Психомоторна діагностика стану функціональної готовності дітей з синдромом Дауна до шкільного навчання

Основні поняття: діти з синдромом Дауна, психомоторний розвиток, функціональна готовність, критерії відбору до закладів навчання дітей з синдромом Дауна.

Продовження дослідження теми інклюзивної освіти дітей з синдромом Дауна ми знаходимо у праці А.М. Савицького. У своїй статті автор аналізує стан готовності до навчання в школі дітей з даною генетичною патологією та відбір дітей з синдромом Дауна дошкільного віку до шкільного навчання.

Автор наголошує на тому, що залишається проблема якісного психодіагностування дітей з синдромом Дауна та їх готовність до спеціально організованого навчання в молодшій школі. Монофункціональна готовність дітей з синдромом Дауна до школи – це наявність достатнього рівня розвитку у них необхідних для шкільного навчання функцій, які дозволять їм без шкоди для їхнього розвитку, без надмірного напруження оволодівати програмовим шкільним матеріалом.

У статті зазначається, що для успішного засвоєння шкільної програми дітьми молодшого шкільного віку з синдромом Дауна у них має відбутися достатній розвиток експресивного мовлення та сформуватися довільна регуляція психічної діяльності для виконання поставлених перед дитиною завдань. А неготовність їх до навчання призводить до відставання у процесі навчання, що в свою чергу впливає на їх емоційний та фізичний стан.

На основі аналізу даних різних наукових шкіл автор підкреслює основні ознаки функціональної готовності до шкільного навчання дітей з синдромом Дауна:

• інтелектуальна готовність (достатній запас знань про оточуючий світ, уявлення про закономірності явищ, рівень розвитку пізнавальних інтересів, рівень пізнавальної діяльності, психічних процесів, сформованість мислення, рівень розвитку наочно-образного мислення, сформованість символічної функції, уяви, усного мовлення);

• психомоторна готовність (збалансованість процесів збудження і гальмування, становлення мови і мовлення, вербально-логічного мислення, розвиток дрібної моторики, зорово-моторної координації);

• емоційно-вольова готовність (довільність поведінки, характер емоційності);

• соціально-психологічна готовність (сформованість особистісного спілкування з дорослими, спілкування з дітьми, формування довільності;

• особистісна готовність (сформованість до прийняття нової соціальної позиції школяра, сформованість пізнавального інтересу, рівень довільної поведінки, узгоджуваність мотивів, сформованість самооцінки).

А.М. Савицький зазначає, що увага дітей знаходиться на досить низькому рівні. Маємо звернути увагу , що серед дітей з даною генетичною патологією зустрічаються як діти з гіперактивною поведінкою і дефіцитом уваги, так і діти з певними проявами гіпокінетичної поведінки. У дітей з синдромом Дауна існує затримка мовленнєвого розвитку, більшість дорослих людей із синдромом Дауна не просуваються далі початкових стадій у засвоєнні морфологічної системи мови і граматичної будови мовлення, в усному мовленні основні труднощі пов’язані з порушеннями артикуляції звуків. Але не дивлячись на значні порушення діти і дорослі з синдромом Дауна демонструють достатньо високу ефективність невербальної комунікації.

Крім того маємо зазначити, що діти вирізняються особливими анатомо-фізіологічними характеристиками будови обличчя, які теж є певною перешкодою у засвоєнні мовлення. У більшості дітей раннього віку із синдромом Дауна спостерігається значне відставання в розвитку рухової діяльності порівняно з дітьми норми.

Отже, можна підбити підсумок, що дані про стан дітей з синдромом Дауна дошкільного віку дозволяють по новому зрозуміти рівень психомоторного розвитку даної категорії дітей і сформулювати основні критерії готовності їх до шкільного навчання та входження дітей з генетичною патологією в загальноосвітній навчальний простір [6].

А.М. Савицький