Висновки

1. Макроекономіка – це галузь економічної науки, яка вивчає ефективність функціонування національної економіки як єдиного цілого з позиції сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, рівня інфляції та зовнішньої рівноваги.

2. Об’єктом макроекономіки є національна економіка. Предметом макроекономіки є ефективність функціонування механізмів економічної системи, що являє собою певним чином упорядковану систему відносин і зв’язків між виробниками та споживачами матеріальних благ та послуг.

3. Суб’єктами макроекономіки є сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний сектор та сектор закордон.

4. Макроекономіка виступає теоретичною основою економічної політики держави, що вимагає від студентів її творчого та наполегливого вивчення.

Лекція 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

1. Система національних рахунків, її основні методологічні принципи.

2.Методика обчислення ВВП за виробничим методом, витратами та за доходами.

3. Чистий внутрішній продукт і національний дохід.

4. Особистий дохід та дохід кінцевого використання.

1. Система національних рахунків, її основні методологічні принципи

Система національних рахунків (СНР) – це система взаємопов’язаних економічних показників і класифікацій, які використовуються для опису та аналізу економічних процесів і явищ на макрорівні.

СНР – це міжнародний стандарт оцінки основних економічних показників країни.

Система національних рахунків базується на таких методологічних принципах:

• продуктивною є будь-яка економічна діяльність, яка приносить прибуток суб’єктам цієї діяльності;

• грошові витрати й доходи в економіці еквівалентні;

• виробництво, розподіл, обмін і споживання розглядаються як взаємопов’язані сторони єдиного процесу відтворення (поновлення) суспільного виробництва;

• усі показники в системі національних рахунків обчислюються лише в грошовій формі і без повторного рахунку.

Основними показниками СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), дохід кінцевого використання (ДКВ), рівень цін, процентна ставка, рівень безробіття.

2. Методика обчислення ввп за виробничим методом, витратами та за доходами

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні з ресурсів, що належать як резидентам країни, так і іноземцям.

До валового внутрішнього продукту не включається:

– вартість товарів, які вироблені домашніми господарствами для власного споживання, а не для ринку (наприклад, столяр виробив для себе меблі тощо);

– продукція, що виробляється на присадибних ділянках для власного споживання;

– продукція, яка виробляється в тіньовій економіці. Хоча така продукція й виробляється для продажу, але держава не володіє інформацією про неї , тому офіційна статистика її врахувати не може;

– суто фінансові операції (1) урядові трансфертні платежі; 2) приватні трансфертні платежі; 3) купівля-продаж цінних паперів) та продаж товарів, які вже були в ужитку.

Розрахунок ВВП за витратами:

ВВП (в) = CВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ (2.1), де:

СВ – споживчі витрати домашніх господарств (витрати домашніх господарств на товари поточного споживання (одяг, їжа, енергія тощо), товари тривалого користування (предмети побуту, транспортні засоби) та послуги (житло, освіта, охорона здоров’я, відпочинок, інше);

ВІ – валові внутрішні приватні інвестиції (витрати фірм на: придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій; зведення будинків і споруд; створення товарно-матеріальних запасів; амортизацію – інвестиції на заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва протягом року; а також витрати домашніх господарств на придбання житла);

ДЗ – державні закупівлі ресурсів і продуктів (включають державне споживання (витрати на утримання державних установ і організацій, а також на оплату послуг (заробітної плати) працівників державного сектора) та державне інвестування економіки (інвестиційні витрати державних підприємств); ДЗ = ДВ – ТП (2.2).

ЧЕ – чистий експорт (різниця між доходами від експорту та витратами з імпорту); ЧЕ = Експорт – Імпорт (2.3).

ВВП (д)= ЗП + рента + процент + прибуток + A + НП (2.4), де:

ЗП – заробітна плата (це нарахована грошова винагорода за працю робітників і службовців, яка включає основну заробітну плату, додаткові виплати до заробітної плати, виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, виплати з приватних пенсійних фондів);

Рента - це доходи, які отримують домашні господарства за надані в оренду землі, житло, приміщення, нерухоме майно тощо.

Процент – дохід власників грошового капіталу, що заощаджується домашніми господарствами, який вони отримують від підприємців (фірм) за користування позичкою.

Прибуток – дохід, який отримують власники одноосібних господарств, товариств та корпорації. Він складається з чистого прибутку приватних підприємств (некорпоративний прибуток) та прибутків корпорацій (прибуток = некорпоративний прибуток + корпоративний прибуток). Некорпоративний прибуток – це податок на прибуток та нерозподілений прибуток. Нерозподілений прибуток є джерелом розширеного відтворення підприємств.

А - амортизація (еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік).

НП - непрямі податки – податки, які входять у ціну товару (податок на додану вартість, акцизи, мито).

ВВП за виробництвом: ВВ – ПС = ДВ (2.5). Додана вартість-це різниця між виторгом від продажів і вартістю проміжної продукції (вартість сировини й матеріалів, які кожна фірма купує в інших фірм). Додана вартість включає заробітну плату, прибуток, амортизацію.

Номінальний ВВП – це загальний обсяг виробництва, який обчислюється в поточних ринкових цінах (фактичні ціни того року, який є предметом обліку або аналізу). На величину номінального ВВП впливає динаміка обсягу виробництва та динаміка рівня цін.

Реальний ВВП – це загальний обсяг виробництва, який обчислюється в постійних цінах (фактичні ціни того року, котрий приймають за базовий у разі обчислення макроекономічної динаміки).

ВВПр = х 100% (2.6), де:

Індекс цін поточного року = х100% (2.7).

Індекс цін використовується для розрахунку рівня інфляції (РІ).

РІ = РЦ поточного року – РЦ базового року/ РЦ базового року х 100% (2.8).

Якщо величина індексу цін менша за одиницю (Іц<1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням (підвищення рівня цін поточного року до рівня цін базового року, тобто штучна інфляція). Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю (Іц>1), то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення (зниження рівня цін поточного року до рівня цін базового року, тобто штучна дефляція).

Індекс цін має вигляд: х 100% (2.9), де:

РЦп і РЦб – рівень цін відповідно у поточному і базисному періодах; ВВПр - обсяг виробництва у базисному періоді.

Дефлятор ВВП = х 100:(2.10), де: ВВПн – номінальний ВВП;

ВВПр – реальний ВВП.

Дефлятор ВВП = р1 х g 1/ р 0 х g 1 (2.11), де:

р 1 – ціни поточного року;

р 0 - ціни базового року

g 1 - обсяг виробництва у поточному році.

Валовий національний продукт (ВНП) – ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених із ресурсів, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці ресурси застосовуються – у національній економіці чи за кордоном.

ВНП не враховує доходи, зароблені компаніями, розташованими в країні, але які перебувають у володінні іноземців, а також доходи іноземців, які працюють у країні.

ВНП = ВВП + Надходження за фактори з-за кордону – Платежі за фактори за кордон (2.12).

ВВП = ВНП – Надходження за фактори з-за кордону + Платежі за фактори за кордон (2.13).