Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MAKROEKON_OPORNIJ_KONSPEKT-2011_ZMINI_Doc1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
764 Кб
Скачать
☆

Висновки

1. Ринок праці – ринок, на якому внаслідок взаємодії попиту та пропозиції встановлюється ціна на трудові послуги у вигляді заробітної плати. Ринок праці включає в себе ринок робочої сили, ринок зайнятих, ринок незайнятої робочої сили, ринок робочих місць, ринок незайнятих робочих місць.

2. Державна політика зайнятості – діяльність держави, спрямована на регулювання елементів ринку праці для досягнення оптимального рівня зайнятості, більш повної відповідності робочої сили та структури робочих місць, пом’якшення наслідків безробіття.

3. Соціальна політика держави – комплекс соціально-економічних заходів, спрямованих на послаблення нерівності в розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінювання заощаджень.

4. Основними напрямами соціальної політики держави є: надання державних соціальних гарантій (надання соціально значущих благ та послуг усім громадянам без урахування їхнього трудового внеску й визначення потреби (безкоштовні освіта, лікування тощо); соціальна допомога (надання соціальних благ та послуг соціально уразливим групам населення на основі визначення їх потреб); здійснення політики соціального страхування від різних ризиків, пов’язаних з втратою працездатності та доходів.

Лекція 12. Економічне зростання

1. Сутність, фактори і типи економічного зростання.

2. Модель економічного зростання Домара-Харрода.

3. Модель економічного зростання Р. Солоу.

  1. Сутність, фактори і типи економічного зростання

Економічне зростання – довгостроковий сталий розвиток економіки, тобто довготермінова тенденція збільшення реального ВВП.

Економічне зростання вимірюється двома способами: 1) річними темпами зростання реального ВВП; 2) річними темпами зростання реального ВВП на душу населення.

Основні показники вимірювання економічного зростання:

а) коефіцієнт зростання – відношення показника періоду, що аналізується, до показника базисного періоду;

б) темп зростання – коефіцієнт зростання, помножений на 100%;

в) темп приросту – темп зростання мінус 100%.

Для визначення величини реального ВВП через певну кількість років використовується “Правило 70”. Воно стверджує, що якась змінна збільшується темпом Х % на рік, то її величина подвоюється приблизно через 70 років. Наприклад, якщо реальний ВВП на душу населення збільшився на 5% на рік, то його величина подвоїться приблизно через 14 років (70:5 = 14).

Економічне зростання будь–якої країни визначають:

  • фактори пропозиції (кількість та якість природних ресурсів; кількість та якість трудових ресурсів; кількість та якість капіталу; технологія);

- фактори попиту виявляються в тім, що макроекономічне середовище має забезпечити такий рівень сукупних витрат, за якого наявні ресурси використовуються повністю (податкові та процентні ставки, інвестиційні вирати тощо);.

  • фактори розподілу (перерозподіл виробничих ресурсів у економіці,

чинна система розподілу доходів).

Загальне уявлення про взаємодію трьох груп факторів економічного зростання ілюструє крива виробничих можливостей – крива, яка відбиває максимально можливий обсяг виробництва продукту, за повного й ефективного використання наявних ресурсів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]