Напрями формування та корекції мовлення у дітей з синдромом Дауна

Основні поняття: діти з синдромом Дауна,розвиток мовлення у дітей з генетичною патологією,психомоторний профіль.

У статті наголошується, що у дітей з синдромом Дауна існує значна затримка мовленнєвого розвитку. Також відмічається суттєве зниження об᾽єму активного словника в порівнянні з віковою нормою.Що стосується сприймання мовлення, то запас слів у дітей підліткового віку, відповідає віковим нормам і є суттєве відставання у розуміні граматичної будови мовлення.

В усному мовленні основні труднощі пов᾽язані з порушенням артикуляції звуків.

Автор у статті наводить ряд факторів ризику, що лежать в основі формування мовлення дітей з синдромом Дауна, зокрема:

• у дітей з данною генетичною патологіє може спостерігатися той чи інший ступінь зниження слуху, що в подальшомустає проблемою сприймання мовлення інших;

• проблеми із зором не дозволяють якісно побачити артикуляцію дорослих, і як наслідок, наслідувати її;

• знижений тонус, порушення тактильної чутливості заважають здійснювати дитині кінестетичний контроль за рухами органів артикуляції;

• анатомічні особливості будови артикуляційного аппарату створюють труднощі у формувані правильної звуковимови;

• порушення функцій щитовидної залози мають вплив на тембр, темп і висоту мовлення.

Крім цього автор у цій статті підкреслює, що діти з синдромом Дауна вирізняються особливими анатомно-фізіологічними характеристиками будови обличчя, які теж є певною перешкодою у засвоєнні мовлення.

А.М. Савицький виділяє у дітей з генетичною патологією сильні сторонни, які можуть допомогти у навичках спілкування. А саме:

• високі імітаційні можливості, що дозволяють використовувати повторення за дорослими не мовленнєвих та мовленнєвих сигналів( міміки, рухів, жестів, звуків);

• зорове сприйняття та зорова пам’ять, що стануть основою зорових підказок;

• чутливість до тактильно-рухової стимуляції, яка призведе до формування навичок загальної і дрібної моторики;

• інтерес до взаємодії та співробітництва з оточуючими дорослими людьми.

Із цієї статті ми отримуємо інформацію про те, що діти з синдромом Дауна потребують більш тривалих занять з формування навичок спілкування і мовлення, що всвою чергу, потребує уважного підходу до вибору дошкільного, а потім шкільного закладу навчання. Атакож існує положеня, що таким діткам потрібно поєднувати спеціальне навчання і досвід спілкування з дітьми, які мають нормальний розвиток [11].

Н.О. Макарчук, О.М. Павлюченко

Актуальність експерименту в спеціальному навчальному закладі

Основні поняття: синдром Дауна, розвиток, навчання, організаційно методичне забезпечення.

Автори зазначають, що аналіз сучасного стану досліджень особливостей розвитку дітей даної категорії засвідчує, що синдром Дауна набуває все більшої розповсюдженості серед генетичних патологій практично в усіх країнах. Синдром Дауна прийнято відносити до розумової відсталості, що підтверджується симптоматикою синдрому. Йдеться про певні порушення когнітивних здібностей та фізичного розвитку дитини.

Порушення розумового розвитку в основному представлено в легкій та помірній формі вираженості. Середній рівень інтелекту (IQ) складає близько 50 та, водночас, лише незначна кількість людей з синдромом має тяжку ступінь розумової відсталості.

У статті говориться про те, що дитина із синдромом Дауна у процесі навчання стикається з великою кількістю перешкод, з досить серйозними труднощами зіштовхуються близькі люди дитини коли вона переходить етап молодшого шкільного віку, а також вчителі даних закладів проблеми яких вимагають детального теоретичного аналізу та відповідного практичного вирішення шляхом розроблення відповідного програмно-методичного забезпечення навчання та виховання дітей з синдромом Дауна.

Єдиним виходом із такої ситуації є започаткування експериментального навчання дітей в спеціальному загальноосвітньому закладі шляхом створення спеціального освітнього середовища.

Автори у статті виділяють школу-інтернат № 26 м. Києві яка є закладом для запровадження експериментального навчання. Діяльності закладу відповідає сучасним вимогам, які висуваються до розвитку, навчання та виховання дітей з порушенням розумового розвитку в освітньому процесі. Призначення експериментальної діяльності закладу полягає в забезпеченні оптимальних умов навчання та розвитку дітей із синдромом Дауна в спеціальному освітньому середовищі.

Встановлення ефективності впровадження експериментальної програми першого року навчання дітей у школі визначалося розробленими критеріями, як-от:

• критерій адаптованості/дезадаптованості учнів до умов шкільного навчання;

• критерій успішності засвоєння учнем програмового матеріалу з навчальних предметів відповідно до індивідуальних можливостей та особливостей розвитку.

Автори зазначають, що організація навчального процесу в межах експериментального навчання здійснювалася у відповідності до сучасних вимог управління навчальною діяльністю вчителів, вихователів, учнів та батьків. Проведення сумісних заходів організаторів проекту, адміністрації навчального закладу, науковців та батьків дають можливість адекватно, у відповідності до виникаючих нагальних потреб, структурувати навчальний процес та узгоджувати його з особливостями розвитку і навчання дітей із синдромом Дауна.

Можна зробити висновок, що ця стаття присвячена проблемі запровадження експериментального навчання дітей з синдромом Дауна та розкриває особливості створення спеціального освітнього середовища, що виступає умовою ефективної інтеграції дітей в суспільство [12].

Н. А. Тертична, А. О. Дорохіна