Оволодіння читацькою діяльністю – одна з умов успішного навчання в інклюзивному класі

Основні поняття: інклюзивна освіта, репродуктивний, продуктивний та творчий рівень читання.

Запровадження в Україні інклюзивної форми навчання дало можливість навчатися дітям з порушеннями не лише фізичного, а й розумового розвитку, в одному класі з однолітками з типовим розвитком.

Але успішне опанування навчального матеріалу залежить від сформованості читацької діяльності школярів, оскільки серед двох-трьох дітей, які можуть навчатися в інклюзивному класі, водночас навчаються діти з легкою розумовою відсталістю, зокрема з синдромом Дауна та діти із затримкою психічного розвитку.

Автор зазначає, що оволодіння читацькою діяльністю забезпечується насамперед належною організацією діяльності школярів усього класу, оскільки однією з основних перешкод у здійсненні інклюзивного навчання є відсутність у школярів умінь працювати самостійно на тих етапах уроку, коли в цьому виникає необхідність.

У кінці цієї статті можна сказати, що зважаючи на типологічні та індивідуальні особливості учнів, які навчаються в інклюзивних класах, добираючи художні твори для вивчання, варто дотримуватися принципів доступності та доцільності даного матеріалу.

Із цієї статті ми отримуємо інформацію про те, що оволодіння читацькою діяльністю дітей з генетичною патологією, дає їм можливість бути більш самостійними та успішними у процесі навчання [14].

Г. Д. Зайченко, А. О. Торба

Особливості організації групових занять із дітьми з особливими освітніми потребами

Основні поняття: синдром, синдром Дауна,перша сигнальна система, друга сигнальна система.

На думку автора, однією з основних цілей роботи з дитиною з особливими потребами є інтеграція її в суспільство, нормалізація життя дитини та життя всієї сім’ї.

Зазвичай діти із синдромом Дауна мають затримку в розвитку різного ступеня вираження. Розвивальна допомога, надана на ранніх етапах, знижує ризик відставання і сприятливо впливає на загальний розвиток дитини та її інтеграцію в суспільство, включення в систему дошкільної і шкільної освіти.

Автор наголошує на тому, що актуальним є питання про вдосконалення і підвищення ефективності допомоги дітям раннього віку з порушеннями розвитку, підвищення рівня батьківської компетентності, попередження ранньої інституалізації та дезінтеграції таких дітей.

Г. Д. Зайченко і А. О. Торба у своїй публікації виділяють наступні особливості у груповій роботі з дітьми з синдромом Дауна:

• фахівці групових занять із дітьми із впродовж навчального року не змінюються. Це дозволяє дітям швидше адаптуватися до стилю ведення групи;

• цілі занять мають бути чіткими й конкретними, такими, що враховують індивідуальні особливості, зони актуального та найближчого розвитку дітей;

• мовлення фахівця має бути виразним, неквапливим, лаконічним, багатим на різні інтонації, чітко артикульованим;

• спонукати дитину уважно слухати оточуючих, учити дотримуватися черговості (ми розмовляємо по черзі з нашим співрозмовником: то говоримо, то слухаємо), імітувати ряд звуків і жестів;

• розвивати мотивацію до спілкування;

• протягом заняття обов’язково заохочувати дитину словами;

• фахівцеві необхідно враховувати індивідуальні особливості дитини під час виконання загальних завдань;

• важливо пам’ятати, що на заняттях діти із синдромом Дауна своєю поведінкою можуть продемонструвати бажання чи небажання виконувати який-небудь вид діяльності;

• рекомендується менше вживати слова «скажи», «повтори», оскільки тоді діти можуть взагалі відмовитися від спілкування;

• на заняттях слід використовувати різноманітний матеріал, який стимулює розвиток усіх аналізаторів (предмети, іграшки різної фактури, форми, кольору, розміру, картинки, музичні інструменти);

• використовувати завдання зі зміною виду діяльності, щоб дати дітям можливість змінити позу, порухатися.

Таким чино із цієї статті ми отримуємо інформацію про те, що групова робота допомагає сформувати в дитини досвід, необхідний для її подальшої інтеграції, мотивує дітей до розвитку. Знаходячись у групі, дитина вчиться спілкуванню і взаємодії з однолітками й дорослими. Діти із синдромом Дауна так само, як і інші, потребують спілкування і навчання, яке має бути спеціально організоване з урахуванням особливих освітніх потреб дітей [15].