3. Інфляція: її причини, види та наслідки

Інфляція – це стійка тенденція росту загального рівня цін, що супроводжується зниженням купівельної спроможності національної грошової одиниці.

РІ = Ісц - 100% (3.12), де:

РІ – рівень інфляції;

Ісц – індекс споживчих цін.

Темп інфляції = (3.13)

Дефляція - загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується.

Дезінфляція – це сповільнення темпів інфляції.

Помірна інфляція – приріст цін, який становить не більше 10% на рік.

Галопуюча інфляція – приріст цін, який вимірюється десятками або сотнями відсотків на рік (до 200%).

Гіперінфляція – приріст цін, який вимірюється тисячами відсотків на рік.

Інфляція попиту - інфляція, що викликана зростанням сукупного попиту. Зростання сукупного попиту може бути викликано збільшенням кожного з компонентів сукупних витрат (споживчих, інвестиційних, державних і чистого експорту) або підвищенням пропозиції грошей.

Інфляція витрат (інфляція пропозиції) – це інфляція, яка виникає в результаті скорочення сукупної пропозиції, що відбувається в результаті зростання витрат.

Стагфляція – ситуації в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття на фоні загального спаду фактичного ВВП.

Неочікувана інфляція – інфляція, яка є результатом непередбачуваних змін у економіці.

Очікувана інфляція – інфляція, яка є наслідком прогнозованих тенденцій у економіці та заходів, запланованих державою.

ПС ном = ПС реальн. + РІ очік. (3.14).

Варто мати на увазі, що за високих темпів інфляції (понад 10% за рік) рівняння “ефекту Фішера” має вигляд:

РС реальн.= ПС ном.- РІ очік./ 1+ РІ очік.х 100% (3.15)

Рівняння кривої Філіпса:

РІ = ОІ - β (ПРБ-СБ) + ШП (3.16), де:

РІ – рівень інфляції;

ОІ – очікувана інфляція;

β – коефіцієнт, який показує, наскільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття; він завжди більший нуля;

ПРБ – природний рівень безробіття;

СБ – структурне безробіття; ПРБ – СБ= ЦБ (циклічне безробіття);

ШП - шоки пропозиції.

Антиінфляційна політика - політика держави, яка спрямована на боротьбу з інфляцією та включає прямі (регулювання державою грошової маси; державне регулювання цін; державне (за угодою з профспілками) регулювання заробітної плати; державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій із іноземним капіталом і валютного курсу) та непрямі засоби регулювання купівельної спроможності грошової одиниці (регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком; операції центрального банку на відкритому ринку цінних паперів; зміну обов’язкових резервів комерційних банків у центральному банку; зміну облікової ставки).

Висновки

1. Після першої світової економічної кризи 1825 року ринкова економіка з певною періодичністю зазнає спадів виробництва. Період від однієї кризи до іншої називають економічним циклом, у якому виділяють наступні фази: пік, рецесія (спад), нижча точка спаду (дно), підйом (пожвавлення).

2. Економічний цикл – об’єктивний механізм встановлення макроекономічної рівноваги, хоча і пов’язаний зі значними втратами економіки.

3. Одним із проявів макроекономічної нестабільності є існування та періодичне зростання в суспільстві безробіття. Основні типи безробіття - фрикційне, структурне та циклічне.

4. Інфляція - це двоєдиний процес загального підвищення цін і знецінення грошей. Існує два типи інфляції: інфляція попиту та інфляція пропозиції (витрат). У залежності від середньорічного темпу приросту цін розрізняють: помірну, галопуючу інфляцію та гіперінфляцію. Антиінфляційна політика включає прямі та непрямі засоби регулювання купівельної спроможності грошової одиниці.