кривою Лоренця відображає ступінь нерівності доходів. Що більша ця ділянка, то більший ступінь нерівності доходів.

Межа натягнення “луку Лоренця” настає тоді, коли найбідніші 40% населення починають усі разом отримувати менш ніж 12-13% від загальної суми доходів сімей країни.

Економісти використовують не тільки графічне зображення нерівності доходів, але й кількісне вимірювання за індексом Джині. Він розраховується як співвідношення площі фігури, що розташована між кривою Лоренця й бісектрисою, та площею усього трикутника О,Д,С.

Якщо в суспільстві існує абсолютна рівність доходів, то індекс Джині дорівнює нулю. Якщо в суспільстві всі доходи належать одній сім’ї, то індекс Джині дорівнюватиме одиниці. Проте, це дві абстрактні, нереальні ситуації. Тому індекс Джині (ІД) завжди більше нуля, але менше за одиницю

(0 < ІД < 1). Чим вище індекс Джині, тим більше нерівність доходів спостерігається в суспільстві, і навпаки. За підрахунками економістів, у розвинених країнах індекс Джині перебуває в інтервалі 0,2 – 0,3; у слаборозвинутих країнах: 0,7 – 0,9.

За умов диференціації доходів та рівня життя виникає гостра соціальна проблема бідності. Бідність – це той рівень життя, який не може забезпечити нормальних умов для відтворення населення. Кількісно цей рівень виражається показником “прожитковий мінімум”.

Соціальна політика держави – комплекс соціально-економічних заходів, направлених на послаблення нерівності в розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінювання заощаджень.

Соціальний захист – це система заходів, які захищають будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації не тільки внаслідок безробіття, а й у випадку втрати чи різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо.

Система соціальних гарантій передбачає надання соціально значущих благ та послуг усім громадянам без урахування їхнього трудового внеску і визначення потреби (безкоштовні освіта, лікування тощо).

Основні соціальні гарантії в Україні:

- мінімальний розмір заробітної плати;

- мінімальний розмір пенсій за віком;

- мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

- стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

- індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін;

- забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Соціальна допомога - надання соціальних благ та послуг соціально уразливим групам населення на основі визначення їхніх потреб.

Соціальне страхування – форма соціального захисту населення від різних ризиків, пов’язаних з втратою працездатності та доходів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]