Вплив нецінових факторів на сукупний попит

2. Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію

Сукупна пропозиція (AS)- це обсяг товарів та послуг, який підприємства (фірми) готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (за інших сталих умов).

AS = f (РЦ;СеВ) (4.4).

Класична модель сукупної пропозиції – це модель, згідно з якою сукупна пропозиція не залежить від рівня цін, оскільки заробітна плата й ціни є абсолютно гнучкими.

Класична модель описує економіку в довгостроковому періоді. Довгостроковий період – це період, протягом якого ціни на ресурси встигають пристосуватися до цін на товари таким чином, щоб у економіці підтримувалась повна зайнятість.

Довгострокова крива сукупної пропозиції відображує виробничі можливості країни й будується на таких умовах:

а) обсяг виробництва обумовлений лише кількістю факторів виробництва та існуючою технологією і не обумовлений рівнем цін;

б) зміни у факторах виробництва й технології відбуваються поступово;

в) економіка функціонує за умов повної зайнятості факторів виробництва, отже, обсяг виробництва ВВП дорівнює потенційному;

г) ціни та номінальна заробітна плата є гнучкими, їх зміни підтримують рівновагу на ринках.

За даних умов крива сукупної пропозиції вертикальна. Вона характеризує потенційний рівень обсягу виробництва (тобто обсяг виробництва за умов повної зайнятості, при якому ресурси економіки використовуються повністю, а безробіття перебуває на природному рівні).

Класична модель сукупної пропозиції

Отже, у класичної моделі сукупна пропозиція не залежить від цін.

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції - це модель, згідно з якою між рівнем цін і сукупною пропозицією існує пряма залежність, оскільки заробітна плата є негнучкою в короткостроковому періоді.

Кейнсіанська модель пояснює зв’язок між рівнем цін і сукупною

пропозицією в короткостроковому періоді (зазвичай протягом року) та базується на таких передумовах: а) неповна зайнятість у економіці; б) ціни на товари та номінальна заробітна плата жорсткі (не гнучкі).

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції

Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок кривої сукупної пропозиції свідчить про те, що економіка знаходиться у стані глибокого спаду, або депресії. Обсяг реального ВВП тут нижчий від потенційного. Ця ділянка показує, що за високого рівня безробіття та інших незадіяних ресурсів можна розширити виробництво без збільшення витрат на одиницю продукції й підвищення рівня цін.

Проміжний відрізок кривої відображає розширення обсягу сукупної пропозиції під впливом зростання рівня цін до максимально можливого рівня (саме цей відрізок репрезентує дію закону пропозиції). Він показує стан економіки, що виходить з кризи і депресії, нарощує виробництво, збільшуючи при цьому витрати на одиницю продукту, що веде до зростання цін.

Вертикальний (класичний) відрізок відображає стан економіки за умов повної зайнятості. Будь-яке збільшення рівня цін не приведе до зростання реального обсягу пропозиції, адже економіка уже працює на повну потужність. Тобто додаткового зростання реального ВВП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання. Цей відрізок, зазвичай, збігається з довгостроковою кривою сукупної пропозиції.

Ціновими факторами, які визначають нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції, є зміна процентної ставки та зміна рівня цін.

Нецінові фактори (зміни в яких приводять до зміни витрат на одиницю продукції) й зсувають криву AS ліворуч (зменшення сукупної пропозиції) або праворуч (збільшення сукупної пропозиції). До них належать:

1) зміна цін на ресурси. Відбувається під впливом таких чинників:

а) наявність внутрішніх ресурсів; б) ціни на імпортні товари; в) домінування на ринку.

2) зміни в продуктивності ресурсів (відношення реального обсягу виробництва до затрат).

3) зміни економічних правових норм можуть призвести до змін витрат на одиницю продукції в результаті дії таких чинників: а) податки; б) субсидії; в) державне регулювання економіки, яке може призвести до зменшення або збільшення середніх витрат.