Особливості використання форм і методів індивідуалізації навчання дітей з синдромом Дауна

Основні поняття: індивідуалізація, діти з синдромом Дауна, індивідуалізоване навчання, інклюзивна освіта, психомоторний профіль.

Згідно думки багатьох авторів А.М. Савицький стверджує, що індивідуалізація навчання – це така організація навчального процесу, при якій вчитель обирає способи, прийоми, темп навчання, що враховує індивідуальні особливості учнів, ступінь їх здібностей до оволодіння знаннями. Основною умовою успішного виховання дитини є врахування її вікових та психологічних особливостей.

Автор наголошує, що проблема навчання дітей з синдромом Дауна залишається найменш розробленою як в науково-дослідному так практичному аспектах.

Для подальшого розуміння застосування форм індивідуалізованого навчання для дітей з синдромом Дауна маємо зупинитись на особливостях психічної діяльності в процесі навчання.

У дітей з даною патологією пам’ять розвивається досить повільно, матеріал вони запам’ятовують лише після багаторазового повторення, швидко забувають і внаслідок цього не можуть в повній мірі використати ці знання на практиці. Важливим проблемним аспектом у цих дітей є увага, яка знаходиться на досить низькому рівні. При розгляді об’єктів оточуючої дійсності діти не помічають їхніх суттєвих деталей, увага затримується лише на яскравих деталях об’єкта, які його часто не характеризують або є другорядними. У дітей з синдромом Дауна є ще значна затримка мовленнєвого розвитку. Крім того, при синдромі Дауна, на відміну від інших форм відставання розумового розвитку, рухові порушення превалюють над інтелектуальними.

Таким чином автор стверджує, що індивідуалізація навчальної діяльності може здійснюватись через фронтальну, групову і самостійну індивідуальну роботу учнів.

Найбільш визнаною вважається саме остання, що має найбільш широкі можливості для індивідуалізації навчання. Основним засобом індивідуалізації при цьому є диференційовані завдання, які змінюються за ступенем складності, об’ємом та способом виконання.

Так можемо визначити наступні види організації допомоги учням з особливими освітніми потребами:

• планування навчальної діяльності (планування навчального завдання, алгоритмізація навчальної діяльності);

• додатковий інструктаж по ходу навчальної діяльності (довідково-інформаційний, наочний , демонстраційний);

• стимулювання навчальної діяльності (створення ситуації успіху, заохочення, покарання);

• контроль за навчальною діяльністю (систематичний, вибірковий, епізодичний, активізація самоконтролю);

Із цієї статті ми отримуємо інформацію, що для кращого рівня індивідуалізації навчання дітей із синдромом Дауна потрібно підвищувати кваліфікацію педагогів та покращувати методику виховання таких дітей [7].

Тетяна Чечко

Психологічний супровід навчання та виховання дітей з синдромом Дауна

Основні поняття: синдром Дауна, інклюзивна форма навчання, інклюзивні групи, розвиток.

Завданням кожної цивілізованої країни є забезпечення можливості соціально-психологічної реабілітації та інтеграції в суспільство людей з особливими потребами. Обов’язком педагогів є реалізація цього завдання. Для цього всім нам необхідно мати:

• чітке уявлення про особливості розвитку та специфічні характеристики, що вирізняють людей з синдромом Дауна;

• вміти навчати і виховувати таких дітей.

Тетяна Чечко зазначає, що з метою створення необхідних психолого-педагогічних умов для розвитку дітей з синдромом Дауна в Оболонському районі міста Києва восени 2007 р. був розроблений та започаткований педагогічний експеримент “Інклюзивна освіта дітей з синдромом Дауна в дошкільних навчальних закладах”. У дитячих дошкільних закладах № 291 та № 662 було відкрито 3 інклюзивні групи (молодша, середня, старша), де разом із здоровими ровесниками виховуються діти з синдромом Дауна, які не мають серйозних порушень розвитку. На сьогоднішній день продовжують працювати молодша, середня і старша групи.

Робота в інклюзивних групах побудована так, щоб було комфортно дітям як здоровим так і з особливостями розвитку. Важливо, щоб особливості одних дітей компенсувались позитивними можливостями інших.

Серед основних завдань інклюзивної групи виділяємо такі:

1) розвиток мовлення та мислення;

2) розвиток емоційної сфери (формування вищих почуттів, афективних переживань);

3) розвиток предметно-маніпулятивної діяльності (диференціювання та застосування предметів, уміння ліпити з пластиліну, коментування дій вголос);

4)розвиток сюжетно-рольової гри (підтримання ігор, запропонованих дорослим, здатність приймати на себе певні ролі, використовуючи мовні засоби, приймання участі у модифікації ігрової ситуації);

5) розвиток основних рухових навичок (вміння зберігати рівновагу, стрибати, навички малювання, вміння маніпулювати дрібними предметами).

Автор визначає декілька тез, які відповідають на питання, що дає інклюзивна група дітям з синдромом?»:

• можливість соціальної адаптації;

• можливість взаємодіяти зі здоровими дітьми;

• розвиток соціально-емоційної сфери;

• розвиток мовлення і спілкування в умовах групи;

• можливість розвитку навичок самообслуговування;

• можливість працювати в колективі, дотримуючись правил;

• головне - бути визнаним та прийнятим оточуючими.

Роблячи висновки автор стверджує, що під час спільного навчання із здоровими дітьми цей процес позитивно на них впливає. Вони стають більш чуйними, доброзичливими, толерантними, творчими. Діти вчаться співпереживати один одному та поважати людей.

Дана стаття є актуальною для нашого дослідження, тому що автор намагається розкрити та вирішити проблему хромосомних захворювань дітей з даною патологією, яка щодня стає дедалі актуальнішою.

Ця стаття дає нам інформацію про те, що Однією з найбільш розповсюджених генетичних патологій є синдром Дауна. За статистикою, з синдромом Дауна народжується одне з 700-1000 немовлят. Тільки в Києві кожний рік народжується 26-28 особливих дітей, і саме створення закладів з інклюзивною формою навчання забезпечить дітям повноцінний розвиток [8].

А.М. Савицький